2. Фактори зміни моди

Основними чинниками, які породжують, формують і змінюють моду є: 1). психо - фізіологічні особливості людини (прагнення до оновлення та схильність до наслідування); 2) соціально - економічні умови життя; 3) звичаї і традиції); 4) рівень розвитку науки і техніки; 5) природні умови; 6) конкуренція на ринку.

3. Мода в суспільстві

Для моди в суспільстві характерні певні особливості: мода може існувати в суспільстві, де відсутні внутрішні жорсткі обмеження, і саме така мода може бути представлена на «суд» суспільства. Мода характерна тільки для певного суспільства і в часовому вимірі не є універсальною; має конкретно-історичний характер; є потужним регулятором суспільного життя, зумовлена часом її існування, та створенням її напрямків. Універсальність моди проявляється в двох основних вимірах: - по перше мода не визнає регіональних і державних кордонів та етнічних обмежень; по - друге: мода ігнорує розподіл суспільства на класи.

Мода в суспільстві виконує наступні функції:

- функції оцінки нової речі, її визнання або не визнання;

- проявляється у всіх сферах суспільного життя, і перш за все, в перетворюючому світі творчості людини;

- є соціально- психологічним і естетичним феноменом;

- походить із особливостей психології людини та її естетичного ставлення до дійсності;

- виникає із звичаїв потреби в новизні вражень від предметного або духовного середовища;

- виступає одним із способів розповсюдження прогресивних досягнень суспільства, прискорюючи ознайомлення з новими речами і явищами, а також виступає, як джерело і результат інноваційних процесів в суспільстві;

- виховуючи і формуючи спільність естетичного смаку - впроваджує певну міру єдності, однаковості і забезпечує упорядкований розвиток.

Робота 1. Користуючись матеріалом, викладеним на сторі - нках 81-82, вивчіть особливості моди, її зв’язок зі стилем та основні фактори зміни моди

Робота 2. Вивчіть основні функції моди в суспільстві та використовуючи термінологічний словник дайте характеристику сучасним напрямкам моди в одязі. Звіт виконайте в довільній формі.

Модуль 2. Естетика товарів та дизайн

Тема: 2.1. Система художнього конструювання товарів.

План

1. Дизайн та його роль у створенні промислових виробів.

2. Основні етапи художнього конструювання товарів. Методичні поради до теми

Уважно прочитайте теоретичний матеріал до теми. Особливу увагу зверніть на сутність, призначення і можливості дизайну, та його місце у виробничій та культурній сфері суспільства

Дизайн (design) – термін англійського походження, що перекладається як „креслення”, „малюнок”, „ оригінальний проект”.

Як вид діяльності дизайн - це проектування промислових виробів з урахуванням головної функції, зручності користування, технологічності, економічності і одночасно візуальної гармонії і краси.

Початком історії дизайну вважається 1907 рік, коли художник, архітектор і дизайнер Петер Беренс почав працювати в компанії „Allgemeine Elektronik Gesellschaft”.

У 1919 році в Німеччині виник перший центр дизайну „Bauhaus”, який проголосив своїм лозунгом „Єдність мистецтва і техніки”. У 1964 році на міжнародному семінарі з дизайну в м. Брюге дизайн розглядався як як творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості визначають і зовнішні риси товару, але головним чином – структуру і функціональні взаємозв’зки, котрі перетворюють виріб в єдине ціле, як з точки зору споживача, так із точки зору виробника.

Особливого поширення дизайн отримав в роки великої економічної кризи в 1929-30 роках. Тоді світова промисловість, зіткнувшись з великими труднощами у збуті товарів, звернулася за допомогою до художників. „Огидне погано продається” – це сказав Раймонд Лоуі – один з американських дизайнерів.

Тоді ж дизайн був висунутий як засіб конкурентної боротьби. Але не слід путати дизайн зі стайлінгом, що означає лише чисто зовнішні зміни товару або середовища, що оточує людину, тобто чисто косметичну їх обробку.

Дизайнерське проектування означає процес конкретного вирішення проектних завдань із застосуванням категорій дизайну ( розроблення концепції, виділення конкретних напрямків, аналіз об’єкта, проведення операцій проектування, розроблення проектної документації).

