Тема 1.2. Розвиток художніх стилів світової культури

План

1.Основні терміни та поняття щодо художньо – історичного стилю

2. Художні стилі стародавнього світу

3. Характеристика художніх стилів: Романський, Готичний, Ренесанс, Бароко, Рококо, Класицизм, Ампір, Модерн, Сучасний стиль

Методичні поради до вивчення теми

При вивченні теми треба звернути увагу на важливе значення для товарів народного споживання стилю і моди, а також факторів, які впливають на їх формування та зміну. Необхідно вивчити відмінні особливості основних художніх стилів світової культури: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції і Стародавнього Риму (античного стилю), романського, готичного, ренесансу, бароко, рококо, класичного, ампіру, модерну, а також основних напрямків сучасного стилю: конструктивізм, монументалізм та декоративний.

Визначте провідний вид мистецтва для кожного з художніх стилів, особливості зовнішнього вигляду та внутрішнього убранства житла. Особливу увагу при цьому необхідно звернути на характерні відмінні ознаки чоловічого та жіночого одягу, меблів, посуду, взуття, головних уборів за матеріалом виготовлення, формою, видом обробки та оздоблення.

Дослідіть ступінь використання косметики, парфумів, ювелірних виробів. Треба звернути увагу на важливе значення для товарів народного споживання стилю і моди, а також факторів, які впливають на їх формування та зміну.

Слово „стиль” походить від грецького слова „stulos” – палочка з гострим кінцем для письма. Ще в стародавні часи термін „стиль” означав ”характерній почерк”, індивідуальну манеру письма.

„Стиль епохи”- це історично найбільш широка стилістична спільність, яка об’єднує всі стильові різноманіття художніх явищ даної епохи. „Художній стиль світової культури”- історично сформована, стійка сукупність образної системи засобів і прийомів художнього вираження, обумовлена єдністю ідейно – естетичного і суспільно – історичного змісту.

Етапи існування стилю – зародження, становлення, зрілість, відмирання. Становлення стилю – процес тривалого відбору найбільш характерного в речах і у всьому предметному оточенні, яке пов’язане із соціальною структурою й природою суспільства. Розквіт стилю характеризується , як правило, тим , що проблема співвідношення різноманітності й одноманітності вирішується на користь єдиного стилю.

До джерел формування та розвитку стилю відносяться: різноманіття дійсності, художні традиції, розмаїття естетичних прийомів відображення дійсності у творах мистецтва.

Структура стилю складається з п’яти рівнів:

• перший рівень – охоплює всі явища певної художньої культури;

• другий рівень – відображає національно - стилеві особливості культури;

• третій рівень – національно – стадіальний стиль, тобто національний стиль будь – якого народу, який знаходиться на певному етапі історичного й художньо-культурного розвитку;

• четвертий рівень спільність в середині кожного із художніх направлень, що змагаються;

• п’ятий рівень – індивідуальний стиль художника, який відображає тип його художнього мислення.

Фактори, які впливають на формування і зміну стилю поділяються на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться: економічні відносини, соціально-політичні, правові, філософські, релігійні відносини та ідейні аспекти в суспільному розвитку.

До внутрішніх належать - традиції, новаторські тенденції (конкретні матеріали мистецтва, техніка, технологія, обробка матеріалів), протиріччя самого мистецтва, художні взаємодії, природно – кліматичні умови.

У мистецтві рабовласницької формації розрізняють наступні художні стилі: Стародавнього Єгипту, Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (античний стиль).

Стилі минулих епох являють собою сконцентроване вираження об’єктивної картини розвитку мистецтва і культури свого часу. За творами мистецтва, побутовими речами, знайденими під час археологічних розкопок можна судити про рівень розвитку матеріальної культури, естетичні смаки і пристрасті людей далекого минулого.

Художній стиль диктує геометричну форму, декор, колорит виробів побутового призначення. Відповідність його вимогам – один з показників естетичних властивостей товарів.

Художній стиль Стародавнього Єгипту

На культуру і мистецтво єгиптян здійснювали значний вплив досягнення в галузі медицини, арифметики, геометрії, математики, астрономії, що позначилося на геометричності архітектурних споруд і характері орнаменту. Велике значення мала і екзотична природа Єгипту, розкішна тропічна флора і багата фауна. Цим і обумовлені особливості художнього стилю СЄ, в мистецтві якого , реалістичні моменти, тонке відчуття форми і кольору, їх витонченість і одухотвореність межують з умовністю зображення, ідеалізацією і звеличенням фараонів і жерців.

Провідним видом мистецтва Єгипту була архітектура. Характерні її особливості - гіпертрофовані масштаби, геометризм і прямолінійність форм. Особливу увагу приділяли спорудженню колосальних храмів та пірамід (гробниць фараонів). Палаци фараонів і вельмож, грандіозні і казково декоровані, зводилися від століття до століття як все більш складні комплекси різнофункціональних приміщень. До них примикали чудові сади із водоймами, де плавали рибки і квітли лотоси.

Храми заповнювалися потужними колонами, прикрашеними зображенням богів, або геометричним орнаментом, підлогу вистеляли золотими або срібними кахлями. Дорога до храмів обрамлялась сфінксами - дивними створіннями з тілом лева і ликом фараона. Грандіозні храми і піраміди повинні були вселяти думку про неземне походження власті фараонів, підкреслити нікчемність простої людини, подавити її морально і фізично. Для представників пануючих класів будувалися одно - та двоповерхові будинки з терасами та розкішним внутрішнім убранством: величні колони підтримували стелю, стіни прикрашали фрески. У побуті використовувались меблі простої та міцної конструкції: табуретки, столи, ложа, скрині, шафи. Форми меблів відповідали обрисам людського тіла, а ніжки виготовлялись в формі левових лап або бичачих ніг. Меблі панівного класу виготовлялись з цінних порід деревини, прикрашались золотом, слоновою кісткою, декорувалися різьбою.

У Стародавньому Єгипті виготовлялося багато різноманітних туалетних приналеджностей і прикрас витончених і відшліфованих форм із золота, срібла, слонової кістки, дерева, алюбастру. В Єгипті вперше з’явилися вироби із непрозорого забарвленого скла, з якого виготовлялися вази, флакони, прикраси. Виготовлявся в Єгипті і різноманітний посуд із обпаленої кераміки, майоліки, єгипетського фаянсу.

Одяг єгиптян, в період Стародавнього царства – III тисячоліття до н.е., був простим (набедрені пов’язки від пояса до колін). У пізніші періоди (Середні віки – XXI-XVIII ст. до н.е.) стали носити коротку сорочку і халат. Жіночий одяг складався з довгої легкої сорочки (калазирис), яка одягалася вище або нижче грудей і частіше не зшивалася з боків. Одяг був геометричної форми (без складок та зборок). Представники вищих класів носили зшиті з боків сорочки, на яких були рангові відзнаки. Одяг фараонів, сановників, жінок із їх сімей і жерців відрізнявся від одягу простолюдин не лише дорогими тканинами, але і більшим числом предметів – все можливими пасками, накидками, шарфиками, різноманітними головними уборами, величезною кількістю прикрас, рангових і сакральних знаків. У Стародавньому Єгипті широко застосовувалась косметика: розмальовували обличчя, очі, фарбували нігті, використовували різні пахощі та олії.

Ноги селян або рабів під час роботи на берегах Нілу захищали спочатку просто обмотки, потім сандалії. Їх підошви виготовлялися з волокон пальми, стебел папірусу або шкіри, і довгий час залишались плоскими, а в Новому царстві (XVI-XI ст. до н.е.) набули загнутої в носку форми, а два ремінці проходили між першим і другим пальцями. Фараони і знать, ходячи босоніж, одягали взуття у випадку крайньої необхідності, якби демонструючи, що по «реальній» землі вони не ступають. В той же час в гробницю фараонів клали ритуальні золоті сандалії для використання їх у загробному житті.

Спасаючись від палючого єгипетського сонця, простолюдини прикривали голови маленькими шапочками. Із шкіри або полотна. Представники знаті – і чоловіки і жінки, ще здавна почали надавати перевагу декоративним різнокольоровим перукам із вовни або волокна пальми, одягаючи їх на коротко стрижені або бриті голови. Жінки підбирали ту довжину і ту ступінь складності зачіски, яка відповідала ситуації і настрою. Іноді одягали дві перуки – коротку поверх довгої. За допомогою перук створювалися образи неперевершеної краси.

З’явився в Єгипті і такий ефектний складний головний убір, як клафт. Це головна пов’язка із складеного по діагоналі квадратного куска тканини. Вона низько, до брів, закривала лоб, при цьому смуги йшли від лоба до потилиці, а по бокам розташовувалися горизонтально. Вузькі частини пов’язки закладали за вуха, а потім спускали на плечі і верх грудей. Клафт фіксувався тасьмою або металевим обручем. У вищих сановників і фараона клафт полосатий. Знакову роль мав колір клафту. У чиновників та художників клафт білого кольору, у сановників – жовтий, у жерців – синій, у воєноначальників – червоний, у фараона – блакитний (широкі і вузькі смуги, що чергуються на жовтому фоні). Ті ж кольори, що і в клафтах використовувалися і в комірі – намисті, викроєному по кругу(солярний знак). До числа рангових відзнак верхівки єгипетського суспільства відносять і полосатий клафт, і полосатий комір – намисто. Іншими царськими символами були штучна золота борода, трихвостий батіг, урей (зображення кобри) та скіпетр (у вигляді квітки лотосу) із загнутою крючком верхньою частиною.

Всі прикраси, починаючи з живих квітів і закінчуючи ювелірними виробами, призначались не лише для краси, але і для надання певної магічної користі їх власнику. Великим було декоративне і містичне значення підвісок-пекторалей. Ці своєрідні пластичні молитви із золота і самоцвітів, звернені до богів, і сьогодні поражають неперевершеною силою художньої мови. Такі, наприклад пекторалі, найдені в гробниці фараона Тутанхамона. Багато прикрас єгиптян – намисто із фаянсових з блакитної і зеленої глазурі бусин округлої або подовженої форми, браслети для рук і ніг, нараменники (наплічники) були однаковими для чоловіків і жінок.

Художній стиль Стародавньої Греції

Основи сучасної європейської цивілізації – науки, літератури, філософії, пластичних мистецтв, театру – були закладені у віддаленому минулому, за часів античності. Їх творець - Стародавня Греція, Еллада, країна, яка розташувалася в південній частині балканського півострова і на прилеглих до нього островах Егейського моря. Саме тут народився стиль, що отримав в майбутньому назву класичного, а вироблені в V – IV ст. до н.е. канони архітектури, скульптури, літератури стали взірцями для наступних поколінь, століттями мали вплив на культуру Європи. Стародавні греки – це воїни, мореплавці і торгівці. Всі вони вважали себе еллінами, мешканцями Еллади, розмовляли на одній мові, почитали спільних богів, але об’єднувалися в єдиний народ крайнє рідко: під час загальногрецьких спортивних ігор - Олімпійських, і перед лицем нашестя ворога із не еллінського світу.

