
- •1.Предмет сучасної науки конституційного права зарубіжних держав.
- •3.Система науки конституційного права зарубіжних держав.
- •4.Функції науки конституційного права зарубіжних держав.
- •5.Методи науки конституційного права зарубіжних держав.
- •6.Джерела науки конституційного права зарубіжних держав.
- •7.Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.
- •8.Співвідношення конституційного права та публічного права.
- •9.Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.
- •10.Поняття джерела конституційного права та його значення.
- •11.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •12.Особливості джерел конституційного права в державах, то належать до романо-германської системи права.
- •13.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •14.Співвідношення національних джерел конституційного права з міжнародним правом.
- •15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.
- •16.Закон в системі джерел конституційного права.
- •17.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •18.Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб'єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.
- •19.Конституційні закони: поняття та види.
- •20.0Рганічні закони: поняття та види.
- •21.Звичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •22.Надзвичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •23.Акти делегованого законодавства як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •24.Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.
- •25.Конституційно-правовнй звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.
- •26.Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •27.Доктрина як джерело конституційного права.
- •28.Загальні правові принципи як джерела конституційного права.
- •29.Виникнення терміну «конституція».
- •30.Формування поняття «конституція».
- •31.Поняття конституції у розумінні концепцій лібералізму та юридичного позитивізму.
- •32.Матеріальна і формальна конституція.
- •33.Юридична і фактична конституція. Жива конституція.
- •34.Реальна і фіктивна конституція.
- •35.Соціальні функції конституції.
- •36.Співвідношення понять «конституція» і «конституціоналізм».
- •37.Співвідношення понять «конституція» і «конституційний лад».
- •38.Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •39.Види конституцій за способом внесення змін.
- •45.Співвідношсння федеральної Конституції і конституцій суб'єктів федерації федеративної держави.
- •46.0Собливості внесення змін і доповнень в писані та неписані конституції.
- •47.Структура кодифікованих конституцій.
- •48.Конституційно-правовнй зміст преамбули.
- •49.Структура некодифікованнх конституцій.
- •50.Поняття та види тлумачення конституції.
- •51 .Поняття та зміст інституту конституційного контролю.
- •52.Конституційне правосуддя.
- •53.Об'єкти конституційного контролю.
- •54.Види конституційного контролю.
- •60.Сучасні концепції прав людини і їх конституційио-правове оформлення.
- •61.Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
- •62.Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
- •63.Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
- •64.Африканська концепція прав людини.
- •65.Соціалістична концепція правового статусу людини.
- •Право на національно-культурну автономію
- •Право на підтримку розвитку національної самосвідомості й самовиявлення.
- •Користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або
- •71.Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •72.Понятгя і зміст громадянства.
- •74.Філіація: поняття, зміст.
- •75.Натуралізація: поняття, зміст.
- •76.Оптація та трансфер: поняття, зміст.
- •78.Спрощені процедури набуття громадянства.
- •79.Способи припинення громадянства.
- •80.Експатріація: поняття, зміст.
- •81.Денаціоналізація: поняття, зміст.
- •82.Денатуралізація: поняття, зміст.
- •83.Втрата громадянства: поняття, зміст.
- •84.Співвідношення понять «Громадянство» і «національність» в зарубіжних державах.
- •85.Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).
- •86.Зміст конституційного положення «соціальна держава».
- •87.Зміст конституційного положення «правова держава».
- •88.Зміст конституційного положення «демократична держава».
- •89.Зміст конституційного положення «світська держава».
- •90.Теократична держава: поняття, приклади сучасних теократичних держав.
- •91.Клерикальна держава: поняття, сутність.
- •92.Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади сучасних теократичних держав.
- •93.Поняття та сутність політичної партії
- •94.Сутнісні ознаки політичної партії.
- •95.Мета функціонування політичної партії.
- •96.Класифікація політичних партій.
- •1)За соціально-політич.Суттю:
- •2)За місцем і роллю партій в парт.С-мі:
- •98.Організаційна структура політичних партій.
- •99.Партійні системи: поняття, зміст, види.
- •100. Багатопартійна система та її види.
- •101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.
- •107. Лобістські групи: поняття, сутність.
- •108. Форма держави як об'єкт конституційно-правового регулювання
- •109. Чинники, що зумовлюють багатоманітність форм держави в зарубіжних державах.
- •110. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •111. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.
- •112. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •113. Парламентська та дуалістична монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •114. Особливості абсолютної монархії, приклади.