Об’єкт дизайну: промислові вироби(промислове обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг, взуття, прикраси), елементи і системи міського, виробничого, житлового середовища, візуальна інформація, функціонально- споживчі комплекси.

Дизайн товарів народного споживання поділяється на наступні напрямки:

„Стафф - дизайн”, що означає дизайнерські відділення всередині виробничих фірм і підприємств, які вирішують необхідні для підприємства завдання.

„Незалежний дизайн” – це самостійні дизайнерські фірми або бюро, які приймають і виконують окремі замовлення промислових фірм.

„Авторський дизайн”, який характеризується повною свободою дизайнера, як в плані вибору художньоо замовлення, так і в плані його виконання.

Розрізняють наступні види дизайну: дизайн сфери праці; дизайн середовища; дизайн соціально-культурної сфери; графічний дизайн. До основних категорій дизайнерського проектування відносяться : образ, функція, морфологія, цінність, форма, естетична виразність. Основними засобами виразності в дизайнерському проектуванні є: об’єм і простір, створені робочими конструкціями і механізмами та тектонічність – вираження у формі виробу логіки матеріально- конструктивної будови.

Розрізняють два напрямки в дизайнерському проектуванні:

функціональний та естетичний та дві конструкції моделі: художню та

технічну

Художня конструкція показує, як з’єднати частину виробу, щоб досягнути враження єдності і рівноваги, сильного емоційного впливу, висловити певний художній образ і втілити функціональні вимоги.

Засобами створення є ритм, модуль, метр, пропорційні співвідношення, принцип симетрії, закони пластики, контраст, нюанс, фактура, колір. Необхідно враховувати цілісність, структуру виробу.

Технічна конструкція відображає механічну та пластичну надійність, забезпечує її комфортність, зручність.

Конструкція форми визначає життєздатність.

За останні два десятиріччя практика дизайну надзвичайно розширилася: проектування принципово нових промислових виробів, косметичні зміни у зовнішньому вигляді промислової продукції без серйозної зміни їх характеристик, створення фірмового стилю, який охоплює різні сторони фірмового життя фірм, вирішення експозицій – все – це називається сьогодні дизайном.

Поряд з „класичним дизайном” в останні роки проходить інтенсивний розвиток іншого дизайну – „нон дизайну”. Нон – дизайн у кожній з його чисельних варіацій здійснюється дизайнерами професіоналами у рамках існуючих дизайн фірм. Завдання нон – дизайну – це завжди завдання стосовно яких немає чітко визнаначених умов, це завжди відкриті програми.

Реалізація цілей дизайну в кінцевому підсумку спрямована на докорінний перегляд речей, що оточують людину, з метою більшої відповідності предметного світу змінам, які протікають у нашому житті. Дизайн повинен забезпечити появу необхідних людині виробів з новими споживними властивостями, створення гармонійно організованого предметного середовища.

У складному процесі проектування промислових виробів бере участь великий колектив, який складається з художника-проектувальника (дизайнера), інженера конструтора, технолога та інших спеціалістів.

При розробці проекту враховується ряд факторів:

потреби спожива, попит на вироби, можливості виробництва та інші.

У процесі створення виробу роль дизайнера змінюється - від активного творця до спостерігача за впровадженням зразка. Але на кожному етапі дизайнер повинен бути учасником і координатором процесу .

Процес проектування промислових виробів містить в собі такі етапи:

1.Складання технічного завдання.

2. Пошук інформації, вивчення коньюктури ринку аналогічних виробів з точки зору їх техніко-конструкторських та дизайнерських рішень, атакож матеріалів з соціології та психології.

3. Аналіз-дослідження всього комплексу виробів -аналогів.

4. Обгрунтування загального конструкторського задуму.

5. Розроблення технічного проекту.

6.Складання композиційної схеми, тобто вибір образної атмосфери, форми і кольору, в якому буде вирішено майбутній проект, вивчення груп споживачів, яким буде адресований даний виріб.

7.Розроблення ескізів, узгодження прийнятого рішення із спеціалістами- технологами та конструкторами.

8. Аналіз першої реакції споживачів на новий виріб.

Критика і оцінка дослідного зразка з точки зору успіху в досягненні поставленного завдання.

9.Контроль за відповідністю серійних виробів дослідному зразку.