- •1.Предмет сучасної науки конституційного права зарубіжних держав.
- •3.Система науки конституційного права зарубіжних держав.
- •4.Функції науки конституційного права зарубіжних держав.
- •5.Методи науки конституційного права зарубіжних держав.
- •6.Джерела науки конституційного права зарубіжних держав.
- •7.Поняття і предмет конституційного права як галузі права в зарубіжних державах.
- •8.Співвідношення конституційного права та публічного права.
- •9.Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.
- •10.Поняття джерела конституційного права та його значення.
- •11.Особливості джерел конституційного права в державах, що належать до англосаксонської системи права.
- •12.Особливості джерел конституційного права в державах, то належать до романо-германської системи права.
- •13.Особливості джерел конституційного права в державах із мусульманською системою права.
- •14.Співвідношення національних джерел конституційного права з міжнародним правом.
- •15.Міжнародні договори як джерела національного конституційного права.
- •16.Закон в системі джерел конституційного права.
- •17.Види законів, що регулюють конституційно-правові відносини в зарубіжних країнах.
- •18.Класифікація законів за їх юридичною силою, за часом дії, за суб'єктами законотворення, умовами чинності, за способами систематизації норм та іншими критеріями.
- •19.Конституційні закони: поняття та види.
- •20.0Рганічні закони: поняття та види.
- •21.Звичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •22.Надзвичайні закони як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •23.Акти делегованого законодавства як джерела конституційного права у зарубіжних державах.
- •24.Внутрішньодержавні публічно-правові договори як джерела конституційного права в зарубіжних державах.
- •25.Конституційно-правовнй звичай як джерело конституційного права. Конституційні угоди.
- •26.Судовий прецедент як джерело конституційного права.
- •27.Доктрина як джерело конституційного права.
- •28.Загальні правові принципи як джерела конституційного права.
- •29.Виникнення терміну «конституція».
- •30.Формування поняття «конституція».
- •31.Поняття конституції у розумінні концепцій лібералізму та юридичного позитивізму.
- •32.Матеріальна і формальна конституція.
- •33.Юридична і фактична конституція. Жива конституція.
- •34.Реальна і фіктивна конституція.
- •35.Соціальні функції конституції.
- •36.Співвідношення понять «конституція» і «конституціоналізм».
- •37.Співвідношення понять «конституція» і «конституційний лад».
- •38.Види конституцій за формою зовнішнього виразу.
- •39.Види конституцій за способом внесення змін.
- •45.Співвідношсння федеральної Конституції і конституцій суб'єктів федерації федеративної держави.
- •46.0Собливості внесення змін і доповнень в писані та неписані конституції.
- •47.Структура кодифікованих конституцій.
- •48.Конституційно-правовнй зміст преамбули.
- •49.Структура некодифікованнх конституцій.
- •50.Поняття та види тлумачення конституції.
- •51 .Поняття та зміст інституту конституційного контролю.
- •52.Конституційне правосуддя.
- •53.Об'єкти конституційного контролю.
- •54.Види конституційного контролю.
- •60.Сучасні концепції прав людини і їх конституційио-правове оформлення.
- •61.Природничо-правовий підхід до регулювання прав людини.
- •62.Позитивістський підхід до регулювання прав людини.
- •63.Вихідні засади мусульманської концепції прав людини.
- •64.Африканська концепція прав людини.
- •65.Соціалістична концепція правового статусу людини.
- •Право на національно-культурну автономію
- •Право на підтримку розвитку національної самосвідомості й самовиявлення.
- •Користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або
- •71.Поняття підданства, його походження, сучасний зміст.
- •72.Понятгя і зміст громадянства.
- •74.Філіація: поняття, зміст.
- •75.Натуралізація: поняття, зміст.
- •76.Оптація та трансфер: поняття, зміст.
- •78.Спрощені процедури набуття громадянства.
- •79.Способи припинення громадянства.
- •80.Експатріація: поняття, зміст.
- •81.Денаціоналізація: поняття, зміст.
- •82.Денатуралізація: поняття, зміст.
- •83.Втрата громадянства: поняття, зміст.
- •84.Співвідношення понять «Громадянство» і «національність» в зарубіжних державах.
- •85.Конституційно-правові підходи до регулювання питань подвійного громадянства (біпатризм).
- •86.Зміст конституційного положення «соціальна держава».
- •87.Зміст конституційного положення «правова держава».
- •88.Зміст конституційного положення «демократична держава».
- •89.Зміст конституційного положення «світська держава».
- •90.Теократична держава: поняття, приклади сучасних теократичних держав.
- •91.Клерикальна держава: поняття, сутність.
- •92.Соціалістична держава: поняття, сутність, приклади сучасних теократичних держав.
- •93.Поняття та сутність політичної партії
- •94.Сутнісні ознаки політичної партії.