В інший час Еллада являла собою сукупність багатьох абсолютно самостійних міст – держав (полісів). Територія кожного полісу була незначною – ізольований острівець, або гірська долина.

Художній стиль Стародавньої Греції (Еллада) формувався дещо в інших умовах, ніж в Єгипті. Основною політичною формою її державного правління була рабовласницька республіка, де вільні товаровиробники були на той час активною політичною силою.

Мистецтво Греції епохи розквіту було наповнено героїчним змістом. Воно прославляло переможців в боротьбі з могутньою Персією. Мистецтво епохи розквіту втілювало строгий порядок, гармонію і міру, і було наповнене почуттям, кликало до захоплення, пробуджувало жагу до життя.

Естетичний ідеал античності – мужній і доблесний, прекрасний і гармонійний в своїй співрозмірності і врівноваженості громадянин республіки Оптимістичне грецьке мистецтво зробило земну людину мірою всього сущого. Вивчаючи людське тіло, Поліклет вирахував те співвідношення, яке робить фігуру довершеною. Так, голова повинна становити 1/8 від загального зросту; ноги – не перевищувати в довжину половину зросту. Ступня признавалась гарною, коли другий палець був помітно довше великого. Руки вважались пропорційними, якщо витягнутий середній палець не заходить за середину стегна (її вимірювали з внутрішньої сторони, в проміжку від паху до коліна) і при цьому обидві частини руки – від зап’ястя до ліктя і від ліктя до під мишок – за довжиною однакові.

Гарне обличчя повинне мати правильну овальну форму і поділятися по висоті на три рівні частини: від основи волосся до верхньої частини брів, від брів до кінчика носа, від кінчика носа до кінця підборіддя. Розмір рота повинен відповідати ширині нижньої частини носа, або, у всякому випадку, не перевищувати відстань між зіницями. Верхня губа повинна бути вигнутою у формі лука, а губи - мати однакову товщину. Ідеальний ніс – прямий по всій довжині, а лоб покатий, і в профіль повинен складати з носом рівну лінію. Подібний профіль і тепер прийнято називати грецьким.

В архітектурі Стародавньої Греції панувала ордерна система в її різновидах (доричний, іонічний, коринфський). Вона – являла собою архітектурну композицію із чітко визначеної системи колон і лежачому на них перекритті - антаблементі. Архітектурні споруди Стародавньої Греції були гармонічні, бездоганно погодженні і співрозмірні з людиною.

Скульптура – величні емоційні образи (спортсмени-атлети, герої війни, філософи, оратори, політичні діячі).

Великого розквіту в Стародавній Греції досягло мистецтво кераміки: вази - амфори, килики, кенафи, ротони, кратери та інші. В них чітка ясність пропорцій, чіткість силуету. Прикрашали кераміку спочатку геометричним орнаментом, а потім розкішним рослинним малюнком та зображенням людей. З’явився в VII столітті до н.е. чорно фігурний стиль в розписі кераміки, а в кінці VI століття - красно фігурний стиль.

Побут греків характеризувався простотою і природністю. Меблі близькі до Єгипетських. Стільці з спинками і вигнутими ніжками (клісмос), і без спинки (дифрос), столи (трапедзи), обідні ложа (кліне) – (щось середнє між ліжком і софою), скрині, табуретки, ліжка (краббатос - звідси «кровать»), світильники, зброя, розписний і простий глиняний посуд. Для господаря в багатих будинках було високе крісло зі спинкою і підставкою під ноги.

Еллінське уявлення про прекрасне в повній мірі знайшло втілення в костюмі. Його гармонія визначалась симетрією і підпорядкованістю природнім лініям людського тіла. На протязі віків грецький одяг змінювався – від простого одягу архаїчного періоду до складних нарядів епохи еллінізму. Але незмінними залишалися принципи: одяг не кроївся і майже не зшивався. Його конструкція не створювалася заранні, а формувалась на самій фігурі. Прямокутні полотнища тканин закріплювалися на тілі за допомогою булавок або поясів і вишукано драпірувалися. Красу і фасон одягу надавало саме драпірування, в якому мешканці Еллади за довгі віки практики досягли виключної майстерності та довершеності. Складки , то монументальні – важкі, то легкі, струмуючі – ефектно вимальовували фігуру або приховували її недоліки. Для збереження драпіровок в краї полотнищ вшивали маленькі свинцеві важки, нерідко замасковані зверху симпатичними кісточками, що звисали з країв одягу. Тканини створювали на фігурі постійно змінний малюнок драпіровок, який нагадував канелюри на колонах з своєрідною грою світла і тіней. Краса одягу полягала в вишуканості драпірування. Основними видами одягу були гіматіон – верхній одяг в вигляді куска тканини 3,5/0,75 обгорнутого навкруги тіла, хітон – довга сорочка, перетягнута паском, а на плечах скріплена двома пряжками. Пеплос- верхній жіночий одяг в складках без рукавів. Взуття - сандалії (на пробці з ремішками), чобітки з кольорової шкіри Головні убори – жіночі шарфи - палли. Широко застосовувалася косметика, парфуми, ювелірні прикраси.

Художній стиль Стародавнього Риму

Він розвивався в умовах постійних громадських і зовнішніх завойовницьких війн.

Римляни багато перейняли із грецького мистецтва. Але сувора воїнська дисципліна, строга ієрархія обумовили офіційність, парадність, внутрішню холодність стилю.

В архітектурі використовувались грецькі ордери, а також система арок і звідчатого перекриття. З’явились величезні купольні споруди (Колізей, Пантіон), багато прикрашені скульптурою, фресковим живописом, мозаїкою. Прославляючи полководців, споруджували тріумфальні арки і колони з рельєфними зображеннями.

Набуло значного поширення скульптурне мистецтво, особливо скульптурний портрет (особливо часто зображували імператорів).

Римляни освоїли видувне скло (багатий асортимент побутового посуду і прикрас самих чудернацьких форм).

Меблі за конструкцією близькі до грецьких, але виготовлялися із цінних порід деревини, мармуру, багато прикрашалися ліпкою та різьбою.

Одяг теж мав багато подібного з грецьким, але вже кроївся і зшивався голкою. В епоху імперії використовувалися дорогі тканини, переважно з вовни, світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті , прикраси, вінки. В будні римляни носили одяг яскравих кольорів. У чоловіків в якості нижнього одягу використовувалася туніка ( сорочка), а в якості верхнього одягу використовувалися різного роду плащі. Найчастіше це була тога, яка являла собою дуже великий шматок тканини з тонкої вовни у вигляді еліпса, сегмента або напів кола розміром 6м Х 1,8-2м., яким спеціальним чином обгортали фігуру людини. Цей одяг перетворював звичайну людину в дивну, таємничу фігуру. Тога приховувала тіло в складних драпіровках. Людина в тозі була схожа і на хмарину, і на мармурову глибу в кам’яних боріздках, і на чудернацьку квітку. Мало того , і на перепелананого немовля, і на покійника в савані, і на якесь ангельське створіння – з обличчям, руками, стопами, але ніби без тіла, закритого крилоподібними складками. Треба відмітити, що тога, хоча й драпірувалася, подібно грецькому гіматію, але вже кроїлася і оброблялася по краям.

В епоху імперії використовувалися дорогі тканини світлих тонів. В одязі велике значення мали відзнаки власті. Костюми доповнювалися прикрасами: перснями, пряжками, медальйонами, вінками. Жіночій одяг: нижній – туніка, верхній – стола, на ноги одягали сандалії і черевики з кольорової шкіри. Костюм доповнювали ювелірні прикраси із золота, перлин та дорогоцінного каміння. Жінки застосовували різні косметичні засоби: есенції, пахучі масла, пудру та ін.

Взуття – у бідноти - тканні обмотки та прості сандалії, у знатних римлян більш закрите шкіряне взуття, у солдат – чоботи.

Романський стиль

В Європі, на території, що колись належала великому, а згодом ослаблому Риму, з переселенням туди варварських племен антична культура поступово перероджується в сільську, далеку від блиску і витонченості. Прикметами нового життя стає убогість, суровий побут і відповідні йому звичаї та традиції. Розкішшю вважається надійний дім, багата їжа і перевірена у справі зброя. До XI ст. палаци, не говорячи вже за звичайні будівлі, не мали ніякого оздоблення, вікна без скла дивилися пустими очницями, земляна підлога посипалася сіном і лапником,. Майже всі меблі заміняли сундуки і ящики. Дорогі речі були рідкістю, сам факт володіння ними піднімав людину в очах суспільства.

Майже 400 років панував у Європі романський стиль. Його назва пішла від використання римських елементів. Це мистецтво раннього середньовіччя. Основна ознака романської архітектури - обороноздатність, важкі, закриті масивні форми (укріплення, замки феодалів, собори, церкви, монастирі із місцевого каміння з масивними стінами і вузькими вікнами-бійницями та банями справляли враження сурової сили і торжества.

Меблі були простої, грубуватої форми – табуретки, стільці, столи, лави, скрині, ліжка, які зміцнювалися кованими металевими накладками і прикрашалися, переважно, рельєфною різьбою, простими візерунками, утвореними рядками із шляпок гвіздків та кольоровими розписними орнаментами.

У V-VIII ст. до н. е. костюм населення Західної Європи явно нагадував ті примітивні види одягу, про які розповідав римський історик Тацит: «Всі германці носять короткі плащі, застебнуті аграфом або простою булавкою. Всі багаті виділялися вузьким одягом, обтягуючим тіло. Вони також закутувалися у звірячі шкури.

Одяг чоловіків складався з двох тунік – нижньої камізи (сорочки) з довгими рукавами, і верхньої – без рукавів або з широкими короткими рукавами. Чоловіки носили штани різної довжини та плащ із застібкою на правому плечі. У чоловіків обов’язковим доповненням були штани, що складалися з двох не зшитих між собою штанин, прив’язаних з боків до спеціального поясу. Штани доповнювалися панчохами (шоссами) з тканини або шкіри, які утримувалися різнокольоровими круглими підв’язками. Верхнім одягом вважалися плаття у вигляді туніки з поясом і різні накидки – від короткого військового плаща до повстяні пелерини з капюшоном. Для парадного одягу знаті використовували пружні шовкові тканини яскравих кольорів, привезені зі Сходу. Церемоніальний одяг прикрашався дорогоцінними пряжками, булавками, усіяними коштовним камінням. Доповненням до костюму був короткий меч і гострий ніж.

Одяг жінок майже нічим не відрізнявся від одягу чоловіків, за виключенням лляних покривал, пофарбованих пурпуром, які вони часом накидають, не закриваючи при цьому голих до плеча рук». Костюм заміжньої жінки нагадував одяг її войовничого чоловіка. Він складався з двох тунік. Основу костюму складала нижня сорочка - каміза. Ці сорочки шили із вовни або льону і прикрашали орнаментами, частіше всього червоного кольору, вишитими або нашитими біля горловини, по краю рукавів і подолу. Натільна сорочка вважалася «другою шкірою», а орнаменту приписувалась магічна сила – він слугував оберегом. Під нижню туніку одягали полотняну сорочку. Носили теплі плащі та хутряні безрукавки із білої тканини та відворотом для обличчя. Всі костюми були видовжені, багатошарові, достатньо щільні.

