11. Цивілізаційна структура сучасного світу

Шотландський вчений XVIII ст. вводить поняття “цив-ція” (це є та спільнота, яка розвивається за законами ринкової ек-ки).

Росій-й вчений Данілявський, німець-Шпендлер та ендрюс – носії новітніх ідей щодо цив-ції.

XiXст. – у цив-ції пов. Бути крім матер-них також духовні, немат-ні атрибути.

Цив-ція – суспільний розвиток.

Виділяються такі етапи цив-ції: 1. дикунство; 2. варварство; 3. цив-ція.

XXст. – Тоінбі, Бродель, Ясперс, Валерштайн.

Цив-ція – це культурно-історична спільність людей.

Цив-ція - пов. мати матер-ну складову (Бродель).

Цив-цію розглядають з точки зору 5ти осн-х методологічних підходів (Цивілізаційні парадигми):1. загально-історична;2. філософсько-антропологічна; 3. соціо-культурна;4. технологічна; 5. ек-чної парадигми.

Заг-ноісторична парадигма. Основа – поступальний розвиток відносин між людьми. Філософсько-антропологічна – ядро цив-ції – індивід, його соц-на сутність. Зростання соіальності людини означає формувння цив-ції. Соціокул-рна. Вказує на зв’язок цив-ції та культури, який встанов-ся з піднесенням та занепадом кул-ри.Існує 1ша та 2га кул-ри. 1ша – є даною; 2га – створ-ся людиною. І вона засвідчує наявність цив-ції. Технологічна – працює з поняттям 2га природа але пояснює її створення за допомогою сусп-х технологій. Основа – від-ни людина-техніка, які відоб-ють: 1. еволюцію труда людини; 2. соціалізація людини/зміна соціа-ї позиції і зміна світогляду, знань, навичок, досвіду тощо. Економічна – є похідною від технол-ї, але звертає увагу на відн-ни, завдяки яким людина спілкується з природою, технікою і між собою.

Поєднання всіх парадигм дає висновок про наявність в цив-ції матер-х, духовних, психо-фізичних, антропологічних та історичних компонентів.

Основні критерії для виділення цив-ції: 1. просторові (пов’язані з особливостями навкол-ого прир-ого середовища, що залежить від ландшафту). 2. часові (формують спільність істор-ого буття кул-ри та мови). 3. соц-нотехнологічні (ціннісно-нормативні механізми).

Виділяють 2 осн-х школи, що пояснюють сутність цив-ції: 1. Культурно-матеріалістична. 4 базові підсис-ми при визначення поняття цив-ції; 1. ек-чна; 2. соц-на; 3. політична; 4 .кул-нопсихологічна. Ця школа говорить про рівень роз-ку кожної з підсис-м 2. Кул-ноісторична. Провідна роль – духовний чинник. Цив-ція – це великі цілісні соціо-кул-рні сис-ми, які функц-ють на основі власнихзакон-тей, що не зводяться до закон-тей окремих країн, націй та ін-х соц-х спільнот.

Цив-ція існує не так давно, визнач-ся самобутніми і неповторними рисами.

Цив-ції притаманна своя динаміка, яка охоплює 6 осн-х періодів: - генезис; - зростання; - визрівання; - в’янення; - занепад; - вмирання. Але ядро цив-ції завжди зберігає-ся. А зміни відбув-ся на периферії.

Цив-ція – досягнення культури, а культура здатна переживати державу та династії. Вона м. розповсюджуватися та охвативати усі нові народи та держави. Вона м. зникнути, передав свої досягнення кул-ри іншим цивіл-ям. Іноді м. об’єднатися (греко-римська). Тобто вивчення цивіл-ї – вивчення її культури.

Цив-ція – високий рівень роз-ку сусп-ва, який значно первищує рівень первісних приміт-х чи традиц-х сусп-в, на основі якісно нових духов-х, культ-х, технологіч-х надбань.