100. Багатопартійна система та її види.

. Багатопартійна система – участь у формуванні уряду приймають дві і більше політичні партії. Види:

Залежно від характеру суперництва між партіями багатопартійні системи, в свою чергу, поділяються на такі:

• помірно багатопартійні системи (Бельгія, Нідерланди), які відрізняються від інших орієнтованістю всіх існуючих партій на співробітництво, невеликими ідеологічними відмінностями між партіями;

• поляризовані багатопартійні системи, для яких характерно значне ідеологічне розмежування між партіями за шкалою "ліві - праві", відсутність сильних центристських партій, а також прагнення до укладення недовговічних партійних союзів, які дозволяють формувати уряд;

• атомізовані системи (Болівія, Малайзія), які передбачають наявність значної кількості слабо пов'язаних між собою і з населенням партій (від тридцяти до двохсот), ізольованість партій від влади і відсутність у них важелів впливу на владу.

Залежно від характеру союзів, що укладаються між партіями, багатопартійність може бути:

• Блоковою, коли близькі за ідеологією партії об'єднуються в блоки і йдуть на вибори зі спільними кандидатами і спільною програмою. Наприклад, для Франції на двоблоковість, коли на президентські вибори партії йдуть двома блоками - лівим і правим.

• Коаліційною, близької до поляризованої багатопартійності. Ні одна з партій не має більшості в парламенті, достатньої для того, щоб самостійно впливати на склад кабінету міністрів, що формується. Тільки союз з іншим партійними фракціями дозволяє сформувати коаліційний уряд.

Залежно від реальної політичної ваги партії і кількості депутатських місць, отриманих нею на виборах, прийнято виділяти такі партійні системи:

• системи, засновані на партіях з мажоритарним покликанням, подібна модель партійної системи характеризується тим, що при рівних можливостях, які створюються державою для усіх партій, населення протягом довгого часу віддає перевагу лише одній партії (наприклад, партія Індійського національного конгресу, ліберально-демократична партія Японії, соціал-демократична у Швеції);

• система з домінуючою партією, яка намагається набрати не менше 30% голосів на виборах, але вимушена шукати союзників для формування уряду;

• система, що опирається на коаліцію міноритарних партій, яка функціонує, як і описана вище коаліційна багатопартійність.

101. Багатопартійна система і багатопартійність: співвідношення понять.

багатопартійна с-ма у виб. процесі бер.участь більше двох партій а також вони приймають участь у формуванні уряду (Італія, Бельгія, Данія...), тому в цих кр-нах за рез-тами парл.виборів утв.коаліційний уряд з предс-ків 3-4-5 партій.

Багатопартійність – це спосіб формув-ня політ.структур, покликаний виражати і захищати інтереси певних верств населення.//- це множинність політичних партій

Велика к-сть партій не завжди тотожна поняттю багатопартійності, партії повинні складати частину сус-ва, повинен бути складений мех.-зм прав.регул-ня відносин між партіями, який забезпечує можл-сть чергування правлячих партій в рез-ті виборів. Багатопартійність робить політику партій більш відкритою, так як включає мех.-зми між парт.конкуренції.

Серед причин багатопартійності можна назвати:

• існ-ня суч.с-ва із складною соц.структуроюрою і диференціацією;

• неоднорідність ідеології, с-ми домінуючих соціально-політичних.цінностей;

• наявність розвинутих традицій політ.плюралізму.

102. Багатопартійна система без домінуючої політичної партії.

в боротьбі за владу бер.участь приблизно рівні за силами противники, у жодної партії немає шансів добитися більшості, тому при формуванні уряду неминучі союзи та угоди, таке може затягнутися на довгий час і забезпечити стабільність такого уряду досить складно

103. Багатопартійна система з домінуючою політичною партією.

така партія контролює парламентську більшість і формує уряд, напр..в Японії до 1993 року 38 років домінувала Ліберально-демократична партія;

104. Блокові багатопартійні системи.

набувають своєрідності під час виборчих кампаній, коли має місце різка поляризація політ.сил, які групуються в два протилежні табори

105. Двопартійні системи.

реально претендують на владу і почергово формують уряд лише дві партії, хоча в наявності є більше партій. Одна партія править, інша критикує в опозиції та в результаті виборів міняються місцями (Великобританія). Ця сис-ма гарантує стабільність уряду і ефективність виконавчої влади, так як однопартійний уряд звільнений від нестійких коаліційних угод

106. Однопартійні системи.

Однопарт. с-ми – характерні для країн з недемократич. режимами, де легальний статус і право формувати уряд належ.одній, фактично державній партії, що прийшла до вл.революц.шляхом (Куба, КНР). Відбувається зрощення державного і парт. апарату та бюджету, що більше посилює позиції домінуючої партії, вводиться офіційна ідеологія, виключається свобода думки – ці та ін. фактори приводять до диктаторського режиму.