Взуття – м’які шкіряні або дерев’яні черевики. Головні убори – капелюхи з хутра або капюшони.

Готичний стиль

Епоха перших Хрестових походів на Схід (XI – XIIст.ст.) змінила стиль життя середньовічної Європи і призвела до появи готичного стилю (готики), який проіснував у Європі більше як 300 років. Це був перший в історії загальноєвропейський стиль. «Французькою манерою» називали його французи, а італійці іменували «манера готика», натякаючи французам на їх коріння у варварському племені готів. Характерні риси стилю - єдність й цілісність художніх проявів у всіх видах мистецтва.

Готичний період| в розвитку| середньовічного| мистецтва|, що| охоплював| майже| усі| області| матеріальної| культури| і що| розвивався| на території| Західної, Центральної і частково| Східної Європі з XII по XV століття|. Готика прийшла| на зміну| романському| стилю, поступово| витісняючи| його|. Хоча термін| «готичний| стиль» найчастіше| застосовується| до архітектурних| споруд|, готика охоплювала| також| скульптуру, живопис|, книжкову| мініатюру| і т. д. Готика зародилася| в XII столітті| на півночі| Франції, в XIII столітті| вона| поширилася| на територію| сучасних| Німеччині, Австрії, Чехії Іспанії, Англії. До Італії проникнення| готики дійшло| пізніше|, із сильною трансформацією|, що| привела до появи| «італійської| готики». В кінці| XIV століття| Европу охопила| так звана «інтернаціональна» готика. В|у| країни| Східної Європи готика проникла пізніше| і протрималася| там значно| довше| — аж| до XVI століття|.

Рис.1 Готичний собор в Кутансе, Франція

Готичне мистецтво за формою більш чітке, ніж романське у відображенні життя, природи й людини. У творах мистецтва даного стилю простежується пробудження розуму й почуттів, велике прагнення до прекрасного, зацікавленість до людських почуттів, до краси реального світу. У цей період спостерігається значний розквіт ремесел та торгівлі. Було винайдено нервюрний звід і стрільчасті арки. Легкість нервюр і широке використання арочної конструкції дали змогу значно зменшити товщину опорних елементів, змінити характер покрівлі, каркасних споруд. Готична архітектура характеризується простором, високими баштами, стрімкими колонами, ажурним орнаментом, стрільчастим склепінням і видовженими вікнами у формі троянди, для яких використовували вітражне скло.

Г отичний стиль в основному виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів| (Дод.А). Розвивався на основі| романської|, точніше| кажучи| — бургундської| архітектури|. На відміну| від| романського| стилю з його| круглими| арками, масивними| стінами| і маленькими вікнами|, для готики характерні| арки із загостреним| верхом, вузькі| і високі| башти| і колони|, пишний| фасад з різьбленими| деталями (вімперги|, тимпани|, архивольти|) і багатоколірні| вітражні| стрілчасті| вікна|. Всі елементи| стилю підкреслюють| вертикаль. По суті| своїй| Готичний стиль, також| як і Романський, перебуває| на службі| церкви|, він| виявився| в архітектурі| храмів|, соборів|, церков|, монастирів|. Також відомі| споруди| будинків| в Готичному стилі|, в основному суспільного| призначення|. Архітектура Готики отримує| нову|, каркасну| структуру. Будівлі тягнуться| вгору| |полягли|. З'являється багате| архітектурне| внутрішнє| і зовнішнє| оформлення|. Основним архітектурним| елементом| стають| стрілчасті| арки і вікна|. Суцільні зводи| замінила| система складних| ребрових| перекриттів| з винесеними| назовні| контрфорсами з аркбутанами|. Часто в тому місці|, де| аркбутан| з'єднувався| з контрфорсом ставили невеликі| декоративні| башточки, так звані пінаклі .

Рис.2 Жінка в еннені.

Усередіні будівлі ребра (нервюри), створюючи звід, спиралися на колони. Пізніше, з розвитком стилю, реброві зводи ставали складніші, пройшовши еволюцію від простого стрілчастого до віялового зводу. Орнамент в обробці в основному з геометричним малюнком, основна фігура - коло|коло|. Малюнок утворюється з декількох кіл, з усіченою спільною плоскістю в точці їх перетину.

Зменшення загальної площі | стін| і збільшення| площі вікон|, за рахунок| каркасної| конструкції|, призвело до того, що| широкого поширення| в обробці| церков| набули| вітражі|. Скульптура Готичного стилю також| перебуває| на службі| церкви|, в основному вона| прикрашає| зовнішні| стіни|. Слідуючи спільним| принципам стилю, скульптура спрямована| у височінь|, має| витягнуті| вгору| пропорції|. | Композиції| будівель стали більш| динамічними|, що| відрізняє| скульптуру Готики від| монументальної| урочистості| Романського стилю.

Винайшли лісопильню. Змінився характер меблів. Основні типи меблів: столи, ліжка, стільці, крісла, скрині, шафи для посуду. У посуді переважно застосовували різні кубки та ножі.

Готична мода, на відміну| від| попередньої| вільної| «сорочкоподібної|» романської|, проявилася в| складному і прилягаючому| крої| одягу|. Подібно до архітектури| цього періоду| готичний| одяг| отримав| вертикальну| спрямованість|: прямовисні| кінці| верхніх| рукавів|, гострі| манжети|, складні| каркасні| головні| убори|, витягнуті| догори атури| (еннени) й гостроносі| черевики цю| тенденцію| підкреслювали|. Атури набули| поширення| в XV ст.| в період| «бургундських| мод». Атури - улюблений головний| убір| знаті|.

Виготовляли еннен| з жорсткого| паперу| або| накрохмаленого| льону|, поверх натягували| шовк| або| іншу дорогу тканину| і прикріплювали| довгу| вуаль. Інколи замість| вуалі| застосовували| невеликий тканинний| шлейф. Популярною була| і повна| драпіровка| еннена| вуаллю|. Також вуаль укріплювали| у|у| формі| складених| крил метелика| за допомогою| металевих| вусиків| і шпильок|. Висота еннена| залежала| від| ступеня| знатності| жінки|. Так, принцеси| носили еннени| метрової| висоти|, придворні| пані| — до 50-60 см. В|у| той же час| діаметр| еннена| диктувався| модою -від| великого до дуже| малого. При вході| в приміщення| жінка в еннені присідала. Жіночій одяг - роба, зшита по фігурі, довга з шлейфом. Плащ – напівкруглий з застібкою на грудях. Крім атурів до жіночих головних уборів відносились хустки, капюшони, які зав’язувалися навколо шиї, горжі (труба з тканини, розширена по краям), туре (капелюх, розрізаний позаду).

Чоловіки, щоб не видаватися малорослими поряд з жінками в енненах, надягали капелюхи у|у| вигляді «цукрових голів». |Найбільш популярним| і дорогим|любим| кольором| був| жовтий|, такий|, що| вважався| чоловічим|. З’явились нові типи одягу: чоловічі штани, які зшивалися з двох шматків за формою тіла і були одночасно за панчохи. Сорочка (каміза) стала коротшою і заправлялася в штани. Зверху одягався колет (коротка куртка з розрізом по середині, зверху – коротший плащ або шуба). З’явився жакет, шкіряний капелюх з полями, або берет.

Взуття – напівчеревики та туфлі з загостреними носками із шкіри або оксамиту без підборів. Іноді довжина носків становила 70 см - для безпеки пересування носки за допомогою золотого ланцюжка кріпилися до ноги на рівні кісточки.

Стиль Ренесанс

Ренесанс, або| епоха| Відродження, як стиль в мистецтві| зародився| в Італії у XIV столітті| у період формування зародків капіталізму і прогресу у різних галузях суспільного життя. Пізніше| він| поширився| на всю Европу. Свою назву| стиль Відродження отримав| від| вияву| цікавості| до античної| спадщини| людства|, гуманітарних| наук і мистецтва| стародавнього| світу|.

Фоном для розвитку| епохи| Відродження послужило декілька| моментів|. Основний з них - це| стрибок| в розвитку| самосвідомості| людства| і піднесення| світської| влади|. Церква вже| не виступає| в ролі| головного замовника| предметів| мистецтва|. багатство| і розкіш| служать| все| більше| для показу положення| знаті|. Розкішній будинок| з багатим| убранням| стає| необхідним| атрибутом високого| соціального| положення| його| власника|. Архітекторами епохи| Відродження будуються| вже| не лише| церкви і громадські| будівлі|, але| і нові| типи| будинків|, такі| як міський| палац| і заміська| вілла|.

Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васко де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|. Також свою роль в розвитку| людства| зіграли| великі| географічні| відкриття| того часу. У|у| 1492 році| Христофор Колумб відкриває| Америку, в 1498 році| португалець| Васька де| Гама прокладає| морський| шлях| до Індії, у 1519 році| Магеллан здійснює| кругосвітню| подорож|. Технічній прогрес| і наукові| пізнання| також| сприяють| цьому|.

Архітектурна складова| стилю Ренесанс заснована| на пропорціях| і формах класичних| греко| - римських| ордерів|. Проте вона| успадкувала| від| Готичного стилю прагнення| до зайвої| декоративності|, що| істотно відрізняє| її від| архітектури| стародавнього| світу|. Спрямованим вгору| лініям| готики протиставляються| горизонтальне| розчленовування| будівлі|. Дахи стають| плоскі|, шпилі| поступаються| місцем| куполу. Загальні пропорції| будівлі| стають| приземистіші|, засновані| на принципі| "золотого перетину|". Також з'являється| вирішення| фасаду будівлі| у|у| вигляді| декількох| однакових| в архітектурному| плані| блоків|.

Народжується проектування. Для меблів характерна чітка форму та широке використання архітектурних елементів (колон, карнизів, фронтонів). Види: скрині, ліжка, каса - панка (на зразок дивана), шафи для посуду, секретери, столи, стільці, крісла, лавки. Прикраси, різьблення, позолота, мозаїка, інкрустація. Спинки та сидіння з художньо оздобленої шкіри.

Посуд із срібла, золота, фаянсу, скла, майоліки (тарілки, ножі, бокали, виделки, вази).

Одяг – мальовничий, яскравий, з дорогих тканин (для модного одягу)- парча, шовк, оксамит.

Чоловічий костюм складався з штанів-трико, що щільно прилягали до тіла, сорочки, вузької куртки, плаща. На штани-трико одягали наколінні штани і високі чоботи (або м’які туфлі, сандалії, черевики).

Головні убори – маленькі круглі шапочки, шляпи з полями, типу тюрбану, капюшони, обручі.

