7. Економічна теорія та економічний дискурс

Дискурс (синоміни: теорія, знання) – сукупність принципів, правил та істин, що дають можливіість індивідові зорієнтуватися в просторі й часі на відповідній суспільно-економічної еволюції. Причому він відображає не лише теоретичні уявлення, а ментальний простір індивіда. Економічний дискурс розкриває теоретичну економію однак з розумінням того, що будь-яке економічне знання є відносним, не лише в мовній інтерпритації, а й математичній ті іншій формалізаціях.

Дана версія економічного дискурсу виходить з того, що попереднє економічне знання, в тому числі його класичні зразки, грунтувалось на індуктивному методі й тому охоплювало окремі економічні ареали, головним чином національні економіки, такі як Великобританія, США та ін. Як писав Туган-Барановський: ”З індуктивного вивчення господарських явищ економічну терію створити неможливо”.

В економічному дискурсі ставиться 3 основоположні питання:

1. Тлумачення процессу розвитку в цілому

2. Ресурси та джерела розвитку

3. Першооснова економічної матерії

В економічному дискурсі розрізняють 3 напрями:

1. Цивілізаційно – економічний дискурс

2. Трансформаційний дискурс

3. Дискурс девелопменталізму

Нинішній екон.дискурс базується на тому, що попереднє екон.знання, зокрема його класичні зразки, ґрунтувалося на індуктивному методі, а тому мало переважно розсіяний характер, тобто охоплювало окремі економічні ареали, головним чином національні економіки Великої, Британії, США, Німеччини, Франції, Італії й ін..

Однак у системі класичного екон.знання, починаючи від Сміта і до Кейнса та Фрідмана, домінувала західна парадигма. Водночас навіть в межах цієї парадигми співіснують різні, часто протилежні, школи й напрями, а це, безперечно, свідчить про те, що до цього часу не вдалося сформулювати хоча б основи універсальної екон.науки, своєрідної економ.філософії.

Модна припустити, що екон.знання пішло в своєму розвитку, акцентуючи увагу насамперед на індивідуальних змінах, значно менше беручи до уваги загальноекономічні зрушення, суперечності, тенденції. Тотальне, розсіяне знання, що втілене в сучасній економ.теорії, переростає в ІІІ тисячолітті у синтез глобального, концентрованого, загальнопланетарного знання. Домінуючим в економ.теорії стає розвиток родових, історичних властивостей і якостей - пріоритет дедуктивного мислення. Одним з проявів такого переосмислення сучасних господарсько-концептуальних реалій могла б стати спроба сформулювати основи, принципи та окремі найхарактерніші риси загально цивілізаційної економ.теорії.Обмеженість сучасних економ.поглядів у тому, що вони все ще залишаються локальними, охоплюючи хоч і найрозвинутішу, але далеко не всю глобальну економ.систему. Інший недолік – це навмисна ускладненість, абстрагованість від реальних економічних процесів, що завжди свідчить про наростання кризових процесів у науці.

Розгортання сучасного економ.дискурсу, очевидно, могло б бути найповнішим за таким логічним ланцюжком: загально цивілізаційна субстанціальна основа – економічні моделі різного ступеня зрілості(ядро, або центр, перехідні та периферійні економіки) – національно-державні економічні системи.

Економічний дискурс розгортається за такими константами: виробництво – праця – вартість – багатство. Очевидно, методологічним ключем економічного дискурсу XXI стануть зміни сутностей цих понять.