- •115. Особливості дуалістичної монархії, приклади.
- •116. Особливості парламентської монархії, приклади.
- •117.Поняття системи престолоспадкування.
- •118.Види систем престолоспадкування.
- •119.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •120.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •121. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки
- •122.Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •123.Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •124.Нетипові форми правління.
- •125.Форми державно-територіального устрою.
- •126.Унітарна держава, її різновиди.
- •127.Проста та складна унітарні держава: спільні риси та відмінності.
- •128.Поняття і види автономній утворень.
- •129.Національна і територіальна автономії: порівняльний аналіз.
- •130.Політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •132.Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій.
- •133.Види федерацій.
- •134.Принципи утворення федерацій.
- •135.Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб'єктами.
- •136.Конфедерація як специфічна форма правління.
- •137.Поняття і зміст політичного режиму.
- •138.Види політичних режимів.
- •139.Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.
- •140.Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.
- •141.Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.
- •142.Поняття і зміст прямої демократії.
- •147.Поняття та сутність народної ініціативи.
- •148.Народне вето: поняття, сутність.
- •149.Поняття і соціальні функції виборів.
- •150.Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •151.Чергові і позачергові вибори.
- •152.Загальні і часткові вибори.
- •154.Прямі та непрямі вибори: порівняльний аналіз.
- •155.Опосередковані та багатоступеневі вибори.
- •156.Виборче право: поняття, зміст.
- •157.Виборче право в об'єктивному та суб'єктивному змісті.
- •158.Активне та пасивне виборче право.
- •159.Конституційно-правові принципи виборчого права.
- •160.Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум.
- •161.Виборчі цензи: поняття та види.
- •162.Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •163.Види виборчих систем, критерії відмінності між ними.
- •164.Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •165.Сутність мажоритарної системи відносної більшості.
- •166.Сутність мажоритарної системи абсолютної більшості.
- •167.Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості.
- •168.Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи.
- •169.Виборча квота.
- •170.Закриті (жорсткі) і відкриті (гнучкі) виборчі списки.
- •175.Юридичні форми глави держави.
- •176.Місце глави держави у системі органів державної влади.
- •177.Функції повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
- •Представницькі повноваження (всередині і за межами країни):
- •Повноваження пов’язані із управлінням справами держави:
- •Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •178.Поняття та зміст права вето.
- •179.Види права вето глав зарубіжних держав.
- •180.Інститут контрасигнатури.
- •181.Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
- •182.Поняття системи престолоспадкування.
- •183.Види систем престолоспадкувння.
- •184.Недоторканність монарха.
- •185.Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах.
- •186.Способи обрання президентів зарубіжних держав.
- •187.Припинення повноважень президента. Імпічмент.
- •188.Конституційно-правовий статус допоміжних органів та установ при главі держави.
- •189.Поняття парламенту, його сутність.
- •190.Вихідні засади концепції народного представництва.
- •191.Соціальні функції парламенту.
- •192.Структура парламентів зарубіжних країн.
- •193.Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів.
- •198.Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •199.Обмеження дострокового припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •200.Конституційно-правовий статус парламентаря.
- •201.Юридична природа представницького мандата.
- •202.Сутність вільного депутатського мандату.
- •207.Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
- •208.Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •209.Парламентський спосіб формування уряду.
- •212.Склад і структура урядів зарубіжних країн.
- •213.Види урядів.
- •214.Коаліційний уряд.
- •215.Уряд національної єдності.
- •217.Уряд меншості.
- •219.Відповідальність урядів зарубіжних держав.
- •220.Інститут парламентської відповідальності уряду.
207.Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
Органи виконавчої влади – сукупність державних установ, що здійснюють адміністративні і політичні функції держави.
Уряд, як верхівка виконавчої влади, у більшості країнах здійснює загальне управління справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політикою.
Діяльність урядів у багатьох державах виходить далеко за межі виконавчої влади, наприклад, вони виконують і ряд функцій політичного характеру (особливо в парламентських республіках).
Правовий статус урядів в багатьох країнах не деталізується, уряд може вирішувати найрізноманітніші питання, які не завжди можна регламентувати наперед. В сучасних конституціях, як правило перераховуються повноваження уряду, але це не завжди вдається зробити, оскільки на практиці уряд є дуже мобільним органом, тому така регламентація є досить відносною.
Наприклад, в конституції США нічого не сказано про повноваження уряду.