Жіночий одяг включав – легке плаття роба з прилягаючою гладкою кокеткою, декольте прямокутне, порівняно велике, прикрашалось мереживом та рюшами, рукави підкреслювали розкіш і витонченість вбрання, бюст і талія стягувались корсетом. Зверху одягались довгі плащі на підкладці (без розрізів, іноді з розрізами для рук). Ефект досягався не тільки за рахунок форми, а й декоративного різноманіття тканин та гри кольорів і тіней. Головні убори – берети, шляпи, вуалі, муфти, віяла, сумки з тканин, рукавички. З’явилася нижня білизна і панчохи.

Головною відмінною ознакою одягу даного стилю був комір в складку. Спочатку складки збиралися навколо шиї сорочки, а потім стали відрізною деталлю.

Головні убори – берети, шляпи, вуалі, сітки. Сумки та муфти виготовлялись із дорогих тканин і прикрашались вишивкою та коштовним камінням. Доповнювали туалет поясні кишені та рукавички. Взуття – високі чоботи із світлої шкіри, м’які туфлі, сандалії та черевики. Розвиваються різні типи ренесансного стилю: італійський, іспанський, англійський, німецький, французький та інші.

Художній стиль Бароко

Бароко, що| тяжіло| до урочистого| «великого стилю», в той же час відобразило| уявлення| про складність|, різноманіття|, мінливість| світу|світу|. Бароко властиві| контрастність|, напруженість|, динамічність| образів|, афектація|, прагнення| до величі| і пишноти|, до поєднання| реальності| й ілюзії, до злиття| мистецтв| (міські| і палацово-паркові| ансамблі|, опера, культова| музика|, ораторія|); одночасно| — тенденція| до автономії| окремих| жанрів| (кончерто| гроссо|, соната, сюїта| в інструментальній музиці|).

Світоглядні основи| стилю склалися|, як результат потрясіння|, якими| були в XVIст.| реформація і учення| Коперника. Змінилися уявлення, що існували в| античності,| про світ|, як про розумну| і постійну| єдність, а також| ренесансне| уявлення| про людину|, як про найрозумнішу| істоту. Людина почала усвідомлювати| себе «чимось| середнім| між| всім| і нічим|» за висловом| Паскаля, «тим|, хто| уловлює| лише| видимість| явищ|, але| не здатний| зрозуміти| ні| їх початку, ні| їх кінця|».Епоха бароко| породжує| величезну| кількість| розваг| ради розваг|: замість| паломництва| — променад; замість| рицарських| турнірів| — «каруселі|» (прогулянки| на конях) і карточні | ігри; замість| містерій| — театр і бали-маскаради|. Можна додати| ще| появу| гойдалок| і «вогненних| потіх|» (фейєрверків|). В|у| інтер'єрах місце| ікон зайняли| портрети| і пейзажі|, а музика| з духовної| перетворилася| на приємну| гру| звуку. Епоха бароко| відкидає| традиції| і авторитети| як забобони| і заборони|. Достеменне все те, що| «ясно і виразно|» мислиться| або| має| математичне| вираження|, заявляє| філософ| Декарт. Тому бароко| — це| ще| епоха| Розуму і Освіти. Не випадкове| слово «бароко|» інколи зводять| до позначення| одного з видів| висновків| в середньовічній| логіці| — до baroco|. У|у| Версалі з'являється| перший| європейський парк, де| ідея лісу| виражена| гранично математично|: липові| алеї| і канали| немов| викреслені| по лінійці|, а дерева підстрижені| на зразок| стереометричних| фігур|. Вперше одягнені| в уніформу| армії| епохи| бароко| велику| увагу приділяють «муштрі» — геометричній правильності побудов на плацу.

Пишні і помпезні форми в архітектурі. Все підпорядковано монархії. Пишний одяг і перуки, ненатуральність поз і рухів, вигадливість манер.

Чоловічий одяг складався з сорочки з довгими і широкими рукавами, оздоблених мереживом, камзола, каптана, штанів – кюлотів, які щільно обтягували ноги і торс чоловіків, черевиків з панчохами і трикутного капелюха.

Жіночій одяг включав два плаття - верхнє і нижнє, в якому була вузька талія, вузькі рукава, прикрашені оборками, корсети з китового вуса, черевики на високих підборах.

Жінка бароко| дорожить блідістю| шкіри|, на ній| неприродна, химерна зачіска|, корсет і штучно розширена| спідниця| на каркасі| з китового вуса|. Паньє (фр|. panier| — корзина|кошик|) — каркас з вербових| або| сталевих| лозин або| з пластин китового вуса| для надання| пишноті| жіночій| спідниці|. В|у| Германії і в Росії подібні| каркаси| називалися| фіжмами| (Fischbein| — риб'яча| кістка|, китовий| вус|). Каркас-паньє допомагав| жінці| досягти| модного в епоху| рококо силуету| — «перевернутої| чарочки». Тонка, стягнута| корсетом талія|, прямі| плечі| і бокалоподібна| спідниця| створювали| це| враження|. Паньє пристібалося| на гудзиках| до жорсткого| корсета. Паньє протягом| всієї| досить| тривалої| історії (до 1780 рр|.) багато| разів міняли| не лише| розмір|, але| і форму. Так, в 20-30 рр|. жінки| носили пишні| колоподібні| паньє|.

В|у| 40-х з Англії прийшла| мода на так звані| «паньє з ліктиками|» — овальний| каркас розширював| спідницю| з боків|, при цьому| роблячи| її плоскою спереду| і ззаду|.

В|у| 50-60 рр|. паньє| стають| скромнішими| і знов| набувають| круглої| форми|. У|у| другій| половині| століття| паньє| як би| «розділяється|» на дві| півкупольні| форми, що| спереду з'єднуються| тасьмою| на талії.|

В|у| епоху| Марії-антуанети паньє| стають| до того великими і незручними|, що| їх забезпечують| додатковою| конструкцією| на шарнірах|, а також|. збільшують| величину каретних| дверец|. У кінці| 1780 рр|. паньє| виходять| з моди і| їх замінюють| фо-кю| (faul-cul|) маленькі| підкладні| подушечки, що| надягають| під| спідницю| ззаду|.

Рис. 3 Еволюція каркасу - паньє| Д о кінця| XVIII ст.| пишні| спідниці| абсолютно виходять| з моди|, поступившись місцем| строгим|суворим| спадаючим| драпіровкам| стилю ампір|.

Рис.4 Танцівниця XVIII століття| в паньє

Р ококо

Рококо (фр|. rococo|, від| фр|. rocaille| — декоративна раковина, черепашка, рокайль), рідше| рококо| — стиль в мистецтві| (в основному, в дизайні| інтер'єрів), що| виник| у|у| Франції в першій| половині| XVIII століття, | як розвиток| стилю бароко|.

Рис.5 Інтер’єр у стилі рококо.

Характерними рисами рококо є вишуканість|, велика декоративна навантаженість| інтер'єрів і композицій|, граціозний| орнаментальний| ритм, велика увага| до міфології|, еротичних ситуацій|, особистого комфорту.|

| Меблі рококо відрізняються| за характерними| ознаками. Одна з найяскравіших|  — зігнуті| лінії|, зігнуті| ніжки|. Меблі стають| дедалі|полягли| витонченішими| в порівнянні| з тими|, що| були| раніше|. З'являються нові| предмети| меблів|, консольні| столики, секретери|, бюро, комоди|, шифоньєри| та два найбільш| поширених| типа|типу| крісел| — «Бержер» і «Маркіза».

Найвищий розвиток| в архітектурі| стиль отримав| в Баварії. Стиль рококо виразився| блискучим| чином також| у|у| всіх| галузях| художньо-промислових| виробництв|; з особливим| успіхом| він| застосовувався| у|у| виробництві| фарфору, надаючи| своєрідну| витонченість| як формі|, так і орнаментації| | виробів|; завдяки| цьому|, це виробництво зробило свого часу| |величезний| крок| вперед і увійшло| до великої| пошани| в|у| любителів| мистецтва|.

Окрім фарфору — в моді| срібло|. Виготовляються шоколадниці|, супниці|, кавники|, блюда, тарілки| й інше. В|у| цей час|| народжується| кулінарне| мистецтво| в його| сучасному| вигляді|, в|у| тому числі| — мистецтво| сервіровки| столу. Згодом стиль рококо змінився| класицизмом|. Мода епохи| рококо відрізнялася| прагненням| до рафінованості|, витонченості| і навмисного| спотворення| «природних|» ліній| людського| тіла|. Моду рококо прийнято| вважати| за жіночну| моду, оскільки| в цю| епох|у сталося| максимальне| наближення| чоловічої| моди| до типово-жіночих| зразків|.

Деякі дослідники| навіть| називають| XVIII століття| — «століттям| жінок|». Ідеал чоловіка| — витончений| придворний|, франт. Ідеал жінки| — тендітна| струнка манірниця|. В|у| моді| — осина талія|, вузькі| стегна|, тендітні| плечі | . Цей силует| залишався| незмінним| впродовж| всієї| епохи| рококо. Жінки носять| пишні| спідниці| — паньє|, що| створюють| ефект| «перевернутої| чарочки».

Жіноча зачіска зазнала значних змін.| Так, в 1720—1760-х роках| (після| того, як фонтанж| |залишковий| вийшов| з моди|) в моді| була| гладка, маленька| зачіска| з рядами|низками| спадаючих| локонів|. Потім зачіска| почала «зростати|», щоб| в 1770-і| роки| перетворитися| на знамениті| «фрегати|» і «сади|саджай|», які| так любила| Марія - антуанета. Чоловіки спершу| відпускали| з боків| буклі|, а ззаду| носили довгу| косу. Дещо пізніше| до моди| увійшли| білі| напудрені| перуки із закрученими| з боків| буклями, кіскою| і бантом позаду|.Основним типом чоловічого| одягу,| з часів| моди| бароко|, залишався| жюстокор|, але| пізніше| його| стали називати| каптаном|. Жюстокор мав| на початку століття| прямішу| форму, потім| зазнав| еволюції|: його| пілочки| стали ширшими|, як би| стирчали| в різні| боки|. На рукавах були| широкі обшлаги, на кишенях| - величезні| клапани|. Під нього| надягали| камзол. Носили білосніжні| сорочки, мереживні| жабо й шийні| хустки|, вузькі панталони, шовкові панчохи, галстук. На ноги вдягали черевики на невисокому підборі. Як чоловічий головний| убір| популярним залишився трикутної форми капелюх. Жіноче плаття| також| зазнало| подібну| еволюцію|: спершу| воно| було| вужче|,а потім| стало розширюватися| і розширилося| до краю. Парадний туалет доповнювався великою кількістю ювелірних прикрас.|

На самому початку епохи| рококо в моді| був| стиль «ноншаланс»|, тобто| нарочита недбалість|. Епоха рококо принесла моду на пастельні|, приглушені| (у порівнянні| з епохою| бароко|) тони: ніжно-блакитний|, блідо-жовтий|, рожевий|, сіро-блакитний|. Якщо в епоху| бароко| всі| жінки| виглядають| | зрілими| (їм неначе| всім| за тридцять|), то рококо — це| час юних| німф| і пастушок, яким| ніколи| не буде| більше| двадцяти|. Рум'яна і пудра допомагають| всім| пані| виглядати| молодими|, хоча| ці| особи|особи| і перетворюються| на мляві| маски.