- •95.Мета функціонування політичної партії.
- •96.Класифікація політичних партій.
- •1)За соціально-політич.Суттю:
- •2)За місцем і роллю партій в парт.С-мі:
- •98.Організаційна структура політичних партій.
- •99.Партійні системи: поняття, зміст, види.
- •100. Багатопартійна система та її види.
- •101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.
- •107. Лобістські групи: поняття, сутність.
- •108. Форма держави як об'єкт конституційно-правового регулювання
- •109. Чинники, що зумовлюють багатоманітність форм держави в зарубіжних державах.
- •110. Класифікація форм правління сучасних держав.
- •111. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.
- •112. Необмежена (абсолютна) та обмежена (конституційна) монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •113. Парламентська та дуалістична монархії: порівняльний аналіз, приклади.
- •114. Особливості абсолютної монархії, приклади.
- •115. Особливості дуалістичної монархії, приклади.
- •116. Особливості парламентської монархії, приклади.
- •117.Поняття системи престолоспадкування.
- •118.Види систем престолоспадкування.
- •119.Республіка як форма правління та її різновиди.
- •120.Конституційно-правові ознаки президентської республіки.
- •121. Конституційно-правові ознаки парламентської республіки
- •122.Конституційно-правові ознаки змішаної республіки.
- •123.Суперпрезидентська та монократична республіки.
- •124.Нетипові форми правління.
- •125.Форми державно-територіального устрою.
- •126.Унітарна держава, її різновиди.
- •127.Проста та складна унітарні держава: спільні риси та відмінності.
- •128.Поняття і види автономній утворень.
- •129.Національна і територіальна автономії: порівняльний аналіз.
- •130.Політична та адміністративна автономії: порівняльний аналіз.
- •132.Поняття та конституційно-правові ознаки федерацій.
- •133.Види федерацій.
- •134.Принципи утворення федерацій.
- •135.Конституційно-правові засади розподілу компетенції між федерацією та її суб'єктами.
- •136.Конфедерація як специфічна форма правління.
- •137.Поняття і зміст політичного режиму.
- •138.Види політичних режимів.
- •139.Конституційно-правові ознаки демократичного політичного режиму.
- •140.Конституційно-правові ознаки тоталітарного політичного режиму.
- •141.Конституційно-правові ознаки авторитарного політичного режиму.
- •142.Поняття і зміст прямої демократії.
- •147.Поняття та сутність народної ініціативи.
- •148.Народне вето: поняття, сутність.
- •149.Поняття і соціальні функції виборів.
- •150.Види виборів за опосередкованістю волі виборців.
- •151.Чергові і позачергові вибори.
- •152.Загальні і часткові вибори.
- •154.Прямі та непрямі вибори: порівняльний аналіз.
- •155.Опосередковані та багатоступеневі вибори.
- •156.Виборче право: поняття, зміст.
- •157.Виборче право в об'єктивному та суб'єктивному змісті.
- •158.Активне та пасивне виборче право.
- •159.Конституційно-правові принципи виборчого права.
- •160.Принцип свободи виборів. Зобов'язуючий вотум.
- •161.Виборчі цензи: поняття та види.
- •162.Конституційно-правовий зміст поняття виборчої системи.
- •163.Види виборчих систем, критерії відмінності між ними.
- •164.Мажоритарна виборча система, її різновиди.
- •165.Сутність мажоритарної системи відносної більшості.
- •166.Сутність мажоритарної системи абсолютної більшості.
- •167.Сутність мажоритарної системи кваліфікованої більшості.
- •168.Правове регулювання та особливості пропорційної виборчої системи.
- •169.Виборча квота.
- •170.Закриті (жорсткі) і відкриті (гнучкі) виборчі списки.
- •175.Юридичні форми глави держави.
- •176.Місце глави держави у системі органів державної влади.
- •177.Функції повноваження глави держави у зарубіжних країнах.
- •Представницькі повноваження (всередині і за межами країни):
- •Повноваження пов’язані із управлінням справами держави:
- •Повноваження з конкретизації правового статусу особи:
- •178.Поняття та зміст права вето.
- •179.Види права вето глав зарубіжних держав.
- •180.Інститут контрасигнатури.
- •181.Монарх: особливості конституційно-правового статусу.
- •182.Поняття системи престолоспадкування.
- •183.Види систем престолоспадкувння.
- •184.Недоторканність монарха.
- •185.Особливості конституційно-правового статусу президента в зарубіжних державах.
- •186.Способи обрання президентів зарубіжних держав.
- •187.Припинення повноважень президента. Імпічмент.
- •188.Конституційно-правовий статус допоміжних органів та установ при главі держави.
- •189.Поняття парламенту, його сутність.