Загальна тенденція, яка спостерігається, свідчить про зростання ролі уряду, особливо у парламентських та напівпрезидентських республіках.
Уряд часто є ініціатором законодавства з питань державного регулювання економіки.
Залежно від політичної практики, історичних умов і національних традицій посилення позиції уряду набуває різноманітних форм, що в кінцевому підсумку зумовлюється існуючими формами правління.
У парламентських країнах піднесенню ролі уряду над парламентом сприяє та обставина, що формування уряду здійснюється тією партією (партіями), які мають більшість у парламенті.
Президентська форма правління характеризується тим, що Президент очолює уряд, який не несе відповідальності перед парламентом. Як правило в президентських республіках засідання уряду проводяться дуже рідко, бо всі питання вирішуються Президентом разом з міністром, що спеціалізується у відповідній галузі.
Змішана (дуалістична) модель уряду існує в Франції, яка полягає в тому, що президент призначає Прем’єр-міністра, який керує діяльністю уряду і голову у Раді міністрів. Уряд активно використовує своє право законодавчої ініціативи, видає власні акти, які сприяють посиленню позицій уряду в системі вищих органів влади.
В зарубіжних країнах вищий орган виконавчої влад може мати різні назви: Рада Міністрів, Кабінет, Кабінет Міністрів, Державна Рада, Адміністративна Рада, Федеральна Рада тощо.
208.Способи формування урядів зарубіжних держав.
Порядок формування уряду залежить від форми правління в тій ч іншій державі Розрізняють парламентський та позапарламентський спосіб формування уряду.
В поодиноких випадках в абсолютних монархіях глава держави призначає членів уряду з числа своїх ближніх родичів (Бахрейн, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія).
Вибір міністрів є вільним для глави держави і в дуалістичних монархіях, хоча король інколи враховує ситуацію в парламенті.
В президентських республіках глава держави також формує уряд відповідно до своїх бачень та переконань з числа відомих діячів своєї партії (Бразилія, Єгипет, Колумбія, Мексика), але в формуванні уряду в таких державах часто бере участь і верхня палата (в США згоду на призначення міністрів дає Сенат, але він не займається питання партійної приналежності міністрів, а перевіряє їх компетентність та моральний облік).
В напівпрезидентських республіках партійний склад парламенту враховується при формуванні уряду, оскільки для призначення прем’єр-міністра як правило потрібна згода нижньої палати, але для призначення інших міністрів згоди парламенту не потрібно, крім рідких випадків, коли на призначення ключових міністрів крім прем’єра потрібна згода і парламенту (такий порядок дії в деяких постсоціалістичних країнах). Після виборів президента, навіть якщо обрано ту ж особу на повторний строк, формується новий склад уряду.
В парламентських монархіях і парламентських республіках застосовується парламентський спосіб формування уряду, заснований на виборах у парламент. У випадках, якщо парламент розпускають достроково, уряд формується заново, навіть, якщо при владі залишились ті ж партії, але вибори президента не тягнуть за собою формування нового складу уряду. Уряд в таких державах вважається створеним, якщо отримає довіру парламенту, але юридично це оформляється указом (декретом і т.д.) глави держави. В даному випадку глава держави (рідше голова парламенту – в Швеції) спочатку призначає кандидатуру в прем’єр-міністри – лідера партії, по відношенні до якого можна передбачати, що створений ним уряд отримає вотум довіри парламенту. Попередньо глава держави інколи зустрічається із лідерами різних партій для з’ясування їх позицій та поглядів. Призначений в якості кандидата прем’єр-міністр підбирає кандидатури міністрів і представляє їх разом з програмою діяльності парламенту та просить його про довіру. В деяких країнах (Португалія, Швеція) позитивним вважається таке голосування, при якому «проти» не проголосувала більшість парламенту, і з врахуванням тих, хто утримався, уряд може бути затверджений меншістю голосів парламентарів. Наприклад, в Німеччині та Болгарії парламентом затверджується лише глава уряду, а міністрів він призначає та заміщає сам, без участі парламенту.
В деяких країнах, особливо там, де в парламенті представлено багато мілких партій (деякі Скандинавські країни та країни Північної Європи), кандидат на посаду прем’єр-міністра, якому глава держави поручає формування уряду, називається форматором. Інколи змінюється декілька форматорів, перед тим як склад уряду представляється парламенту, який до того ж не завжди його затверджує.