Стиль рококо подібний бароко, але більш зручний і елегантний, розкішний і комфортний. Для цього періоду були характерні такі меблі, як стільці, крісла, дивани, шифоньєри, комоди, секретери, столи із зігнутими лініями та випуклими і асиметричними формами. Зменшуються в габаритах, знижуються спинки, стоншуються ніжки, підлокітники. Всі частини меблів характеризуються тонкою різьбою у вигляді коралів, раковин, стилізованих орнаментів. Освоюються нові типи меблів: канапе, шезлонг, бержер (глибоке крісло).

Класицизм

Классицизм| (фр|. classicisme|, від латин. classicus| — зразковий) — художній стиль і естетичне направлення|напрям| в європейському мистецтві XVII — XVIIIст.ст. |Інтерес для класицизму представляє|уявляє| лише|тільки| вічне, незмінне — в кожному явищі він прагне розпізнати лише|тільки| істотні|суттєві|, типологічні риси|межі|, відкидаючи|відкидати| випадкові індивідуальні ознаки. Естетика класицизму додає|надає| величезне значення суспільно-виховній функції мистецтва. Багато правил і канони класицизм бере з|із| античного мистецтва (Арістотель, Горацій).

У архітектурі під класицизмом розуміють архітектурний стиль, поширений в Европі в XVIII — початку XIX ст.ст.|, головною ідеєю|чільною| якого було звернення до форм античної архітектури як до еталону гармонії, простоти, строгості|суворості|, логічної ясності і монументальності. Архітектурі класицизму в цілому|загалом| властива регулярність планування і чіткість об'ємної форми. Основою архітектурної мови|язика| класицизму став ордер, в пропорціях і формах близький до античності, симетрично-осьові|осьові| композиції, стриманість декоративного убранства, регулярна система планування міст.

Рис.6 Великий театр у Варшаві.

Рис.7 Церква Михайла Архангела в Коломне (Росія)

Велика французька революція 1789 р. закріпила у Франції перемогу капіталістичних стосунків над феодальними.

С аме цей ідеал з'явився одним з основних джерел формоутворення костюма. Перш за все|передусім| це позначається в значному спрощенні асортименту шитих виробів, тканин, прикрас|прикрашань|, в появі динамічних форм і сміливого колірного рішення|вирішення|. З|із| костюма зникають|йдуть| шовк, парча, оксамит, дорогі|любі| мережива і прикраси|прикрашання|, каркасна основа, перуки.

У одязі революціонерів — санкюлотів відбивається прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм. Відчутно вплив народного костюма. Великого значення набуває символіка кольору|цвіту|, що несе революційно-патріотичні ідеї.

Рис.8 Зручний й лаконічний одяг санкюлотів

Чоловічий костюм складається з короткої куртки — карманьйоли, надітої|надягнути| поверх білої сорочки, довгих синіх панталонів, оброблених червоною тасьмою, червоного фрігійского| ковпака з|із| національною кокардою. На шиї — кольоровий вільно пов'язаний шарф-галстук|краватка|. Під карманьйолу надягали|надівали| короткий жилет.

У холодну погоду зверху носили плащ упелянд| з|із| товстого сірого або коричневого сукна з|із| коміром і відворотами|закотами| з|із| червоного плюшу.

Т аке ж рішення|вирішення| мав жіночий костюм: нижня сорочка і верхня коротка двобортна куртка без корсета, спідниця з|із| синього сукна завдовжки до середини литок прямої вільної форми, призібрана| на поясі, без каркасної основи, на талії — пояс-шарф.

На голові — фетровий капелюх із|із| страусиним пером|пір'їною| і кокардою. Колірне рішення|вирішення| традиційне — червоне, синє, біле; обробка — яскраво-червона тасьма, широкий кант.Обидва костюми — чоловічий і жіночий — лягли|полягли| в основу костюмів посадових і соціальних|громадських| осіб цього періоду.

Рис.9 Жіночий костюм періоду класицизму

Французький революційний конвент надавав|надавав| велику важливість формам костюма революційного народу і доручив одному з видатних|визначних| художників|митців| Франції Жаку-Луї Давиду створити проекти національних костюмів третього стану, тобто буржуазії і народних мас. Художник|митець| створює їх під прямим впливом римської класики. Цей вплив позначився в колірному рішенні|вирішенні|, у формі|у формі| доповнень, прикрас|прикрашань|, головних уборів. Білий, синій, червоний кольори|цвіт| — символи свободи, рівності, братерства|братства| — переважають в кольорі|цвіті| курток, жилетів, шарфів, спідниць, головних уборів.

Фрігійські ковпаки з|із| трибарвними|триколірними| кокардами, легкі шарфи, що розвіваються, драпіровані чоловічі плащі і античні жіночі туніки, представлені|уявляти| в ескізах костюмів Давида, були затверджені конвентом як ті, що відобразили|відбивали| ідеал часу. Проте|однак| в життя були втілені|перетворювати| лише їх окремі елементи.

В одязі з’явився фрак, суворих темних кольорів, з стоячим коміром та відігнутими від талії полями, з’явився циліндр. Сорочка з жабо й манжетами. Плаття стало дуже розширене з боків, з вузьким ліфом, глибоким вирізом, каре, обшите оборками. Взуття - туфлі з тканин (оксамиту, атласу, парчі).

Французький костюм періоду революції знаходився|перебував| під впливом класицизму, який стверджує нові естетичні ідеали|подання| і нову форму костюма без каркаса і багатовікової пишноти прикрас|прикрашань|. У жіночому одязі — це тонке муслінове або батистове світле плаття|сукня| без обробки і прикрас|прикрашань|, надягається|надіває| на трико або на голе тіло. Висока лінія талії визначає співвідношення пропорцій короткого ліфа і довгої прямої спідниці: 1 : 6 у фас, 1 : 6,5 в профіль і 1 : 7 з боку спини (завдяки невеликому шлейфу ззаду|позаду|). Силует жіночої фігури вписується у витягнутий прямокутник із|із| сторонами, приблизно рівними ширині плечей, талії, стегон і низу спідниці. М'який ліф з|із| глибоким вирізом, плавно спадаюча, закладена ззаду|позаду| зустрічними складками спідниця, колір|цвіт|, колорит і фактура|фактура-ліцензія| тканини нагадують античний костюм .

Роль гіматія|, палл| і іншого верхнього античного одягу виконують якнайтонші|щонайтонші| індійські шалі з кашеміру. Червоні, блакитні|голубі|, бірюзові, світло-коричневі|ясно-коричневі| з|із| облямівкою орнаменту, вони покривають шию, плечі, виразно завершуючи прекрасний|чудовий| образ|зображення|.

Головні убори також наслідували античній формі — обручі, сітки, діадеми, пишні пов'язки із|із| страусиним пір'ям, оксамитові і шовкові стрічки підтримували зачіски з|із| грецьким вузлом або короткі кучеряві стрижки.

Туфлі — плоскі на низькому каблуці, світлих тонів з|із| шнуруванням із|із| стрічок, що обплітають ногу на зразок грецьких сандалів|сандалій|.

Рис. 10. Чоловічий костюм періоду класицизму.

Рис.11. Розвиток жіночого костюму в класичному стилі.

 Поряд з|поряд із| існуванням моди, що різко розходиться з|із| колишньою, продовжує розвиватися тенденція, що намітилася раніше, до простоти, зручності, діловитості, характерної для буржуазії цього періоду. Чоловічий костюм включає темний шерстяний|вовняний| фрак, світлий жилет, замшеві кюлоти| .У жіночому костюмі — прямі плаття|сукні| без каркасної основи з|із| вузьким прилеглим ліфом, прямою призбореною| спідницею, короткі, фартухи, нагрудні косинки і шалі, що перехрещуються на грудях і зав'язуються ззаду|позаду|.

Початок XIX ст.|ст.| знаменується промисловим переворотом в Західній Европі, бурхливим зростанням|зростом| продуктивних сил, встановленням буржуазних виробничих стосунків. Потужний|могутній| технічний прогрес, зміни соціального складу суспільства|товариства|, концентрація населення в крупних містах різних європейських країн створюють основу для завершення процесу утворення єдиного європейського міського костюма, який все більше втрачає риси|межі| місцевої і національної своєрідності.

Розвиток моди в XIX столітті|ст.| відбувається|походить| дуже інтенсивно і зачіпає в основному жіночий одяг, тоді як форми чоловічого костюма усе більш стабілізуються. На перше місце|місце-милю| висуваються його практичність, доцільність, строгий|суворий| зовнішній вигляд. Це пояснюється|тлумачить| способом життя, що перш за все|передусім| змінився, новими естетичними ідеалами XIX ст|ст.| і певним положенням|становищем| жінки в буржуазному суспільстві|товаристві|.

Першість в області жіночої моди як і раніше залишається за Францією, чоловічої , — за Англією. Поряд з|поряд із| ускладненням соціальних функцій моди значно розширюється сфера її впливу в суспільстві|товаристві|.

Ампір

Початок XIX ст|ст.| характеризується появою в мистецтві стилю ампір (від французького «імперія»). Він виражав|виказував| естетичні смаки крупної буржуазії й прославляв військові|воєнні| перемоги Наполеона.

Так само як класицизм XVIII століття|ст.|, стиль ампір надихався античними образами|зображеннями|. Характерними елементами орнаменту були античні лаврові вінки, луки|, стріли, пальмові гілки, леви. Щільними симетричними рядами|низками| розташовувалися орнаментальні рельєфи, розписи на нерухомій гладі палацових стін або лакованих меблів, створюючи величну монументальність інтер'єру. Стиль ампір відрізнявся від класицизму більшою статичністю, пишнотою, блиском і помпезністю.

Штучно насаджуваний у Франції імператорською владою стиль ампір, відрізнявся від класицизму в стилі ЛюдовикаXVI холодністю, помпезністю, пишнотою, блиском, напищеністю. Наполеон прагнув до блиску й ореолу слави римських імператорів. Але, якщо Класицизм виник вільно й був орієнтований на демократичні Афіни, то художникам французької Імперії було суворо вказано брати за взірець форми мистецтва Стародавнього Риму. Цій суттєвій відмінності не завжди надають належного значення, коли говорять про Ампір, як вищий і одночасно завершальний акорд класичного напрямку. Примітивність змісту і жорсткість ідеологічних установок зробили Ампір не художнім стилем в повному розумінні цього слова, а стилем декорації й навіть поверхневого камуфляжу.

