
- •1.Предмет сучасної науки конституційного права зарубіжних держав.
- •3.Система науки конституційного права зарубіжних держав.
- •4.Функції науки конституційного права зарубіжних держав.
- •5.Методи науки конституційного права зарубіжних держав.
- •6.Джерела науки конституційного права зарубіжних держав.
- •7.Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.
- •8.Співвідношення конституційного права та публічного права.
- •9.Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.
- •10.Поняття джерела конституційного права та його значення.
- •11.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •12.Особливості джерел конституційного права в державах, то належать до романо-германської системи права.
- •13.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •14.Співвідношення національних джерел конституційного права з міжнародним правом.
- •15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.
- •16.Закон в системі джерел конституційного права.
- •17.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •18.Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб'єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.
- •19.Конституційні закони: поняття та види.
- •20.0Рганічні закони: поняття та види.
- •21.Звичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •22.Надзвичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •23.Акти делегованого законодавства як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •24.Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.
- •25.Конституційно-правовнй звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.
- •26.Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •27.Доктрина як джерело конституційного права.
- •28.Загальні правові принципи як джерела конституційного права.
- •29.Виникнення терміну «конституція».
- •30.Формування поняття «конституція».
- •31.Поняття конституції у розумінні концепцій лібералізму та юридичного позитивізму.
- •32.Матеріальна і формальна конституція.
- •33.Юридична і фактична конституція. Жива конституція.
- •34.Реальна і фіктивна конституція.
- •35.Соціальні функції конституції.
- •36.Співвідношення понять «конституція» і «конституціоналізм».
- •37.Співвідношення понять «конституція» і «конституційний лад».
- •38.Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •39.Види конституцій за способом внесення змін.
- •45.Співвідношсння федеральної Конституції і конституцій суб'єктів федерації федеративної держави.
- •46.0Собливості внесення змін і доповнень в писані та неписані конституції.
- •47.Структура кодифікованих конституцій.
- •48.Конституційно-правовнй зміст преамбули.
- •49.Структура некодифікованнх конституцій.
- •50.Поняття та види тлумачення конституції.
- •51 .Поняття та зміст інституту конституційного контролю.
- •52.Конституційне правосуддя.
- •53.Об'єкти конституційного контролю.
- •54.Види конституційного контролю.
- •60.Сучасні концепції прав людини і їх конституційио-правове оформлення.
- •61.Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
- •62.Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
- •63.Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
- •64.Африканська концепція прав людини.
- •65.Соціалістична концепція правового статусу людини.
- •Право на національно-культурну автономію
- •Право на підтримку розвитку національної самосвідомості й самовиявлення.
- •Користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або
- •71.Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •72.Понятгя і зміст громадянства.
- •74.Філіація: поняття, зміст.
- •75.Натуралізація: поняття, зміст.
- •76.Оптація та трансфер: поняття, зміст.
- •78.Спрощені процедури набуття громадянства.
- •79.Способи припинення громадянства.
- •80.Експатріація: поняття, зміст.
- •81.Денаціоналізація: поняття, зміст.
- •82.Денатуралізація: поняття, зміст.
- •83.Втрата громадянства: поняття, зміст.
- •84.Співвідношення понять «Громадянство» і «національність» в зарубіжних державах.
- •85.Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).
- •86.Зміст конституційного положення «соціальна держава».
- •87.Зміст конституційного положення «правова держава».
- •88.Зміст конституційного положення «демократична держава».
- •89.Зміст конституційного положення «світська держава».
- •90.Теократична держава: поняття, приклади сучасних теократичних держав.
- •91.Клерикальна держава: поняття, сутність.
- •92.Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади сучасних теократичних держав.
- •93.Поняття та сутність політичної партії
- •94.Сутнісні ознаки політичної партії.
- •95.Мета функціонування політичної партії.
- •96.Класифікація політичних партій.
- •1)За соціально-політич.Суттю:
- •2)За місцем і роллю партій в парт.С-мі:
- •98.Організаційна структура політичних партій.
- •99.Партійні системи: поняття, зміст, види.
- •100. Багатопартійна система та її види.
