30.Концепція ек розвитку України.

Концепція заснована на усвідомленні того, що стале зростання економіки набраними в останні роки темпами викличе потребу у підвищенні продуктивності. Головними бар'єрами для зростання продуктивності в Україні є невирішені проблеми економіки перехідного періоду. Не завершене формування базових ринків - землі, праці й капіталу. Інфраструктура виснажена, а інвестиції в її відновлення досі недостатні. Висока частка державної власності не сприяє підвищенню ефективності економіки та стимулює розвиток корупції. Обтяжна податкова система, застаріле господарське законодавство, слабість судової системи заважають розвиватися бізнесу. Загальна корупція вже давно стала частиною системи і сприймається більшістю населення як неминучість. Значні ризики несуть у собі високу енергозалежність і низьку енергоефективність української економіки. Концепція ек-х реформ передбачає 23 напрямки реформ у трьох блоках: 1) забезпечення базових елементів ринкової економіки, 2) створення режиму найбільшого сприяння для розвитку бізнесу й 3) розвиток окремих галузей, структурно важливих для економіки. Стратегія зовнішньоек-го розвитку Укр. Ключовою ланкою зовнішньоек-ї стратегії розвитку України є податкова, депозитна, цінова, кредитна, фінансова і валютна політика. Сьогодні в Україні вироблена стратегія зовнішньоек-го розвитку. Вона спрямована на: *  відновлення і розвиток експортного потенціалу України і покращення структури експорту;*  раціоналізацію імпорту; *  підвищення конкурентноспроможності продукції українських підприємств на світовому ринку;*  подолання неплатіжоспроможності країни;*  покращення становища України в системі міжнародного поділу праці;*  розширення ринків збуту української продукції; *  досягнення стійкого ек-го зростання і підвищення добробуту населення. Несприятливі фактори:*  неконкурентноспроможністю продукції більшої частини галузей економіки; *  протидією розвинутих країн Заходу виходу на світовий ринок українських фірм з продукцією, яка може скласти конкуренцію зарубіжним монополіям;*  великим зовнішнім боргом; *  нерозвиненістю валютного контролю і відсутністю іміграційної політики; *  недосконалим таможним контролем. Стратегія зовнішньоек-го розвитку передбачає: *  різке розширення економічної і науково-технічної кооперації з розвинутими країнами; *  відновлення втрачених ринків у країнах Східної Європи;*  розширення зв'язків із західноєвропейськими країнами; *  розвиток ринку СНД. Реалізація ефект-ї зовнішньоек-ї діяльності дозволить досягти становища України як могутньої і багатої держави, яка на взаємовигідних умовах бере участь у міжнародному поділі праці і кооперації виробництва.

31.Вектори міжнар ек-го розвитку України.

Вектори міжнар ек розвитку:

1) Євроатлантичний вектор України (Євроатлантична інтеграція – захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів, а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства). Однією з найгостріших та найактуальніших тем сучасного політичного життя України є вступ до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Сьогодні НАТО вважають одним із визначальних чинників міжнародних відносин, структурою, навколо якої формується нова архітектура євроатлантичної системи безпеки, що містить не лише оборонний, а й політичний, економічний, соціальний та екологічний виміри. Головним напрямом розвитку Північноатлантичного альянсу є його трансформація у структуру колективної безпеки. Відтак він стає привабливим партнером і центром тяжіння, створює підґрунтя для розширення та посилення своєї ролі у системі сучасних міжнародних відносин.

2) Європейський вектор України (Європейська інтеграція – як ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до ЄС та створення необхідних передумов для вступу до Європейського Союзу у майбутньому); Питання надання перспективи членства в ЄС має не лише важливий політичний чи геостратегічний вимір, але й відкривають низку вкрай важливих економічних, правових та інших аспектів, які безпосередньо впливають як на природу та характер двосторонніх стосунків, так і на вирішення низки практичних питань: про перспективу запровадження безвізового режиму, надання передвступної допомоги, процедуру „скринінгу” законодавства, асиметричне відкриття ринків, доступ до внутрішніх процедур обговорення рішень тощо.