В своїй угодливості придворні декоратори Наполеона доходили до абсурду. Так спальня імператриці Жозефіни в палаці Мальмезон була перетворена в якусь подобу до похідної палатки римського центуріона, а одягнені в римські туніки жінки мерзли від холоду, в погано опалюваних паризьких салонах й в засніженому Петербурзі, що у всьому наслідував французьку столицю. Воїстину, говорячи словами самого Наполеона, «від великого до смішного один крок». У 1812 році вийшло у світ грандіозне видання «Збірник ескізів для прикрашання інтер’єру і всіх видів обстановки». Парадоксально, але Ампір, не дивлячись на свою нормативність й регламентованість, обмежуючу свободу мислення, був романтичним. Характерне для Ампіру поєднання «римських» й «єгипетських мотивів», червоного дерева та золоченої бронзи, а також патинованої, матово – чорної, що асоціювалася з базальтами Єгипту, можна бачити в творах прославленого паризького «бронзовщика», який виготовляв бронзові деталі меблів, світильників, бра, канделябрів, триножників, ваз й корпусів годинників.

Це вищий і одночасно завершальний акорд класичного напрямку. Все знову стає масштабнішим, монументальним. Цей стиль має багато подібного з Стародавньою Грецією в архітектурі й інтер’єрі. Орієнтуючись як і класицизм|, на зразки| античного мистецтва|, ампір| включивши в їх коло|коло| художню| спадщину| архаїчної| Греції і імперського Риму, черпаючи| з нього| мотиви| для втілення| величної| потужності| і військової| сили|: монументальні| форми| масивних| портиків| (переважно| доричного| і тосканських| ордерів|), військову| емблематику| в архітектурних| деталях і декорі| (військова| зброя|, лаврові| вінки|, орли| і т. п.). Ампір включивши також| окремі| староєгипетські| архітектурні| і пластичні| мотиви| (велика нерозчленована| площина| стін| і пілонів|, масивні| геометричні| об'єми| єгипетський орнамент, стилізовані| сфінкси| і т. п.).

Цей стиль має багато подібного з Стародавньою Грецією в архітектурі й інтер’єрі. Орієнтуючись як і класицизм|, на зразки| античного мистецтва|, ампір| включивши в їх коло|коло| художню| спадщину| архаїчної| Греції і імперського Риму, черпаючи| з нього| мотиви| для втілення| величної| потужності| і військової| сили|: монументальні| форми| масивних| портиків| (переважно| доричного| і тосканських| ордерів|), військову| емблематику| в архітектурних| деталях і декорі| (військова| зброя|, лаврові| вінки|, орли| і т. п.). Ампір включивши також| окремі| староєгипетські| архітектурні| і пластичні| мотиви| (велика нерозчленована| площина| стін| і пілонів|, масивні| геометричні| об'єми| єгипетський орнамент, стилізовані| сфінкси| і т. п.).

Ампір склався| в надрах| класицизму|, в якому| пошуки| витонченої| простоти| форм і декору поступово| змінялися| прагненням| до їх граничної| |монументальної| виразності|. Крайнім проявом| цієї| тенденції| був| пройнятий| цивільним| пафосом суворий| аскетизм проектів р|яду|низці| архітекторів| епохи| Великої французької| революції|. Висунуті ними нові| містобудівні| і художні| ідеї стали основою розвитку| ампіру|, отримуючи| в різних| країнах| різне| тлумачення|, продиктоване| місцевими| особливостями| суспільного| і політичного| життя|.

У період| імперії Наполеона I цілям| прославляння| успіхів| держави| служила меморіальна| архітектура| (тріумфальні| арки, пам'ятні колони), що інколи повторювала давньоримські зразки В|у| обробці нарочито парадних інтер'єрів палаців (Мальмезон, Фонтенбло, Богарне і ін.), перебудованих для імператорського двору і нової знаті, мотиви єгипетських рельєфів, помпейських розписів, грецького і римського декору, ренесансних фресок і орнаментів співзвучні ампірним меблям і бронзовим виробам, стилізованим в|у| дусі предметів обстановки багатого давньоримського житлового будинку. Ампір отримав самобутні національні риси у|у| Великобританії, Данії Італії; в|у| Росії і в Германії він ставши виразником ідей державної незалежності, які народи цих країн відстоювали в анти наполеонівських війнах.

Чоловічий костюм цього періоду складався з білої сорочки, короткого жилета, галстука – шарфа, довгих панталон на підтяжках, фрака, сюртука, який заміняв пальто, англійського капелюха з вузькими полями. Взуття – високі чоботи з відворотами і бальні туфлі Чоловічим повсякденним одягом стає темний (коричневий, чорний, синій) шерстяний|вовняний| фрак з|із| високим коміром-стійкою|стойкою|. Частіше за всього його носили зі|із| світлими панталонами і світлим жилетом. Верхнім одягом був двобортний редингот, або сюртук, який поступово став основним в діловому чоловічому одязі. Взимку і восени чоловіки носили редингот з|із| декількома комірами або пелериною|ліворуч|. Зачіски в основному короткі, головні убори — високі капелюхи з|із| невеликими, заломленими з боків полями. Поширеними видами взуття були чоботи і туфлі.Силует костюма ампір прагне до циліндричних контурів високої і стрункої колони. Щільні блискучі|лискучі| тканини прикрашають однотонною рельєфною вишивкою або симетричною декоративною обробкою.

Рис.12 Одяг в стилі Ампір

Композиція костюма статична, декоративне рішення|вирішення| переважає над конструктивним.

Особливо глибоким був вплив ампіру в жіночому одязі. Пропорції костюма залишаються такими ж, як в кінці|наприкінці| XVIII ст.|ст.| (висока талія ділить фігуру в співвідношенні 1 : 7 і 1 : 6, пряма довга спідниця і вузький ліф). У 1809 р. в костюмі знов|знову| з'являється |появляється| корсет.

Використання|застосування| дорогих|любих| щільних тканин різко міняє|замінює| пластику костюма. У ньому з'являється|появляється| все більше декоративних елементів: рюшів, мережив, вишивки, воланів. Плаття|сукню| роблять|чинять| з|із| щільного шовку або тонких прозорих тканин, але|та| на щільній шовковій підкладці, і вишивають однотонною білою гладдю із|із| золотою і срібною ниткою, блискучими|лискучими| пайєтками|. Воно часто має шлейф, глибоке декольте, короткий рукав-ліхтарик на широкому манжеті. Жіночий костюм – талія в сукні дуже висока. Верхній одяг – спенсер, редінгот та багато різних накидок. Взуття легке, без підборів з вузьким носком (стрічки хрест-навхрест) обв’язували ногу. Доповнювали туалет довгі рукавички, невелике віяло, сумочка типу кісету, маленька парасолька.

Д алі жіночий костюм стає важчим, збільшується кількість поперечної обробки по низу. Спідницю прикрашають воланами, мереживами, фестонами. Розширюється лінія плеча. Лінія грудей залишається завищеною, лінія талії опускається ближче до природної. Лінія низу розширеної спідниці коротшає|скорочується| (до щиколоток).

Рис. 13 З’являються короткі спенсери (справа) і однобортні реденготи(зліва).

Характерне для стилю ампір захопленням вертикальними композиційними лініями поступається місцем|місце-миля| розчленовуванням по горизонталі. Фігура стає| менш високою і стрункою.

Інтерес до природи, звичай здійснювати|скоювати| піші прогулянки приводять|наводять| до значного розширення асортименту верхнього жіночого одягу: з'являються|появляються| короткі спенсери|Спенсер|, однобортні рединготи |лівоз|із| шерстяних|вовняних| або бавовняних тканин, оброблені оксамитом, атласом (взимку — стьобані| на ваті або підбиті хутром|міхом|). Верхній одяг повторює силует, крій і форму деталей плаття|сукні|. Костюм доповнювався капорами всіляких фасонів, інколи|іноді| з|із| вуаллю, а потім капелюхом типу|типу| ток|тік|, довгими лайковими рукавичками, часто без пальців (мітенками|).Туфлі — відкриті|відчиняти|, плоскі, шкіряні на низькому підборі.

У 1830 р. в Німеччині|Германії|, Франції і інших європейських країнах пануючим направленням|напрямом| в мистецтві стає романтизм. Його естетичний ідеал — сильна особа|особистість|, що прагне|прагнуча| свободи, боротьби, дії. Характерною для романтизму була ідеалізація минулого, головним чином середньовіччя. У зовнішньому вигляді і костюмі людини вплив романтизму створив образи|зображення| піднесені, пристрасні|палкі|, мрійливі, натхненні.

У чоловічому костюмі, який за асортиментом і основними формами залишається незмінним, велике значення надається дорогим шерстяним|вовняним| та тонким лляним тканинам. Для бальних фраків використовують оксамит, для жилетів — різноколірну парчу. У моду повертається середньовічний плащ і довгі загострені|гострокінцеві| туфлі.

У жіночому костюмі панує плаття|сукня| з|із| дуже вузькою стягнутою|поцупити| жорстким корсетом талією, непомірно широкими вгорі|угорі| і на лінії ліктя рукавами, низько спущеним плечем і розширеною спідницею завдовжки до щиколоток. Такі плаття|сукні| зі|із| світлого атласу, оксамиту рясно прикрашалися стрічками, мереживами, воланами. Доповнювали їх пишні головні убори із|із| страусиним пір'ям, квітами|цвітом|, вуаллю, ювелірними прикрасами|прикрашаннями|.

Рис.14 В моді одяг в романтичному стилі

Чоловічий і жіночий силуети в романтичному костюмі схожі: похила лінія плечей, сильне розширення рукава, щільне облягання грудей і талії, розширення лінії стегон.

У 40—50-і рр. в чоловічому костюмі перемагає функціональність, доцільність форм, утверджується мішкуватий силует. Фрак стає парадним одягом. У щоденному одязі його замінює сюртук, зручніший закритий|зачиняти| одяг із|із| застібкою на гудзики. У 60-х рр. сюртук замінюють піджаком (у минулому частка|частина| мисливського костюма), який разом з брюками і жилетом починають|починають| робити|чинити| з|із| однієї тканини. Ще раніше у верхньому чоловічому одязі з'являється|появляється| пальто, коротке, прямого силуету (мал. 15). Колірна гамма|гамма-гексахлорциклогексан| обмежується темними (синім, коричневим, зеленим, чорним кольорами|цвітом|. Малюнок тканини — клітка|клітина|, вузька смужка. В літньому асортименті допускались сірий, білий й кремові кольори.

Рис.15 Асортимент, форма й |цвіт|колір чоловічого|цвіт| одягу остаточно стабілізуються.

З того часу аж до 60-х рр. XX ст|ст.| зміни в чоловічій моді стосуються в основному форми деталей (комірів, лацканів), довжини і ширини низу брюк, застібки (двобортною або однобортною), ступеня|міри| прилягання по основних лініях силуету. Асортимент, форма і |цвіт|колір|цвіт| одягу остаточно стабілізуються.

Основним головним убором залишається циліндр. Взуття — чоботи і закриті|зачиняти| туфлі чорного кольору|цвіту|.

