14. Топоніміка у вивченні географії

Вивчення походження місцевих назв дає можливість чіткіше уявити складні взаємовідносини і взаємозв'язки людини та природи. Географічні назви нерідко допомагають пояснити особливості історичного минулого тієї чи іншої території, її природи, господарства населення та його етнічних особливостей.

Розкриття географічних назв викликає великий інтерес в учнів. Це вимагає від учителя географії знань основ топоніміки. Збирання топонімічного матеріалу потребує великої і кропіткої роботи, що передбачає записи всіх найменувань, виявлення їх зміни, визначення їх неофіційних назв, якщо вони є; пояснення їх походження, з'ясування їх змісту, складання коротких довідок про географічні об'єкти.

Для топонімічних досліджень учні користуються географічною картою, архівними та літературним матеріалами, офіційними довідковими джерелами.

15. Форми письмової перевірки знань.

Основними формами письмової перевірки знань і умінь є контрольні та самостійні письмові роботи. Важливо, щоб учні були завчасно повідомлені про наступну контрольну роботу, знали тему контрольної роботи, ще на початку вивчення теми отримали зразки тих завдань, які будуть пропонуватися учням для контрольної роботи.

На контрольній роботі не повинно бути завдань, які не зв´язані зі змістом матеріалу, що вивчався. Завдання мають бути складені з урахуванням рівнів засвоєння, охоплювати практично весь зміст навчального матеріалу, за яким проводиться контрольна робота. Має бути декілька рівноцінних варіантів (від 2 до 6) контрольних завдань або диференційованих різнорівневих варіантів. Одержавши набір контрольних робіт, учень вибирає той, який йому під силу розв´язати. Зрозуміло, що учень має знати, яку кількість балів він набере, правильно розв´язавши всі завдання того чи іншого варіанта.

Певного поширення набули контрольні роботи з вибором відповіді. Тобто, до кожного завдання (задачі, вправи) дається певний набір відповідей. Учень повинен вибрати ту відповідь, яка, на його думку, є правильною.

Науковими дослідженнями встановлено, що об´єктивність такого типу контрольних завдань не менша від завдань з відкритою формою відповіді, просто потрібно педагогічно і методично грамотно їх розробляти.

Великого поширення набули контрольні лабораторні роботи, їхня цінність полягає в тому, що вони дають можливість перевірити ще практичні уміння учнів.

Письмові самостійні роботи є також формою контролю і перевірки знань, яка дає змогу істотно відкорегувати знання і підготуватися до підсумкової чи тематичної контрольної роботи.

Письмова перевірка знань і умінь більш ефективна, оскільки всі учні групи отримують завдання для підготовки письмових відповідей на них. Це сприяє піднесенню самостійної пізнавальної діяльності учнів, формуванню культури писемного мовлення, ефективності використання навчального часу.

16. Форми тестової перевірки знань.

У сучасній тестології (Аванесов В.С., Челишкова М.Б., Майоров А.М. та ін) розрізняють 4 типи завдань у тестовій формі: завдання на вибір одного або кількох правильних відповідей, завдання у відкритій формі або на додаток, завдання на встановлення правильної послідовності та завдання на встановлення відповідностей. Найбільш поширеною є перша форма.

Розглянемо детальніше кожну форму завдань за класифікацією В.С. Аванесова.

Завдання на вибір однієї або кількох правильних відповідей для комп'ютерного контролю знань підходять найбільше. Такі завдання зручно розділити на такі види: завдання з двома, трьома, чотирма п'ятьма і більшим числом відповідей. Застосування завдань з вибором найбільш правильної відповіді - це прагнення перевірити з їх допомогою повноту знань. Наскільки б не були переконливі підстави для введення таких завдань у практику, останні навряд чи можуть знайти широке застосування. Необхідні такі завдання і для формування в учнів не тільки вміння відрізняти правильні відповіді від неправильних, але й уміння диференціювати міру правильності відповідей. Це дійсно важливо, як у загальній середній, так і у вищій професійній освіті.

Завдання з вибором однієї або кількох відповідей досить критикуються. Прихильники звичних підходів стверджують, що по-справжньому перевірити знання можна тільки в процесі безпосереднього спілкування з учнем, задаючи йому уточнюючі питання, що допомагає краще прояснити справжню глибину, міцність і обґрунтованість знань.

У завданнях відкритої форми готові відповіді не даються: їх має придумати або отримати учень. Іноді замість терміна «завдання відкритої форми» використовують терміни: «завдання на доповнення».

Завдання на доповнення бувають двох помітно відмінних видів:

1) з обмеженнями, що накладаються на відповіді, можливості отримання яких відповідним чином визначені за змістом і формою подання;

2) завдання, які вільно конструюються з відповіддю, в якому необхідно скласти розгорнену відповідь у вигляді повного виконання завдання.

У завданнях з обмеженнями заздалегідь визначається, що однозначно вважати правильною відповіддю, і задається ступінь повноти подання відповіді. Зазвичай він буває досить коротким - одне слово, число, символ і т.д. Іноді - більш довгим, але не перевищує двох-трьох слів. Природно, що регламентована стислість відповідей висуває певні вимоги до сфери застосування, тому завдання першого виду в основному використовуються для оцінки досить вузького кола умінь. Відмітна особливість завдань з обмеженнями на доповнення відповіді полягає в тому, що вони повинні породжувати тільки одну, запланований розробником правильну відповідь.

Завдання другого типу, які вільно конструюються з відповіддю не мають ніяких обмежень на зміст і форму представлення відповідей. За певний час учень може писати що завгодно і як завгодно. Однак ретельне формулювання подібних завдань передбачає наявність еталона, в якості якого зазвичай виступає найбільш правильна відповідь з описом його характеристик і ознак якості.

У завданнях на встановлення відповідності викладач перевіряє знання зв'язків між елементами двох множин. Елементи для зіставлення записуються у два стовпці: зліва зазвичай наводяться елементи множини, що містять постановку проблеми, а праворуч - елементи, що підлягають вибору.

Тестові завдання на встановлення правильної послідовності призначені для оцінки рівня володіння послідовністю дій, процесів тощо У завданнях наводяться в довільному, випадковому порядку дії, процеси, елементи, пов'язані з певним завданням. Мета введення таких завдань у навчальний процес - формування алгоритмічного мислення, алгоритмічних знань, умінь і навичок.

Алгоритмічне мислення можна визначити як інтелектуальну здатність, що виявляється у визначенні найкращої послідовності дій при вирішенні навчальних і практичних завдань.