96.Класифікація політичних партій.

Багатоманітність політ.партій обумовлена тим, що вони покликані виражати інтереси різ.соц.груп.

Партії можна класифікувати за різ.критеріями:

1)За соціально-політич.Суттю:

1. революційні;

2. реформаторські (виступають за зміну політ.курсу шляхом реформування);

3. консервативні (виступ.за охорону традиційного порядку, орієнтовані на обмеження соц. та ек. д-сті д-ви. Напр.конксерватив.партія Великобрит., Респ.парт.США, Ліберально-демократ.парт.Японія... – ці партії коли й опинялися в опозиції, то лише тимчасово, але зберігають свою популярність та авторитет);

4. соціал-демократичні (відстоюють інтереси найм.прац-ків і менш забезпечених прошарків нас., захищ.держ.соц.програми);

5. екстремістські (закликають до не закон.методів б-би);

6. конфесійні (об’єд.осіб певних віросповідань);

7. національні (виражають на держ.рівні інтереси тої чи ін.етніч.групи, як пр-ло ставлять за мету забезпечити її пріоритет в д-ві).

2)За місцем і роллю партій в парт.С-мі:

1. держ. (партія формує держ.с-му упр-ня);

2. авторитарні (не злаваються з д-ою, але складають ос-ву політ.режиму і користуються його підтримкою);

3. парламентські (пройшли на виборах у парл-нт і сформували в ниж.палаті деп.фракції);

4. легальні (функ-нують відп.до к-ції і з-ва д-ви);

5. нелегальні (існ.і діють з поруш.норм з-ва і тому переслідуються д-вою).

3)За місцем в політ.спектрі с-ва:

1. праві і центристські (в розв.кр-нах вони домінують);

2. ліві і лівоцентристські (виступ.за актив.роль д-ви в роз-ку ек-ки та перерозподілі благ), виступ.за збільшення податків за рах.надбагатих та відповідно за фінансування багато чисельних програм за рахунок бюджету, такі ліві партії, як комуністична виступають проти прив.вл-сті, найбільш крупні з них є в Китаї та Японії);

3. право радикальні.

4)За організаційною стр-рою:

1. централізовані (організаційно оформлені, документальне членство, наявність чл..внесків, регуляр.фін/матердопомоги);

2. децентралізовані (організаційно не оформлені, діють на ос-ві добро віл.пожертвувань);

3. кадрові (небагато чисельні, вільне членство, організаційна не згуртованість, створюються для мобілізації виборців під час виборч.кампаній);

4. масові (намагаються залучити до своїх рядів як можна більше членів, щоб закріпити зв’єязки та стр-ру);

5. партії з формально визначиними принципами членства;

6. партії з вільним членством.

5)За видом парт.керівництва:

1. партії з колектив.кер-вом;

2. партії з формально колектив.кер-вом, але з чітко вираженим верх-вом лідера;

3. партії з особистісним (харизматичним) кер-вом;

4. партії з консенсуальним кер-вом.

6)За предс-вом в цент.ор-нах держ.вл.:

1. правлячі; 2. опозиційні.

7)За масштабом д-сті:

1. загально національні; 2. регіональні

8) За методами діяльності:

1. демократ – діють в межах Конституції, закону з повагою до прав ін..політ партій

2. радикал. – готові порушити закон для досягнення своєї мети

3. екстремістські – відкрито використовують незаконні методи боротьби.

9) За ставленням до релігії:

1. конфесійні – використовують у своїй ідеології догми церкви (Християнський демократичний союз в Німеччині)

2. клерикальні – претендують на контроль над суспільством з допомогою релігії.

97.Функції політичних партій.

Політичні партії виконують різноманітні функції, до основних з яких належать:

а) представництво інтересів класу, соціальної групи, національної спільності (наприклад Шведська народна партія у Фінляндії), суспільства в цілому;

б) розробка політично­го курсу, вирішення існуючих у суспільстві проблем: економіч­них, соціальних, національних, міжнародних тощо;

в) боротьба за владу з метою реалізації своїх партійних програм чи передви­борних платформ;

г) втілення в життя свого політичного курсу, коли партія приходить до влади, діставши перемогу на виборах;

д) контроль за діяльністю державних органів, коли партія опози­ційна;

е) ідеологічна функція партії, що полягає у пропаганді партією свого світогляду, своїх цінностей не тільки з-поміж її членів і прибічників, а й у суспільстві в цілому. У демократично­му суспільстві не може бути монополії однієї партії, навпаки, йдеться лише про змагання ідей, їх вільну конкуренцію;

є) робота із залучення до партії нових членів, прагнення до створення мо­гутньої соціальної партії;

ж) кадрова політика в партії виховання активістів, добір лідерів і їх висування як у партійному апараті, так і в державних структурах;

з) регулювання внутрішньопартій­ного життя, вирішення різних внутрішньопартійних питань.

и) комунікативна функція, тобто встановлення і підтрим­ка ефективного зворотного зв'язку між правлячими верхами і суспільством загалом.