Абсолютно|цілком| в іншому напрямку|напрямі| розвивається жіночий костюм. Рамки діяльності жінки в буржуазному суспільстві|товаристві| украй|надто| обмежені: світські розваги, мистецтво. Вона перетворюється на іграшку, пишну вивіску успіхів і положення|становища| свого чоловіка|чоловіка|, фабриканта, ділка, буржуа.

Форми її костюма далекі від якої б то не було практичності, доцільності. Розкішні, багаті тканини, нагромадження обробки і прикрас|прикрашань|, швидка зміна моди, розрахованої на помітні ефекти, характеризує жіночий костюм буржуазної верхівки. Еклектизм — формальне механічне з'єднання|сполука| різних художніх стилів, властивий всьому буржуазному мистецтву XIX століття|ст.|, характеризує і костюм. Впродовж|упродовж| всього періоду зустрічається використання елементів античності, готики, бароко, рококо у фактурі|фактура-ліцензії|, кольорі|цвіті|, орнаментації| тканин, в декоративному і конструктивному вирішенні костюма, в обробці.

С илует і форми жіночого костюма 40—50-х рр. характеризуються чіткими пропорціями, природною лінією плеча і талії, збільшеною лінією стегон. Зникли величезні рукави, пишні банти і легковажні зачіски.

Рис. 16 Сукня з спідницею з волосяним чохлом - криноліном

|Волосся розчесане на прямий проділ, пригладжені щіткою і спускаються локонами з обох боків лиця|лиця|. Тонка шия і похилі, низько опущені плечі плавно закінчуються вузьким рукавом. Стан поміщений|ув'язнений| в довгий витончений корсет і, як стебло|стеблина|, опускається на чашку спідниці Спідниця підтримувалася волосяним чохлом - криноліном (від франц|. crin| — кінський волос, lin| — льон|лен-стланець|), який збільшувався з року в рік. До 60-років. спідниця досягла понизу 2,5 — 3 м|м-коду| в діаметрі, була сплощена| у фас і витягнута в профіль (Рис. 16).

Величезні спідниці 60-х рр. прикрашалися пишними воланами, облямівкою тканого узору|візерунка|, зубцями, фестонами. Цей період в історії костюма називають другим рококо. Характерною особливістю жіночого костюма цього періоду є|з'являється| різноманітність його асортименту за призначенням: уранішні|ранішні| вбрання|наряди|, костюми для прогулянок, обідні і вечірні туалети. Величезну роль в костюмі грали доповнення: рукавички, парасолька, ювелірні прикраси|прикрашання| (сережки, брошки, браслети, ланцюжки, кільця). Капелюхи зберігали форму капору з|із| високою тулією|. Особливість взуття цього часу — низькі каблуки і квадратна носочка частина.|частина| |

Впродовж|упродовж| 70—80-х рр. відбувається|походять| подальша|дальша| стандартизація і стабілізація чоловічих костюмів, розширення асортименту виробів за призначенням. Зміни, що диктуються модою, стосуються окремих частин. Посилено розвивається промислове масове виробництво чоловічого одягу, яке до кінця століття|віку| остаточно витісняє індивідуальне.

У жіночому костюмі відбувається|походить| чергова зміна силуету, а також подальше|дальше| збагачення асортименту тканин, матеріалів і розкішної, дорогої|любої| білизни. Розкішні тканини і мережива поєднуються|сполучаються| в костюмі з|із| вишуканою обробкою.

Змінюється форма каркасної основи плаття|сукні|. Округлі пишні форми криноліну замінюються вузькою в боках прямою спідницею з|із| турнюром нижче за лінію талії спинки.

Рис. 17 Сукня зі спідницею з турнюром

П лаття|сукня| складається з гладкого прилягаючого ліфа з|із| довгими рукавами, прямої спідниці з|із| драпірованим або закладеним бантовими| складками полотнищем на спинці — треном. Трен зазвичай|звично| драпірувався на турнюрі, нижче закладався|заставляв| складками, інколи|іноді| скріпляючись тасьмою з вивороту. У бічних|бокових| швах спідниця могла бути призборена|. Поверх основної спідниці по краю ліфа пришивалася верхня спідниця, яка драпірувалася спереду або на боках, оброблялася кантами, вишивкою, плісировкою, мереживом, бантами. Ззаду|позаду| вона була коротша. Її розрізали посередині, відкриваючи|відчиняти| пишний трен. Жіноча фігура, стягнута|поцупити| довгим корсетом, струнка і витончена, асоціювалася з|із| образом|зображенням| русалки. Цей костюм був дуже декоративний, в нім одночасно використовувалися тканини, різні за кольором і фактурою|фактура-ліцензії|, різноманітні |різноманітні| обробки і прикраси|прикрашання|

Рис. 18 Жіночий костюм з морськими мотивами

До кінця 70-х рр. в моделюванні костюма з'являються|появляються| нові ідеї і образи|зображення|. Виникає інтерес до народного костюма, до східних форм. Вперше|уперше| пропонуються морські мотиви. Але|та| як і при запозиченні художніх стилів минулого, у використанні цих ідей не було художньої цілісності: народний орнамент вишивки механічно переносився на модне плаття|сукню|; у «морських» костюмах яскрава синя тасьма, двобортна застібка з|із| якорями, головний убір поєднувався з|із| драпіровкою на високому турнюрі, спідницею з|із| дрібними|мілкими| плісированими воланами

(Рис. 18).

У жіночому домашньому|хатньому| платті|сукні| з'являється|появляється| вирішення халата з рукавом кімоно.

Рис. 19 Халат з|із| рукавом кімоно

В кінці століття великий вплив на одяг має|виявляє| розвиток спорту. У чоловічому костюмі з'являються|появляються| короткі штани типу|типу| гольф, легкі куртки, кольорові сорочки, м'який фетровий капелюх.

У жіночому костюмі створюється новий асортимент: суконні широкі штани-спідниці і короткі жакети (мал. 20). Нові костюми характеризуються відсутністю химерних ліній, конструктивністю і доцільністю.

Рис. 20 Спортивний жіночий костюм

Широкого поширення|розповсюдження| набуває жіночий англійський костюм (блуза, спідниця і жакет). Білі крохмальні чоловічого типу|типу| комірці, краватки|краватки|, манжети прикрашають візитні плаття|сукні|, надаючи їм підкреслено скромного, строгого|суворому| і діловому вигляду.

Стиль Модерн

У 90-і рр. в жіночий костюм проникає стиль модерн (сучасний, новий), який виник як заперечення еклектизму буржуазного мистецтва. Взуття було різноманітним|всіляким|: високі черевики на шнуруванні або гудзиках, туфлі з|із| кольорової й чорної шкіри і шовку з|із| пряжками, бантами, розетками на високому зігнутому каблуці.

Рис.21 Жіночий одяг в стилі модерн

Розвиток масового виробництва одягу, що розпочався|починав| в XIX столітті|ст.|, зумовив розвиток техніки конструювання одягу. Складна і трудомістка індивідуальна підгонка виробів по фігурі розпочинає|починає| поступово витіснятися більш менш узагальненими викрійками, в основі яких лежать математичні розрахунки.

Рис.22 Конструктивне вирішення костюма

Контури основних деталей крою, середній шов спинки, лінія борту пілочки оформляються прямими, рівними лініями. Бічні|бокові| шви втрачають зігнуті химерні контури, що створюють надвузькі об'єми|обсяги| костюма XVIII століття|ст.| Схема побудови|шикування| основи чоловічого сюртука, візитки, пальто відтворює згладжений контур фігури, близький до її природніх контурів, забезпечує необхідну свободу руху, зручність в носінні|носку|, практичність. Ці якості починають|починають| високо цінуватися в чоловічому одязі XIX ст.|ст.| По лінії плеча силует зберігає щільне облягання, що створюється великим скосом плечового шва і зсувом|зміщенням| його на спинку. Рукав стає ширшим, але|та| зберігає великий прогин переднього зрізу на лінії ліктя, завдяки чому має зігнуту форму. У жіночому одязі крій залишається складним з|із| великою кількістю конструктивних і декоративних ліній, але|та| контури деталей також стають прямішими (Рис. 22).

Джерелом поширення|розповсюдження| моди залишалися журнали|часописи| мод.

Особливе місце|місце-милю| серед них займав|позичав| «La| mode|», заснований в 1829 р. Емілем Жірарді. Статті про моду носили в нім суспільно-філософський характер, розділ ілюстрацій вів видатний|визначний| французький художник|митець| Поль Гаварні.

Оригінальні малюнки моделей створював у Віденському журналі|часописі| по питаннях мистецтва, літератури і театру професор Королівської академії мистецтв Франц Штебер.

У другій половині XIX ст.|ст.| журнали|часописи| мод зачинають|починають| спеціалізуватися, забезпечуватися викрійками, давати практичні поради по шиттю|шитву|, розкрою, в'язанні, вишивці. Характер малюнка міняється. Це вже не проста копія моделі, а свідоме виявлення модних акцентів (вигину|згину| силуету, похилих плечей, тонкої талії і т. д.).

З'являються|появляються| перші фотографії моделей. Важливим|поважним| джерелом створення|створіння| і поширення|розповсюдження| моди є|з'являється| театр. Гра популярних акторів викликає|спричиняє| прагнення наслідувати і їх зовнішньому вигляду.

Починаючи|починати| з|із| 70-х рр. у Франції створюються перші Будинки|доми| моделей прославлених французьких кутюрье| (майстрів|мастер-штампів| вищого класу). По ідеї одного з тих майстрів|мастер-штампів| — талановитого модельєра Ворта влаштовуються періодичні виставки на манекенах і демонстрації мод на манекенницях.

У 1865 р. в Парижі Ворт засновує модну фірму|фірма-виготовлювач| «Від кутюр|» (унікальне швацьке|швейне| виробництво на високому рівні), де моделі створювалися не на замовницю, а на манекенницю. Частка|частина| унікальних зразків|взірців|, костюми високої художньої і професійної досконалості, продавалася спеціально для копіювання. Таким чином, кутюрье| створювали вже не лише|не тільки| моделі одягу, але і модного типа|тип| манекенниці, якій починають|починають| наслідувати. У поширенні|розповсюдженні| моди з'являється|появляється| новий прийом — демонстрація готових виробів. Вона стає в світському суспільстві|товаристві| обов'язковою для відвідин|відвідувань|.

Н а міжнародній виставці в 1900 р. був створений павільйон моди, де демонструвалися моделі видатних|визначних| модельєрів століття|віку|: Дусе, Пакена, Руфа, Борти, Пату, Лепонга, Бальмена, які з'явилися засновниками|фундаторами| династій художників|митців| костюма, що існують|наявний| і в наші дні. Серед них важлива|поважна| роль належить жінкам (мадам Пакен — голова відділу мод виставки, сестри Калло, Лаферьер, Шерюї).

Проте|однак| покази моделей, публічні|прилюдні| демонстрації мод ще не мали сезонного характеру і проходили|минали| на скачках, світських прийомах, театральних прем'єрах.

