32 Світова рівновага.
Cвітова економічна рівновага (СЕР) розкриває особливості мегаекономічного розвитку в нац і світових масштабах. Визначення СЕР є похідним від загальної ек рівноваги. Маршал, Вальрас, Курно розгяладали заг ек рівновагу на рівні нац. ек-ки - тобто приведення в рівновагу всіх ринків. На світовому рівні ек рівновага означає рівновагу всіх нац. ек систем.
Суть ек рівноваги полягає в дотриманні відповідності між мат-речовою і вартісною частинами світ продукту, між попитом і пропозицією на ринку.
СЕР є багатовимірною і багатофакторною системою, яка формується під впливом сукупності різноспрямованих сил і склад-сяз ряду елементів.
На СЕР впливає: - природо-географічні, - соц-політичні, - економічні, - національні, - етнічні, - історичні фактори.
Основні форми прояву СЕР: 1)матеріально-речова, 2)вартісна,3) глобальна, 4)регіональна, 5)гранична.
1)Матеріально-речова – полягає у дотриманні пропорції між головними галузями суч господарства (пром.-ть, с/г, добувнапром-ть)
2) Вартісна рівновага – хар-ся зонта внутр. аспектами.
Зовн прояв – встановлюється зв'язок між вартісною і матеріальною формою. Як об’єкт вик-ся суспільний продукт або світ товарооборот. Вартісний обсяг виражається у поточних цінах, матер-речовий – у цінах на певну дату.
Внутр прояв – ґрунтується на співвідношенні між головними ліквідними коштами (золото, вільноконвертовані валюти)
3) Глобальна ек рівновага – це стан, коли кількість населення та обсяг капіталу залишаються незмінними, а між силами, які впливають на їх збільшення або зменшення підтримується стійкий баланс.
4) Регіональна ек.рівновага – проявляється в інтеграційних обєднаннях (наприклад, проведення єдиної аграрної політики, наук-техн політики в галузях металургійних продуктів тощо)
5)Гранична рівновага – це ступінь ек рівноваги, який передує кризовим явищам у світ госп-ві. Вона означає, що система перебуває у слабкому стані. Пслі неї починаєтья криза, після якої здійсн-ся перехід до нової рівноваги.
У цілому СЕР може бути представлена:
Фонд кінцевого споживання = Сумарне світове в-во + Сума резервів та запасів у всіх країнах світу
Цей вираз хар-зує основну мегапропорцію світ госп-ва, а саме співвідношення між споживанням і в-вом. Він викор-ся для поясн-ня СЕР.
Пропорції СЕР: 1) між попитом і пропозицією на світ ринку, 2)проп-ї між сумою цін товарів і послуг міжн ліквідних засобів, які опосередковують рух товаропотоків і послуг.3) проп-ї між мат-речовою і вартісною частиною, 4) проп-ї між товарооборотом і к-тю трансп засобів, які забезпечують ці перевезення.
Виділяють також міжгалузеві та внутрішньогалузеві проп-ї в окремих підсистемах світогосп зв’язків (с-ма наук-техн співробітництва: проп-я між фунд та прикладними дослідженнями)
33. Постіндустріальне суспільств
Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого в результаті науково-технічної революції і істотного зростання доходів населення пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Домінуючим виробничим ресурсом є інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш коштовними якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання і креативність працівника.
Постіндустріальними країнами називають, як правило, ті, в яких на сферу послуг припадає значно більше за половину ВВП. Зараз до постіндустріальних країн відносять США (на сферу послуг доводиться 80 % ВВП США, 2002 рік), країни Євросоюзу (сфера послуг - 69,4 % ВВП, 2004 рік), Японію (67,7 % ВВП, 2001 рік) і Росію 61 % ВВП 2008 рр.
Близькими до постіндустріальної теорії є концепції інформаційного суспільства, постекономічного суспільства, постмодернізму, «третьої хвилі», «суспільства четвертої формації», «науково-інформаційного етапу принципу виробництва». Деякі футурологи вважають, що постіндустріалізм - це лише пролог переходу до «людської» фази розвитку земної цивілізації.
Термін «постіндустріалізм» був введений в науковий обіг на початку XX століття ученим А. Кумарасвамі, який спеціалізувався на доіндустріальном розвитку азіатських країн. У сучасному значенні цей термін вперше був застосований в кінці 1950-х років, а широке визнання концепція постіндустріального суспільства отримала в результаті робіт професора Гарвардського університету Денієла Белла, зокрема, після виходу в 1973 році його книги «Грядуще постіндустріальне суспільство».
Постіндустріальна теорія, багато в чому, була підтверджена практикою. Як і було передбачене її творцями, суспільство масового споживання породило сервісну економіку, а в її рамках найбільш швидкими темпами став розвиватися інформаційний сектор господарства.
У сучасній економічній літературі, присвяченій практиці бізнесу, поняття «постіндустріальна» економіка виходить із обороту. Сьогодні вона включає більш спеціалізовані категорії. Найбільшої популярністі набули терміни
- «економіка знань» і основний напрям «управління знаннями»
- «сервісна економіка» - оскільки результатом праці в постіндустріальному суспільстві є в більшій мрі нематеріальні продукти, тобто послуги;
- інноваційна економіка і інноваційний менеджмент, оскільки нематеріальний продукт, по суті, є інноваційним, а вслід за ним з'являються інноваційні матеріальні продукти.
- інформаційна економіка, оскільки інформація є основним товаром.
