Операції відношень

Результатом операції відношень є значення логічного типу:

>	більше ніж		< =	менше ніж або дорівнює
> =	більше ніж або дорівнює		=	дорівнює
<	менше ніж		< >	не дорівнює

Приведені таблиці є досить корисною і буде вам ще не раз потрібна при вивченні матеріалу наступних розділів, а також при самостійному програмуванні для економії пам’яті комп’ютера.

При практичному програмуванні вибираючи тип змінної, намагайтесь вибирати його найменшим, але таким, що точно охоплює весь інтервал значень, що може зустрітись при виконанні обчислень. Запас створювати немає потреби, а з збільшенням кількості змінних і об’єму програми запас пам’яті ПЕОМ буде катастрофічно зменшуватись. В наш час “пентіумів” це можливо і не така вже велика проблема, але для тих хто працював, або ще й досі продовжує працювати на БК, Корветах, УКНЦ, Пошуках – ця проблема досить відома. Тому дотримуйтесь в програмуванні життєвого правила: “Економіка повинна бути економною”.

Наголосимо на одній важливій вимозі до імен сталих та змінних. Першим символом у іменах сталих або змінних, або як їх називають у програмуванні ідентифікаторах повинна бути обов’язково літера.

Опис констант і змінних

Розділ опису констант починається з службового слова Const, за яким йде опис назви сталих величин і відповідних їм числових або символьних значень. Назва відповідної сталої величини (а також і змінної) повинна бути унікальною, тобто вживатись тільки один раз. Великі і малі літери у назвах величин ПЕОМ розуміє як однакові, тобто константи або змінні виду рі та РІ для ПЕОМ позначають одну і ту ж величину.

Розділ опису змінних розпочинається з службового слова Var за яким йде опис назв змінних і їх типів. Крім вище перечисленних типів у мові Pascal існує ще один тип величин типу Boolean, який називають логічним або булівським на честь видатного математика Буля, який створив одноіменний розділ алгебри. Даний тип може набувати тільки двох значень: true і false, відповідно “істинно” і “хибно”. Інколи для зручності їм ставлять у відповідність число 1 і 0, але це є не зовсім вірно. Незважаючи на наукову неточність останньої відповідності, ми також будемо інколи проводити таку ж аналогію з метою спрощення наочності при пояснення тієї чи іншої задачі чи проблеми. Більш детальніше типи змінних ми розглянемо в процесі подальшої розповіді.

Якщо під час написання програми ви сумніваєтесь куди віднести дану величину: до сталих чи до змінних, то саме цей сумнів вам підказує – на всякий випадок віднесіть до змінних.

Блок опису дій є самим головним, навіть, якщо бути принциповим, то власне він і є самою програмою, а все те що ми писали до цього є вступом. Тут слід було б відмітити, що в порівнянні з музичним твором, все те, що ми пояснювали нашому партнеру є не чим іншим як поясненням, які саме музичні інструменти повинні приймати участь в нашому творі, а самі ноти для виконання нашої опери тільки тут і починаються.

Блок опису дій складається з інструкцій трьох типів: команд для виконавця, дій виконавця і повідомлень виконавця, – або як говорять програмісти: вводу, операторів і виводу. Тобто, продовжуючи паралельно нашу музичну освіту, ми можемо образно пояснити це так:

• спочатку музикантам роздають ноти, або диригент повідомляє їм вхідні дані: повідомляє що і як потрібно прочитати або з нотного листа, або з рухів диригента;

• сам музикант (наша ПЕОМ) виконує інструкції записані в нотному листі, або відповідно до наказів диригента;

• на основі всього цього музикант видає відповідні звуки, або, власне кажучи, повідомляє всім слухачам і диригенту в першу чергу, як він зрозумів і виконав подані йому інструкції.