107. Лобістські групи: поняття, сутність.

Лобістські групи Лобізм (англ. lobbi — кулуари) — це могутній механізм безпосередньої дії (тиску) приватних і суспільних організацій на законодавчий процес і урядову політику в інтересах певної соціальної чи національної групи, підприємницької організації, партії, фірми або корпорації. Лобісти — приватні чиновники, які репрезентують інтереси окремих соціальних або національних груп, спілок, партій, фірм або корпорацій. Часто лобістів називають "групами тиску". Лобісти, дійсно, уміло "тиснуть" на представників публічної влади, чиновників держапарату, щоб вибороти необхідний для їх патронів політичний курс, державні замовлення, дешеві джерела сировини, ринки збуту продукції та ін.

Лобісти – це посадові особи, які функціонують при парламентах зар. Держав з метою тиску на парламент щодо прийняття парламентом тих чи інших рішень. Закон про лобізм є у США.

108. Форма держави як об'єкт конституційно-правового регулювання

Під формою д-ви розуміють сукуп-сть основних структурноутворюючих зовнішніх ознак орг-ції і д-сті держ.вл.

Ця категорія відповідає на питання хто і як править в сус-ві, як влаштовані і діють в ньому державно-владні інс-тути, як об’єднано нас.на даній тер., яким чином воно пов’яз.через різ.тер.і політ.утворення з д-вою вцілому, як, з допомогою яких методів та прийомів здійс.політ.вл.

Форма д-ви передбачає єдність трьох осн.сторін орг-ції держ.вл.:

1. форми правл-ня (монархія, рес-ка);

2. форми держ.устрою (унітарна, федеративна, конфедеративна);

3. політ.режиму (дем., недем.).

Інколи виник.зміш.форми д-ви: напівпрезид.рес-ка, виборна монархія.

На форму д-ви вплив.історич.традиції, нац.склад нас., вплив метрополії та ін.фактори.

Форма д-ви – предмет окремого розділу Конституції (Туреччинна)

• Форма д-ви закріплена в окремих статтях Конст.(ФРН, Франція, Польська Республіка)

• Форми д-ви визначаються окремим конституційним актом (Швеція – окремий конст. Закон)

109. Чинники, що зумовлюють багатоманітність форм держави в зарубіжних державах.

• Багатонаціональний склад населення інколи зумовлює федеральний державн.устрій

• Історичні ос-сті становлення державності

• Співвідношення соц.сил у д-ві в певний історичний період

• Вплив метрополії на колишні колонії

110. Класифікація форм правління сучасних держав.

Форма правління – це орг-ція верховної влади, яка визначається структурним і правовим становищем вищих органів держ.вл.і залежить від визначення прав.становища вищого органу д-ви – глави д-ви.

Можна розрізнити, такі основні види форми правління: республіка і монархія. В республіці глава д-ви – виборна особа, влада президента вважається похідною від влади народу і є періодично змінною, в основі діяльності президента лежить принцип представницького правління. В монархії глава д-ви – монарх, існує спосіб заміщення державн.влади, влада монарха вважається первинною.

111. Монархія як форма правління: сутнісні ознаки, різновиди.

Монархія – це форма правління при якій держ.влада повністю чи частково належить одноособово главі д-ви – монарху.

Влада монарха незалежна від влади будь-кого в д-ві. Сам монарх вваж. дж-лом влади. Престол успадковується.

Монархії поділяються на абсолютні та обмежені(конст.), які в свою чергу поділяються на дуалістичні , парламентські і виборні.

Монархії властиві такі ознаки

а) безстроковість влади монарха;

б) володіння монархом владою за спадком по праву крові;

в) монарх представляє державу не за дорученням, а за власним правом;

г) не підпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктом.