2. Існуючі емпіричні дослідження особливостей відношення молоді до материнства

2.1 Структура та методи дослідження

При вивченні та безпосередньому аналізі відношення молоді до материнства користуються наступними методами:

• Методика PARI – опитувальник в батьківських установах.

• Тест на батьківські відносини (автори А.Я.Варга, В.В.Столін).

• Будь-які анкети, що безпосередньо висвітлюють ставлення молоді до батьківства.

1. Методика PARI (parental attitude research instrument - методика вивчення батьківських установок) призначена для вивчення ставлення батьків (перш за все, матерів) до різних сторін сімейного життя (сімейної ролі). Автори - американські психологи Є.С. Шефер і Р.К. Белл. Ця методика широко використовувалася в Польщі та Чехословаччини. У нашій країні адаптована Т.В. Нещерет.

У методиці виділені 23 аспекти-ознаки, що стосуються різних сторін відносини батьків до дитини і життя в родині. З них вісім ознак описують відношення до сімейної ролі і п’ятнадцять стосуються батьківсько-дитячих відносин. Ці п’ятнадцять ознак діляться на наступні 3 групи:

1 - оптимальний емоційний контакт,

2 - зайва емоційна дистанція з дитиною,

3 - зайва концентрація на дитині.

Шкали ці виглядають наступним чином:

Шкала ставлення до сімейної ролі – описується за допомогою 8 ознак, їхні номери в опитувальному аркуші 3, 5, 7, 11, 13, 17, 19, 23:

• Обмеженість інтересів жінки рамками сім'ї, турботами виключно про сім'ю (3);

• Відчуття самопожертви в ролі матері (5);

• Сімейні конфлікти (7);

• Гіпер- авторитет батьків (11);

• Незадоволеність роллю господині будинку (13);

• «Байдужість» чоловіка, його «не втручання» у справи сім'ї (17);

• Домінування матері (19);

• Залежність і несамостійність матері (23).

Шкала ставлення батьків до дитини – складається з трьох основних показників:

• Оптимальний емоційний контакт (складається з 4 ознак, їх номери на опитувальному листі 1, 14, 15, 21);

  • спонукання словесних проявів, вербалізація (1);

  • партнерські відносини (14);

  • розвиток активності дитини (15);

  • зрівняльні відносини між батьками і дитиною (21).

• Зайва емоційна дистанція з дитиною (складається з 3 ознак, їх номери на опитувальному листі 8, 9, 16):

  • дратівливість, запальність (8);

  • суворість, зайва строгість (9);

  • ухилення від контакту з дитиною (16).

• Зайва концентрація на дитині (описується 8 ознаками, їх номери на опитувальному листі 2, 4, 6, 10, 12, 18, 20, 22):

  • надмірна турбота, встановлення відносин залежності (2);

  • подолання опору, придушення волі (4);

  • створення безпеки, побоювання образити (6);

  • виключення позасімейних впливів (10);

  • придушення агресивності (12);

  • придушення сексуальності (18);

  • надмірне втручання в світ дитини (20);

  • прагнення прискорити розвиток дитини (22).

Кожна ознака вимірюється за допомогою 5 суджень, врівноважених з точки зору вимірювання здібностей і смислового змісту. Вся методика складається зі 115 суджень. Судження розташовані в певній послідовності, і досліджуваний, який відповідає, повинен висловити до них ставлення у вигляді активної або часткової згоди / незгоди .

Схема перерахунку відповідей у бали міститься в "ключі" методики. Сума цифрової значимості визначає вираженість ознаки 20; 20, 19, 18… – високі оцінки, відповідно 8, 7, 6, 5… – низькі.

Опитувальник і лист відповідей додаються. Має сенс у першу чергу аналізовувати високі і низькі оцінки.

2. Тест на батьківські відносини (автори А.Я.Варга, В.В.Столін) – даний опитувальник являє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення, що включає в себе питання з виховання дітей і спілкування з ними.

 Батьківське відношення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з нею, особливості сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків. Опитувальник складається з 61 питання, та включає в себе 5 шкал.

1. "Прийняття – відчуження". Шкала відображає інтегральне емоційне ставлення до дитини. На одному полюсі шкали: батькам подобається дитина такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй. Батьки прагнуть проводити багато часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси і плани. На іншому полюсі шкали: батьки вважають свою дитину поганою, непристосованою, невдахою. Їм здається, що дитина не доб'ється успіху в житті через низькі здібності, невеликий розум, погані схильності. Здебільшого вони відчувають до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Вони не довіряють дитині і не поважають її.

 2. "Кооперація" – соціально бажаний образ батьківських відносин. Змістовно ця шкала розкривається так: батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються у всьому допомогти дитині, співчувають їй. Вони високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї. Також, заохочують ініціативу і самостійність дитини, намагаються бути з нею на рівних. Батьки довіряють дитині, намагаються стати на її точку зору в спірних питаннях.

 3. "Симбіоз" – шкала відображає міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин з дитиною. Змістовно ця тенденція описується так: батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів життя. Вони постійно відчувають занепокоєння за дитину, дитина їм здається маленькою і беззахисною. Неспокій підвищується, коли дитина починає «автономізувати» в силу обставин, тому що по своїй волі батьки не надають дитині самостійності ніколи.

 4. "Авторитарна гіперсоціалізація" – відображає форму і напрямок контролю за поведінкою дитини. При високих балах за цією шкалою в батьківському відношенні чітко простежується авторитаризм. Батьки вимагають від дитини беззастережного послуху і дисципліни. Вони намагаються нав'язати дитині у всьому свою волю, не в змозі стати на її точку зору. За прояв свавілля дитину суворо карають. Також, пильно стежать за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

 5. "Маленький невдаха" – відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьками. При високих балах за цією шкалою в батьківському відношенні є прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту і соціальну неспроможність. Бачити дитину молодшою в порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Дитина представляється не пристосованою, не успішною, відкритою для поганих впливів.

Кожний вид батьківських відносин, з'ясовується за допомогою відповідного з номером конкретного судження.

Прийняття – відчуження дитини: 3, 5, 6, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44 , 45, 46, 47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 60.

Кооперація: 21, 25, 31, 33, 34, 35, 36.

Симбіоз: 1, 4, 7, 28, 32, 41, 58.

Контроль: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

Ставлення до невдач дитини: 9, 11, 13, 17, 22, 54, 61.

При підрахунку тестових балів по всім шкалам враховуються відповіді: за кожну відповідь типу «так» опитуваний одержує 1 бал, а за кожну відповідь типу "ні" - 0 балів.

Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як:

• симбіоз,

• гіперсоціалізація,,

• відмова,

• соціальна бажаність

• інфантилізація (індивідуалізація).