8.Співвідношення конституційного права та публічного права.

Конституційне й публічне право співвідносяться між собою, конституційне право є одним з видів публічного права. Публічне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади. Критерії віднесення норм до приватного чи публічного права:

1) інтерес (публічний, державний інтерес — галузь публічного права)

2) предмет правового регулювання(сфера устрою і діяльності держави як публічної влади, усіх публічних інститутів, апарату держави, адміністративних відносин, державної служби, кримінального переслідування і відповідальності, принципів, норм і інститутів міждержавних відносин і міжнародних організацій і т.д)

3) метод правового регулювання (у публічному праві — метод субординації);

4) суб'єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними органами).

За цими критеріями конституційне право можна віднести до підсистеми публічного права: публічний інтерес, предметом є сфера так званих ,,державних справ,,; імперативний метод; регулює відносини державних органів між собою та відносини приватних осіб з державою).

9.Система галузі конституційного права у зарубіжних державах.

Конституційне право як галузь національного права конкретної країни – це складна система, що складається з різних структурних частин, елементів, субсистем. Головними його складовими є: принципи, норми та інститути, які характеризують внутрішню побудову галузі.

Принципи конституційного права – це загальні засади, в яких знаходять правове відображення найбільш важливі демократичні цінності людської цивілізації, відповідно до яких будується вся система юридичних норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин. Загальні принципи утворюють нібито кістяк, каркас цієї системи. Їх особливістю є те, що вони регулюють відповідні суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми. Найбільш важливі закріплюються у конституціях: народного суверенітету, народного представництва, поділу влади, не відчуженості прав.

Конституційно-правові інститути являють собою певну систему норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини і які утворюють відносно самостійну групу. Часто поділяються на тубінститути.

Конституційно-правові норми – це встановлені чи санкціоновані правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин. У порівнянні з нормами інших галузей вони відрізняються: а) своїм змістом, сферою регульованих суспільних відносин; б) джерелами, в яких вони містяться, оскільки найважливіші норми закріплені в Конституції, і в силу цього мають найвищу юридичну силу; в) установчим характером своїх приписів, оскільки конституційно-правові норми, визначають форми правових актів, порядок їх прийняття і опублікування, компетенцію державних органів; г) особливостями внутрішньої структури(поширеними є норми що містять тільки диспозицію). За призначенням у механізмі правового регулювання норми конституційного права поділяються на матеріальні та процесуальні. За функціональною спрямованістю конституційно-правові норми можна класифікувати як регулятивні й охоронні.