- •190.Вихідні засади концепції народного представництва.
- •191.Соціальні функції парламенту.
- •192.Структура парламентів зарубіжних країн.
- •193.Зміст представництва нижньої та верхньої палат бікамерних парламентів.
- •198.Дострокове припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •199.Обмеження дострокового припинення повноважень парламентів та їх палат.
- •200.Конституційно-правовий статус парламентаря.
- •201.Юридична природа представницького мандата.
- •202.Сутність вільного депутатського мандату.
- •207.Місце уряду в системі вищих органів державної влади.
- •208.Способи формування урядів зарубіжних держав.
- •209.Парламентський спосіб формування уряду.
- •212.Склад і структура урядів зарубіжних країн.
- •213.Види урядів.
- •214.Коаліційний уряд.
- •215.Уряд національної єдності.
- •217.Уряд меншості.
- •219.Відповідальність урядів зарубіжних держав.
- •220.Інститут парламентської відповідальності уряду.
147.Поняття та сутність народної ініціативи.
До засобів прямої демократії належить також інститут народної законодавчої ініціативи. За його змістом визначена в конституції кількість виборців має право поставити в парламенті питання про прийняття закону, і представницький орган зобов'язаний розглянути це питання.
Народна законодавча ініціатива є відносно новим засобом прямої демократії. Вперше вона була запроваджена в XIX ст. в окремих штатах США. Спочатку народна ініціатива тут мала на меті зобов'язати законодавчий орган розробити і прийняти закон щодо пропонованого виборцями питання або, у випадку відмови парламенту зробити це, спонукати його винести питання на референдум. За таких умов розробка законопроекту завжди визнавалася функцією законодавчого органу. З часом був прийнятий інший порядок реалізації народної ініціативи: самі виборці, які виступають з такою ініціативою, можуть або навіть повинні скласти законопроект і запропонувати його законодавчому органу. Останній або приймає цей законопроект, або виносить його на референдум. Існує і такий варіант: законодавчий орган розглядає, потім виносить законопроект на народне голосування. Водночас у деяких штатах законодавчий орган може винести на референдум свій власний, альтернативний проект закону. В усіх випадках народна ініціатива сполучається з референдумом.
Інститут народної законодавчої ініціативи встановлений також конституціями ряду європейських держав, але тут він не пов'язується з референдумом. В Італії народна ініціатива здійснюється шляхом внесення у парламент постатейно розробленого законопроекту від імені не менше, ніж 50 тис. виборців. В Австрії кожна пропозиція, що надійшла до центральної виборчої комісії від імені 100 тис. виборців, або однієї шостої частини громадян у трьох землях, які наділені виборчими правами, передається на обговорення у парламент. Така пропозиція повинна мати форму законопроекту. В Іспанії передбачена можливість реалізації народної ініціативи за умови її підтримання 500 тис. виборців. Така ініціатива не поширюється на проекти органічних законів, законів про оподаткування, міжнародні відносини, а також з питань помилування. У Румунії народна законодавча ініціатива потребує підтримки з боку 250 тис. виборців, у Білорусі та Литві - 50 тис., у Киргизстані та Югославії - ЗО тис., у Македонії та Словенії - 10 тис. і 5 тис. виборців відповідно, а в Латвії - десятої частини усіх виборців.
Інститут народної законодавчої ініціативи відомий конституціям 22 штатів США. В окремих штатах (Каліфорнія, Орегон та деякі інші) виборці мають право ініціювати не тільки звичайні законопроекти, а й проекти конституційних поправок. Іншими словами, тут існує народна конституційна ініціатива. Кількість виборців, які мають підписати петицію щодо такого проекту, визначається в різних штатах у межах від кількох тисяч до половини зареєстрованих. Конституційні ініціативи виборців вимагають підтримки від 10 до 15 відсотків їх загальної чисельності.
Народна конституційна ініціатива існує і в Швейцарії, як на рівні суб'єктів, так і на рівні федерації. В останньому випадку конституційні поправки за умови підтримання їх 100 тис. виборців можуть бути внесені до парламенту у вигляді загальних пропозицій або конкретних проектів. Після розгляду парламентом їх обов'язково виносять на референдум. Характерно, що застосування такого засобу здійснення прямої демократії, як народна конституційна ініціатива, має своєрідні наслідки. Зокрема, виборці іноді пропонують поправки, які, по суті, не стосуються предмета конституційного регулювання.
Положення про народну конституційну ініціативу містяться в основних законах ряду інших країн. Кількість виборців, які мають підписати петицію щодо конституційної поправки, визначена по-різному. Наприклад, у Румунії це 500 тис. виборців, у Киргизстані та Литві - 300 тис., у Молдові - 200 тис., у Білорусі та Македонії - 150 тис., у Словенії - ЗО тис. виборців.
