125.Форми державно-територіального устрою.

Державно-територіальний устрій – це спосіб поділу держави на частини, що відображає характер розподілу влади між нею та складовими частинами, центральними та місцевими органами. Розрізняють такі головні форми як унітарна держава(Іспанія, Італія, Франція) та федерація(США, ФРН,Канада). Також часто виділяють конфедерацію. Критеріями поділу є:

• склад територій, які володіють державністю, та їх правовий статус;

• законодавче закріплення права на сецесію, тобто виходу з територіально-політичного утворення;

• правовий статус територіальних органів та нормативних актів, які видаються ними;

• юридичне визначення статусу особи в її взаємовідносинах з територією (наявність громадянства одного чи двох державоутворень);

• система розподілу повноважень між територіями і центральним територіально-політичним утворенням, до якого вони входять.

126.Унітарна держава, її різновиди.

Унітарна держава – це єдина, цілісна, злита держава, складові частини якої не володіють будь-якою політичною самостійністю. Ознаки:

1) наявність тільки однієї конституції;

2) існування єдиної системи вищих органів державної влади;

3) єдина система права;

4) єдине громадянство;

5) єдина судова система;

6) складові частини найчастіше мають статус адміністративно-територіальних одиниць.

За ступенем централізації розрізняють: 1) централізовані (Данія, Норвегія, Казахстан); 2) децентралізовані (Великобрит.) і 3) відносно децентралізовані д-ви (Португалія., Іспанія, Італія).

Залежно від наявності автономних утворень унітарні держави поділяють на:

• складні;

• прості.

127.Проста та складна унітарні держава: спільні риси та відмінності.

Залежно від наявності чи відсутності в їхнім складі державоподібних територіальних утворень (автономних одиниць) на прості та складні. Територія простої унітарної держави по­діляється лише на адміністративно-територіальні одиниці, тоді як складна унітарна держава у своєму складі має автономні одиниці. Проста (унітарна) держава - частини держави не мають свого суверенітету, всіх ознак державності. Такі частини держави є лише адміністративно-територіальними її підрозділами, утвореннями (наприклад, області в Україні, воєводства в Польщі, графства в Англії, провінції в Італії). Є унікальні держави (наприклад, Іспанія, Італія, Португалія, Україна), які включають автономні утворення.

Якщо говорити про спільні риси простої та складної унітарних держав, то на їх території діє одна Конституція, одна система вищих органів державної влади, єдине громадянство…Відмінною ознакою є те,що складній унітарній державі притаманна наявність автономій.

У простих на чолі місцевих орга-нів влади перебувають призначені з центру посадові особи, кот-рі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У складних унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. У них автономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності. Вони можуть користуватися певною самостійністю й у сфері законодавства. У такому разі закони приймаються парламентом авто-номії в межах своєї компетенції (головним чином у порядку де-легування йому законодавчих повноважень центральним зако-нодавчим органом у випадках, передбачених конституцією).У цих автономіях можуть бути присутні й Конституції,проте вони не мають вищої юридичної сили, і повинні відповідати конституції даної держави.