- •101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.
- •107. Лобістські групи: поняття, сутність.
- •108. Форма держави як об'єкт конституційно-правового регулювання
- •109. Чинники, що зумовлюють багатоманітність форм держави в зарубіжних державах.
- •110. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •111. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.
- •112. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •113. Парламентська та дуалістична монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •114. Особливості абсолютної монархії, приклади.
- •115. Особливості дуалістичної монархії, приклади.
- •116. Особливості парламентської монархії, приклади.
- •117.Поняття системи престолоспадкування.
- •118.Види систем престолоспадкування.
- •119.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •120.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •121. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки
- •122.Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •123.Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •124.Нетипові форми правління.
- •125.Форми державно-територіального устрою.
- •126.Унітарна держава, її різновиди.
- •127.Проста та складна унітарні держава: спільні риси та відмінності.
- •128.Поняття і види автономній утворень.
- •129.Національна і територіальна автономії: порівняльний аналіз.
- •130.Політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •132.Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій.
- •133.Види федерацій.
- •134.Принципи утворення федерацій.
- •135.Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб'єктами.
- •136.Конфедерація як специфічна форма правління.
- •137.Поняття і зміст політичного режиму.
- •138.Види політичних режимів.
- •139.Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.
- •140.Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.
- •141.Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.
- •142.Поняття і зміст прямої демократії.
- •147.Поняття та сутність народної ініціативи.
- •148.Народне вето: поняття, сутність.
- •149.Поняття і соціальні функції виборів.
- •150.Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •151.Чергові і позачергові вибори.
- •152.Загальні і часткові вибори.
- •154.Прямі та непрямі вибори: порівняльний аналіз.
- •155.Опосередковані та багатоступеневі вибори.
- •156.Виборче право: поняття, зміст.
- •157.Виборче право в об'єктивному та суб'єктивному змісті.
- •158.Активне та пасивне виборче право.
- •159.Конституційно-правові принципи виборчого права.
- •160.Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум.
- •161.Виборчі цензи: поняття та види.
- •162.Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •163.Види виборчих систем, критерії відмінності між ними.
- •164.Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •165.Сутність мажоритарної системи відносної більшості.
- •166.Сутність мажоритарної системи абсолютної більшості.
- •167.Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості.
- •168.Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи.
- •169.Виборча квота.
- •170.Закриті (жорсткі) і відкриті (гнучкі) виборчі списки.
- •175.Юридичні форми глави держави.
- •176.Місце глави держави у системі органів державної влади.
- •177.Функції повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
- •Представницькі повноваження (всередині і за межами країни):
- •Повноваження пов’язані із управлінням справами держави:
- •Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •178.Поняття та зміст права вето.
- •179.Види права вето глав зарубіжних держав.
- •180.Інститут контрасигнатури.
- •181.Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
- •182.Поняття системи престолоспадкування.
- •183.Види систем престолоспадкувння.
- •184.Недоторканність монарха.
- •185.Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах.
- •186.Способи обрання президентів зарубіжних держав.
- •187.Припинення повноважень президента. Імпічмент.
- •188.Конституційно-правовий статус допоміжних органів та установ при главі держави.
- •189.Поняття парламенту, його сутність.
- •190.Вихідні засади концепції народного представництва.
- •191.Соціальні функції парламенту.
- •192.Структура парламентів зарубіжних країн.
- •193.Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів.
- •198.Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •199.Обмеження дострокового припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •200.Конституційно-правовий статус парламентаря.
- •201.Юридична природа представницького мандата.
- •202.Сутність вільного депутатського мандату.
- •207.Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
- •208.Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •209.Парламентський спосіб формування уряду.
- •212.Склад і структура урядів зарубіжних країн.
- •213.Види урядів.
- •214.Коаліційний уряд.
- •215.Уряд національної єдності.
- •217.Уряд меншості.
- •219.Відповідальність урядів зарубіжних держав.
- •220.Інститут парламентської відповідальності уряду.
201.Юридична природа представницького мандата.
