Семінар 4

І. Питання семінару

1. Метод ведення випадку. Етапи робот из випадком

2. Нормативно-правова основа соціального супроводу сімей

3. Порядок організації здійснення соціального супроводу

4. Форми соціальної підтримки сім’ї

5. Особливості міжвідомчої співпраці у роботі з сім’ями, які опинились у

складних життєвих обставинах

Іі. Практичне завдання Планування соціального супроводу

Планування соціального супроводу сім’ї, яка опинилась у складних життєвих обставинах за окремими життєвими історія­ми.

1. Проаналізувати потреби та проблеми сім’ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах (за життєвою історією) відповідно до таких напрямів:

• юридичні питання;

• психологічні проблеми;

• стан здоров'я;

• побутові навички;

• рівень розвитку, освіта;

• контакти з родичами;

• соціальні проблеми.

2. Розробити план соціального супроводу конкретної сім’ї.

Життєва історія:

Небагато зустрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, що побрались по коханню, часто розтрушують його по дрібних житейських борозенках і вже за рік-два не мріють про тихий рай, а просто тягнуть скрипуче родинне ярмо.

Наталія, як і кожна молода жінка, мріяла про родинний затишок і міцну сім’ю. Народила семеро діток, була щаслива у своєму материнстві, а от з чоловіком стосунки не складались. Ображав, пригнічував, пив, залицявся до інших жінок, а іноді і синцями “нагороджував”. Все терпіла, з усім змирялася, щоб добре і мирно було в родині. Та покірність дружини викликала у Сергія лише злість. Наталія зважилась на рішучий крок – забрала всіх дітей і втекла від чоловіка до матері на Київщину.

Складно було великій родині з маленькими дітьми вижити в селі. Та Наталія, яка і сама зросла в багатодітній сім’ї, не втрачала надії. З самісінького ранку – на город, а потім до пізнього вечора – робота по господарству. Стомлювалася від тяжкої фізичної роботи, а невдовзі почалися проблеми зі здоров’ям. Жінка знаходилась у повному відчаї, не один раз закрадалася думка: “Здати б меншеньких дівчаток до інтернату, тоді б стало трохи легше…”. Але погляд зупинявся на русявих голівках двійнят, і вона хапалася за будь-яку роботу в селі, щоб заробити копійку.

Ііі. Теми рефератів до семінару

1. Соціальний супровід сімей, які опинились у складних життєвих обставинах.

2. Запобігання відмов від новонароджених , виникненню соціального сирітства

Додатковий матеріал лекції

1. Cутність методу “ведення випадку”

Одним із ефективних методів допомоги сім’ї, що опинилася у складних життєвих обставинах, є метод “ведення випадку”. Він з’явився на початку ХХ ст. Особливістю цього методу є те, що у ньому об’єднуються і певний моніторинг ситуації, і залучення інших інституцій, і здійснення координації дій з метою розвитку сім’ї, і відстеження результату. Ведення випадку як процес дуже близький до управлінських моделей, тому даний метод, певною мірою, може розглядатися як універсальний.

Етапи роботи з випадком:

1. Збір інформації.

2. Оцінка.

3. Визначення завдань роботи з випадком, відкриття випадку.

4. Планування випадку, визначення його мети, часових меж, необхідних дій та заходів.

5. Ведення випадку (здійснення дій, процедур та заходів).

6. Підбиття підсумків роботи.

7. Оцінка результатів роботи.

8. Закриття випадку.

Алгоритм застосування методу можна продемонструвати на схемі (див. рис. 1).

Рис. 1. Схема роботи з випадком

Детальніше зупинимося на окремих етапах методу “ведення випадку”, зокрема, на етапі дослідження (збору інформації та її оцінки). Вивчаються очікування клієнтів, їх розуміння проблеми, сімейна динаміка, прогнозуються можливі труднощі супроводу сім’ї. Використовуються методи інтерв’ю, спостереження, вивчення історії сім’ї, медичних документів тощо. Менеджер випадку оцінює інформацію, узагальнює дані, з’ясовує, чого не вистачає. На основі зібраних даних він оцінює наявні ресурси для здійснення соціального супроводу.

На етапі планування визначається, хто буде виконувати головну роль у веденні випадку, з ким ще потрібно проконсультуватися. Менеджер погоджує дії сторін.

На етапі ведення випадку менеджер ініціює і стимулює діяльність, ліквідує перешкоди її здійснення, організовує транспорт, розробляє графік зустрічей, дає клієнту інформацію про інші інституції, що надають необхідні послуги, чим забезпечує право вибору сім’ї.

Потрібно підкреслити, що соціальний працівник, який веде випадок, і клієнт спільно обирають найголовнішу ціль своїх дій. Вона має бути реалістична, конкретна і вимірювана, відповідати можливостям сім’ї і соціальної служби, цілям клієнта (сім’ї).

Мета випадку формулювання очікуваного результату формулювання загального напряму Завдання випадку конкретні, їх можна виміряти необхідні для досягнення мети Мета і завдання випадку що повинно бути виконано План втручання описує всі ступені та конкретну діяльність для досягнення мети і завдань

Рис. 2. Планування роботи з випадком

До планування випадку (див. рис. 2) обов’язково залучається сім’я. Таким чином ми привчаємо членів сім’ї бути активними у процесі соціального супроводу. Відображенням “участі сім’ї” може бути складання сімейного плану, що включатиме: первинну інформацію, зазначення “замовника” випадку, мети випадку; дослідження функціонування сім’ї; конкретні кроки для досягнення мети; результати (проміжні, остаточні), термін випадку. Приклад сімейного плану подається нижче.