28.Загальні правові принципи як джерела конституційного права.

Загальноправові принципи, характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, через що їх називають загальними (за обсягом), або основними.

До загальноправових принципів, як правило, відносять принципи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верховенства права, політичного, ідеологічного й економічного плюралізму, непорушності прав людини.

Загальні правові принципи без сумніву є важливим джерелом не лише конституційного права. Це базові засади, на яких базується правова система тієї чи іншої країни. Проте говорити про принципи права можна переважно у складі інших джерел права - Нормативно-правового акта, правового прецеденту, нормативно-правового договору тощо.

29.Виникнення терміну «конституція».

Виникнення конституцій можна розглядати як два процеси: 1.виникнення терміну; 2. формування поняття. Походження терміну “конституція” найчастіше відносять до латинського слова constitutio, що означає встановлення, устрій. Як правило, дане слово як окремий науковий термін сьогодні має широке застосування у двох напрямах: 1) у фізіології та зоології; 2) у правознавстві. У першому випадку під “конституцією” розуміють будову, фізіологічні й анатомічні особливості організму; в другому – Основний Закон держави, програмний документ політико-правового характеру, акти римських імператорів.

30.Формування поняття «конституція».

Термін "конституція" застосовувався в законодавстві Стародавнього Риму і означав у ті часи різні акти, видані імператором, які закріплювали устрій держави. В середні віки в Польщі конституціями називали спільні акти Короля, Сенату і Сейму. Цілком зрозуміло, що ні в античному світі, ні в середні віки сучасного розуміння поняття конституції не було. І тільки формаційні перетворення, що відбувалися під впливом Великої французької буржуазної революції кінця XVIII ст., наповнили це поняття принципово новим змістом. Саме з того часу слово конституція стало політичним терміном. Якщо раніше це слово означало державний устрій взагалі, то тепер воно стало синонімом тільки певного державного устрою. Конституція стала законом, який закріплює лад конституційної держави, в якій влада обмежена суверенітетом народу і правами людини і громадянина. З цього моменту закріплюється сучасне трактування конституції як сукупності правових норм, які покладені в основу теорії конституційної держави. Перше відоме визначення конституції сформулював Генрі Сент-Джон Віконт Болінброк.

31.Поняття конституції у розумінні концепцій лібералізму та юридичного позитивізму.

За концепцією лібералізму – К. – це устрій держави, при якому державна влада обмежена правом і у якій гарантуються права та свободи людини. Вперше таке значення фіксується у Загальній декларації прав людини і громадянина 1789р., де у ст.. 16 сказано "Суспільство, у якому не забезпечено користування правами людини і не проведено розподілу влад немає конституції"

За концепцією юридичного позитивізму – К. – основоположний закон, який має вищу юридичну силу і визначає взаємовідносини між людиною та державою і здійснення публічної влади.