ДМ - функція, якої набуває депутат (член) представн. органу державної влади (парламенту) у зв'язку з його обранням і наділенням певними повноваженнями (правами та обов'язками) у сфері владування, визначеними конституцією та законод. актами. Часто під мандатом розуміють зміст відповідних повноважень. Крім того, мандатом іноді називають спец, док-т, що може видаватися депутатові і посвідчувати наявність у нього вказаних повноважень.
Термін прийшов з рим. права, згідно з яким мандатом вважався цив.-правовий договір, коли одна особа (манданс — довіритель) доручала, а ін. особа (мандатарій — повірений) приймала на себе виконання якихось дій. Знаменно, що в станово-представн. установах часів феодалізму, які були своєрідною предтечею сучас. парламентів, представництво мало, по суті, цив.-правовий характер. Сучасне представництво, здійснюване депутатами парламенту, за своєю природою має політичний, а за змістом — конст.-правовий характер. Тому депутатство — не посада на держ. службі, за яку отримують зарплату, а почесна політ, служба на підставі мандата (відповідних повноважень), здійсненню якої матеріально має сприяти спец, депут. винагорода. На реалізацію М. д. спрямований також депутатський індемнітет та імунітет.
В сучасних державах поєднуються принципи імперативного та вільного мандата. Як правило на загальнодержавному рівні застосовується вільний мандат, а на місцевому рівні, де депутат більш тісно пов’язаний із виборцями, - імперативний мандат.
Наприклад, депутати японського парламенту володіють вільним мандатом, але можуть бути виключені із складу палати резолюцією більшості присутніх членів палати. А на місцевому рівні депутати можуть бути відкликані достроково на вимогу однієї третьої виборців більшістю голосів.
202.Сутність вільного депутатського мандату.
Принцип вільного мандата полягає в тому, що парламентарій юридично не зв’язаний дорученнями виборців і діє в парламенті відповідно із своїми уявленнями. У виборців немає права відкликати депутат як такого, що не оправдав їх довіру.
Депутати вважаються представниками всього народу, тому не можуть бути відкликані виборцями певного округу.
Ст.67 Конституції Італії, ст.27 Конституції Франції: мандат депутатів вільний і немає імперативного характеру.
На практиці депутат, який володіє вільним мандатом є залежним від партії, яка підтримує його на виборах, і від тих організацій та осіб, які фінансували його виборчу кампанію та надали іншого роду підтримку.
203.Сутність імперативного депутатського мандату.
Принцип імперативного мандата включає в себе сукупність трьох елементів: 1) обов’язковість наказів виборців для депутата; 2) обов’язкова звітність депутата; 3) право його відкликання виборцями, якщо він не виконує чи погано виконує їх накази та доручення.
204.Парламентський імунітет.
Одна із гарантій депутатської недоторканості. Депутат без згоди парламенту чи його керівних органів не може бути притягнутий до відповідальності та арештований за здійснення правопорушення, крім випадків, якщо він був затриманий на місці здійснення злочину.
205.Депутатський індемнітет.
Одна із гарантій депутатської недоторканості. Парламентарій не відповідає за дії, висловлювання, безпосередньо зв’язані з його депутатською діяльністю, як в період, так і після спливу строку своїх повноважень, також парламентарій працює в парламенті на постійній основі.
206.Поняття уряду, його характерні риси.
Поняття уряду є неоднозначним, так як в різних країнах він виконує неоднакові функції, є різним за способом формування та за місцем в системі органів державної влади.
В одних країнах (більшості) уряд є органом, який очолює виконавчу владу, в інших країнах під цим поняттям розуміють весь державний механізм, який включає як виконавчу, так і законодавчу та судову владу.
Але, як правило, під урядом розуміють державний колегіальний орган, за допомогою якого здійснюється щоденне поточне керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою, таким чином це є орган універсальної компетенції, який здійснює виконавчу і розпорядчу владу в країні (таке визначення підходить для країн парламентської та змішаної форми правління, але не для країн президентської форми правління та дуалістичних і абсолютних монархій, оскільки, наприклад, Кабінет при Президенті США не є колегіальним органом, так як рішення приймаються не більшістю голосів, а главою держави.