- •Кардіотонічні засоби
- •Серцеві глікозиди.
- •Класифікація.
- •Умови раціонального застосування
- •Неглікозидні (нестероїдні) кардіотонічні засоби.
- •Протиаритмічні засоби.
- •Класифікація.
- •II. Засоби для корекції тахіаритмії.
- •III. До протиаритмічних засобів відносять також препарати:
- •Порівняльна характеристика препаратів
- •Мембраностабілізатори.
- •Блокатори калієвих каналів.
- •Блокатори кальцієвих каналів.
- •Препарати калію.
- •Метаболічні препарати.
- •Антиангінальні засоби
- •Класифікація
- •II. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
- •III. Засоби, які підвищують постачання міокарда киснем.
- •IV. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії.
- •Характеристика окремих груп препаратів
- •I. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання.
- •Органічні нітрати.
- •Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію).
- •Класифікація.
- •Препарати різних хімічних груп.
- •II. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
- •III .Засоби, які підвищують транспорт кисню до міокарда.
- •Вінцеворозширювальні засоби міотропної дії
- •Засоби рефлекторної дії, що усувають спазм вінцевих артерій.
- •IV. До антиангінальних засобів, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії, належать:
- •Енергозабезпечувальні засоби.
- •2. Анаболічні засоби.
- •Засоби, що призначають хворим на інфаркт міокарда.
- •Для усунення больового синдрому призначають:
2. Анаболічні засоби.
Як антиангінальні застосовують стероїдні (ретаболіл, неробол) і нестероїдні (калію оротат, рибоксин) анаболічні засоби для підвищення енергозабезпечення серця і частково для стимуляції вінцевого кровообігу. Кардіотропний ефект анаболічних стероїдів зумовлений підвищенням синтезу коензиму А, глікогену, креатину, кислот аденозинтрифосфорної та нуклеїнових у міокарді, а також підвищенням внутрішньоклітинного вмісту калію. Антиангінальний вплив нестероїдних анаболічних засобів пояснюють посиленням синтезу білка в кардіоміоцитах.
Показання: стенокардія напруження і спокою (в комплексі з іншими анти-ангінальними засобами).
Засоби, що призначають хворим на інфаркт міокарда.
При інфаркті міокарда призначають цілий комплекс лікувальних засобів, що мають патогенетичну та симптоматичну дію.
Для усунення больового синдрому призначають:
наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол, омнопон, фентаніл, пентазоцин, трамадол) з атропіну сульфатом, димедролом або застосовують невролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом). Призначають інгаляцію діазоту оксиду з киснем у поєднанні з невролептиками. При залишковому і незначному больовому синдромі застосовують анальгін разом з невролептиками або протигістамінними засобами.
Для зняття тяжкого нападу стенокардії та запобігання розвитку інфаркту міокарда застосовують внутрішньосудинне введення препаратів нітратів. При цьому може виникнути значна артеріальна гіпотензія.
Для профілактики і усунення порушень ритму серця призначають аміодарон, β-адреноблокатори. Із препаратів, які мають пряму антифібриляторну дію, частіше застосовують лідокаїну гідрохлорид.
Для зниження ризику раптової смерті призначають β-адреноблокатори (метопролол, атенолол), інгібітори АПФ (каптоприл).
Для стабілізації гемодииаміки застосовують судинорозширювальні засоби: адреноміметики (норадреналін, дофамін, мезатон), а також серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, дигоксин).
Для профілактики тромбоутворення застосовують антикоагулянти (гепарин, фраксипарин), а при наявності тромбу — фібринолітичні засоби (стрептокіназа, стрептодеказа, актилізе). Лізис тромбу проводять у ранні строки від початку гострого інфаркту міокарда (не пізніше 6 год).
Для обмеження ділянки інфаркту міокарда застосовують препарати, що зменшують потребу серцевого м'яза в кисні (нітрогліцерин внутрішньосудинно, β-адреноблокатори). Ці засоби зменшують післяиавантаження на міокард і гальмують ліполіз. Застосовують гіпербаричну оксигенацію або тромболітичну терапію в комбінації з засобами, що підвищують анаеробний обмін (поляризуюча суміш).
Для підвищення проникності стінки судин у зоні ішемії вводять препарати гіалуронідази, а для впливу на реактивні запальні процеси — антиоксиданти (а-токоферол, дибунол, глюкокортикоїди).