Рис.23 Розквіт стилю модерн в жіночому костюмі

Основними чинниками|факторами|, що визначили розвиток європейського костюма на початку XX столітті|ст.|, були потужний|могутній| технічний підйом, повсюдне панування промислового масового виробництва, нові умови і новий спосіб життя (розвиток транспорту, використання жіночої праці на виробництві), вплив спорту і війни 1914—1918 рр. Мода все більше стає предметом купівлі-продажу, зміни її відбуваються|походять| все частіше.

Початок демократизації одягу зумовив перш за все|передусім| те, що мода, підпорядкувавши|підкоряти| своїм вимогам промислове виготовлення товарів масового виробництва, стає доступною не лише|не тільки| вибраній верхівці, але і широким верствам населення. Характер моделі змінювався, відображаючи|відбивати| зміни стилю життю.

У XX ст.|ст.| разом з розвитком промислового виробництва одягу виникає й розвивається професійне художнє моделювання костюма. У Франції, законодавцеві світової моди, створюються перші Будинки моди, з'являється|появляється| професія кутюрьє| — художника|митця|-модельєра одягу. Саме кутюрьє| вперше|уперше| починають|починають| створювати раціональний стиль костюма, що відрізняється стриманою простотою, відсутністю зайвих деталей, дорогої|любої| обробки.

На Паризькій виставці 1900 р. свою творчість демонстрували вже близько 20 крупних Будинків моди. Масове виробництво одягу починає|починає| грати значну роль в економіці.

На початку XX ст.|ст.| стиль модерн, що утвердився| в жіночому костюмі ще в XIX столітті|ст.|, продовжує робити великий вплив на силует, використання тканин, декоративне вирішення костюма.

Найцікавіший силует в профіль, який створюється за допомогою корсета s-подібної| форми. В порівнянні з силуетом 90-х рр. XIX ст.|ст.| він дещо змінюється: лінії грудей і талії спереду знижуються, в цій частці|частині| ліфа з'являється|появляється| невеликий напуск. Талія ззаду|позаду| декілька завищена і прямо від неї починається|починає| м'який валик турнюру. На початку XX ст.|ст.| силуету прагнули надати|надавати| риси|межі| павича, метелика, квітки. Такий ефект досягався і чітким розділенням|поділом| фігури на дві частини|частини| під кутом|кутком| один до одного, і пишним декоративним треном, що нагадує павичевий|павичевий| хвіст, і що розлітається, немов|немовби| крила метелика, болеро, і розписом, аплікацією, що змальовує|зображає| ці стилізовані форми.

Дорогі|любі| струмуючі тканини модерна орнаментувалися стилізованими формами в'юнких, екзотичних, болотяних рослин, водоростей, раковин, медуз, внутрішньою будовою|спорудою| квітів|цвіту| і листя. Візерунок|візерунок| розташовувався асиметрично

Рис.24 Орнаментація тканин в стилі модерн.

Колірна гамма|гамма-гексахлорциклогексан| будувалася на помірних приглушених тонах: глибокий гранатовий, темно-зелений, тютюновий, бронзовий, багаточисельні|численні| відтінки сірого, ніжно-блакитного|голубого| і рожевого|трояндового|.

З ігнуті лінії s-образного| силуету підкреслюються асиметричним розташуванням обробки, драпіровками на ліфі і спідниці. Декоративне вирішення костюма здійснюється шляхом зіставлення фактур|фактура-ліцензій| матеріалів (оксамиту, атласу, шифону, дорогого|любого| хутра|міха|), вишуканих колірних поєднань (синього із|із| зеленим, жовтого із|із| зеленим, сірого з|із| рожевим|трояндовим|), широкого застосування|застосування| мережив і вишивки крупного малюнка шовком, бісером, коштовними каменями. Крій спідниць — в основному кльош.

Костюм доповнюють капелюхи величезних розмірів, уквітчані, бантами, пір'ям, а також пишні зачіски. З’явився костюм нового типу, що складається з блузи, спідниці і жакета (Рис.25).

Рис. 25 Сукні |сукню| в стилі модерн.

Завдяки кількості драпіровок, що збільшується, силует набуває|придбаває| м'якших і рівніших контурів грудей і талії. У моделях на Рис. 25 корсет зберігається, але|та| не деформує фігуру. Значний вплив на костюм цього періоду зробили гастролі в Парижі російської балетної трупи Дягильова, що вразила французів не лише|не тільки| майстерністю виконання, але і дивовижною декоративністю костюмів|, в яких були використані античні, східні й половецькі мотиви.

Яскраві фарби|барви| цих костюмів зазвучали в нових модних кольорах|цвіті|: оранжевому, лимонно-жовтому, яскраво-червоному, ліловому|бузковому|. Їх експресивні художні форми, виразні лінії позначилися в новій пропозиції|реченні| моди — платті|сукні| «реформ», що визволило|звільняло| жінку від корсета. Впродовж|упродовж| всього XIX ст|ст.| художники|митці|, лікарки|лікарі|, гігієністи відстоювали ідею звільнення|визволення| костюма від корсета. Художником|митцем|, першим, що зумів, відобразити|відбивати| цю назрілу|наспілу| естетичну потребу, був талановитий і сміливий новатор Поль Пуаре. У 1913 р. він пропонує колекцію Його моделі декоративні і виразні за кольором. Замість бляклих тонів і млявих|в'ялих| поєднань «модерна» з'являються|появляються| контрастні яскраві кольори|цвіт| (Рис.26).

Плаття без корсета |сукню| з|із| синього шифону із|із| золотим узором|візерунком| вишивки (справа), | плаття|суконь|-туніка без корсета, з|із| гнучким природним силуетом, з|із| високою лінією талії, з використанням античних мотивів (зліва).            

                                

Рис. 26 Модернові сукні – «реформ», що звільнили жінку від корсета.

У напруженій обстановці першої світової війни суспільна|громадська| значущість жінок різко зростає. Замінивши чоловіків, що пішли на фронт, вони займаються різноманітною|всілякою| працею — і розумовою й фізичною.

Це призвело до реформи костюма, обумовлену способом життя, що змінився: скасування корсетів, укорочення довжини спідниць, створення практичного, не утруднюючого рухів одягу.

Головною|чільною| рисою моди цих років стає свобода форми. Вільно висять на плечах блузи, рукави, пелерини. Їх характеризують силует — «бочонок|барильце|», фантастична обробка: широкі волани, баски, пояси, не прилеглі до фігури, нерівні краї низу спідниць. М'які тканини маскують природні контури фігури (Рис. 26 ).

Рис.27 Манто в стилі російської шубки (справа), сукня із сурового полотна з античними і російськими мотивами (справа).

З |із| початком війни Будинки|дому| мод були закриті|зачиняти|, і ця реформа відбувається|походить| стихійно. Вже в перший рік війни довжина жіночих платтів|суконь| доходить до щиколотки, потім до середини ікри|литки|. Одяг характеризується м'якими лініями силуету, помірними об'ємами|обсягами|. З'являється|появляється| новий зручний і практичний вигляд одягу: широкі і вільні пальта, жакети, ділові костюми різноманітних|всіляких| форм, робочий і виробничий одяг.

Рис. 28 Одяг вільної форми(зліва), сукня фантастичної обробки (справа)

Взуття різноманітне|всіляке| за призначенням: черевики на шнуруванні і гудзиках, закриті|зачиняти| і відкриті|відчиняти| туфлі туфлі з|із| кольорової й чорної шкіри й шовку з|із| пряжками, бантами, розетками на невисокому щільному підборі для повсякденного носіння і на тонкому високому і зігнутому — для урочистих випадків.

У костюмі новий стиль виявився в претензійних і химерних формах, що відобразили|відбивали| плотське|чуттєве| розуміння краси|вроди|. Сукні|сукні| мали вузький ліф з|із| тонкою талією, спідницю кльош, рукав, вузький внизу|унизу| з|із| розширеним й призборенним| окатом| й

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Рис. 29 Розвиток нової форми сукні з s-подібний| вигином

укороченою лінією плеча, високий закритий|зачиняти| комір. Нова форма корсета додавала|надавала| фігурі s-подібний| вигин|згин|: груди підняті, талія туго стягнута|поцупити|, живіт сплющений|, лінія спини від талії має різкий прогин майже під прямим кутом. Всі конструктивні і декоративні лінії також повторювали цей вигин|згин|. Штучний вигин|згин| фігури не раз використовувався в різні епохи для створення|створіння| витонченої, химерної форми, відповідної сучасному уявленню про красу|вроду|, наприклад г-подібний| силует в готичному костюмі.

Головні убори в кінці століття мали високу тулію| і маленькі поля. У міру збільшення висоти зачісок вони набувають вигляду наколок, уквітчаних, пір'ям і маленькими опудалами пташок. Необхідними доповненнями були рукавички, муфти, сумки.

Взуття було різноманітним|всіляким|: високі черевики на шнуруванні або гудзиках, підборі для повсякденного носіння й на високому зігнутому підборі для урочистих випадків.

Сучасний стиль

Сучасний стиль з'явився на початку 20 століття в Європі. Він включає наступні різновиди: конструктивізм, монументалізм, декоративний напрямок. Конструктивізм - естетика доцільності та раціональності. В архітектурі - прості, лаконічні, майже геометричні будівлі із заліза, бетону та скла. Значно розширився перелік меблів нового типу, так званих трансформерів (канапа - ліжко, крісло - ліжко, розсувні столи, стелажі - шафи, канапи з високими спинками).

В одязі - невеликі об'єми, прилягаючий силует, простота та доцільність. Характерними для цього періоду в одязі є елементи військового одягу (галіфе, френчі, чоботи), а також елементи народного костюму.

В передвоєнні роки з'являється новий напрямок в сучасному стилі - монументалізм. В архітектурі - масштабність, яка часом переростає в гігантоманію; збільшуються розміри меблів.

Декоративний напрямок - стиль 40 - 50 років, в якому знайшов відображення післявоєнний пафос. Меблі громіздкі (круглі та овальні столи, громіздкі буфети, оксамитові портьєри, килими, великі шовкові абажури, пишний декор).

В чоловічому одязі модні сорочки на випуск, підперезані шнурком, з вишитим коміром; шкіряні пальто, кепки, кашкети. У жінок - сукні з вишивкою, блузи з широкими рукавами.

У 80 - 90 роки меблі в основному менші за розмірами, легкі, функціональні, виготовлені за принципом доцільності максимально практичні. Вони поділяються за призначенням: для вітальні, кухні, спальні, передпокою, дитячої кімнати, ванни, офісів.

Сучасний посуд також поділився за призначенням і при цьому орієнтований на певного споживача (простий й дешевий, святковий й вишуканих форм, фасонів та декору).

Одяг 80 - 90 років поділився за стилями: молодіжний (авангардний), ретростиль, фольклорний, спортивний, класичний, джинсовий, стиль «кімоно», білизняний, стиль «достатку», «унісекс», «дифузний», «гаучо», «дербі», «дзюдо», «диско», «індійський», стиль «пейчбор», «робочий».Тлумачення стилів, характерних для сучасного періоду приведене в розділі: Термінологічний словник.