158.Активне та пасивне виборче право.

Активне виборче право - це встановлене законом право громадянина брати участь у виборах в органи державної влади насамперед шляхом голосування. Пасивне виборче право означає право балотуватись на вiдповiднi посади, тобто право бути обраним. Можливість на­дання активного і пасивного виборчого права завжди зумов­лювалась певними вимогами (цензами) до потенційних учас­ників виборів. Ці вимоги визначено в конституціях і виборчо­му законодавстві. Особа може мати активне право і при цьому не володіти пасивним (з 18 років у громадянина США появляється право обирати Президента, проте бути обраним може бути лише досягнувши 35 років). Протилежне співвідношення не зустрічається.

159.Конституційно-правові принципи виборчого права.

Принципи виборчого права -- основоположні ідеї, які концентрують у собі со­ціально-політичні умови виборів і виступають як загальнообо­в'язкові безперечні нормативні вимоги. Закладені у природі суспільного устрою тієї чи іншої держави і виконують функцію загальнонормативного орієнтира. Закріплюються, як правило, у конституціях відповідних дер­жав і виборчих законах. Виділяють: 1) принцип свободи виборів – вільне волевиявлення виборців (свобода голосування + свобода участі у виборах); 2) загальність виборчого права -- виборче право мають всі дорослі та дієздатні громадяни держави, може бути обмежена цензами. 3) принцип прямого виборчого права (очно , заочно) -- всі виборці голосують безпосередньо. – існує не у всіх країнах 4) принцип таємного голосування -- виборець голосує без відома і згоди ін.осіб 5) рівність виборчого права -- , по-пер­ше, виборці повинні мати однакову кількість голосів; по-друге, виборчі округи мають бути за чисельністю виборців приблизно однаковими; по-третє, всі громадяни бе­руть участь у виборах на рівних підставах.

160.Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум.

Принцип свободи виборів (вільних виборів) передбачає вільне волевиявлення виборців та самостійне рішення брати участь у них чи ні. Передбачає свободу при голосуванні та свободу участі у виборах в якості кандидата. З цим принципом пов’язане питання абсентеїзму – неучасті громадян у виборах, ігнорування виборів (виміряються у відсотковому еквіваленті) та питання зобов’язуючого вотуму – це законодавчо встановлений обов’язок участі громадян у виборах (Італія, Туреччина, Люксембург, Бельгія). Санкції за абсентеїзм : внесення у списки судів (Італія), штраф (Бельгія), позбавлення політичних прав (країни Лтинської Америки).

161.Виборчі цензи: поняття та види.

Виборчий ценз – це установлені кон­ституцією чи виборчим законом вимоги, яким повинна відпов­ідати фізична особа, щоб мати активне й пасивне виборче право. Розрязняють : 1) ценз осілості, тобто постійного проживан­ня на території виборчого округу (адмін.-тер одиниці).У США вiн дорiвнює одному мiсяцю, в Австралiї, ФРН i Японiї – трьом. 2) віковий ценз – необхідність досягнення певного віку. Зберігається різниця між віковими цензами для активного і пасивного виборчого права (у США з 18 років можна обирати Президента та з 35 років можна бути висунутим у кандидати) Водночас у Данiї, Нiдерландах, Фiнляндiї, Швейцарiї, Угорщинi i Словенiї вiковi цензи для активного i пасивного виборчого права збiгаються. 3) ценз статі -- в наш час фор­мальних обмежень виборчих прав за ознаками статі в розвину­тих країнах практично не існує, хоча все ж спостерігається в деяких країнах Латинської Америки та Близького Сходу. 4) майновий ценз – сьогодні не зустрічається. 5) моральний ценз -- у деяких штатах США передбачено, щоб виборець мав "добрий характер", в Конституції Італії припускається обмеження виборчих прав у випадках скоєння "негідних вчинків, вказаних у за­коні" (ст. 48).