4. Зміст, особливості укладання та виконання договорів про управління цінними паперами

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державне ре­гулювання ринку цінних паперів» управління цінними папе­рами — це діяльність, що здійснюється юридичною особою від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору про­тягом визначеного строку з приводу управління переданими у володіння цінними паперами, належних на праві власності ін­шій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб.

Рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 р. № 1449 «Про за­твердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цін­ними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами» діяльність з управління цінними паперами визначається як діяльність, яка провадиться торговцем від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління пере­даними йому цінними паперами та грошовими коштами, призна­ченими для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими кош­тами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.

ЦК України не передбачено управління цінними паперами як один із видів зобов'язань. За правовою природою управління подібне до таких видів зобов'язань, як доручення та комісія, то­му, якщо законодавством не встановлено інше, на відносини з управління поширюються норми, що регулюють відносини ко­місії та доручення.

Для більш повного розуміння суті цього виду управління необхідно виявити критерії його відмежування від суміжних правових конструкцій. При здійсненні прав на цінні папери най­більш складно відмежувати управління від брокерської діяль­ності, основаної на комісійних засадах.

Цим видам професійної діяльності властивий ряд спільних ознак.

1. Комісіонер і управитель виступають від власного імені, але в інтересах довірителя.

2. Суб'єктами брокерської діяльності і управління цінними паперами виступають спеціалізовані особи — торговці цінними паперами, які здійснюють її як виключний (або переважний) вид діяльності.

3. Як і будь-яка професійна діяльність на ринку цінних па­перів, брокерська діяльність і управління цінними паперами є ліцензованим видом діяльності.

Наявність спільних ознак не означає, що управління є особ­ливим різновидом комісійної діяльності. Управлінню цінними паперами притаманні специфічні ознаки, що дає можливість ви­діляти його в самостійний вид правовідношення.

На відміну від брокерської діяльності, яка полягає у вико­нанні разових замовлень клієнта з конкретними цінними папе­рами, управління цінними паперами передбачає здійснення упра­вителем комплексу послуг та операцій, необхідних для підтри­мання фіксованої доходності (максимальної чи мінімальної) або встановлення певного «коридору» з одночасним підтриманням структури портфеля цінних паперів. Саме тому управитель здійснює свої обов'язки як інвестиційну політику, яка включає в себе акумулювання цінних паперів, їх вкладення у відповід­ні об'єкти інвестування, отримання доходів, облік результатів управління, перерахування доходів та інших результатів управ­ління на користь вигодонабувача. У зв'язку з цим у договорах управління цінними паперами повинно передбачатися право управителя діяти за своїм розсудом, у тому числі виконувати певну операцію негайно або відкласти її до виникнення більш сприятливої кон'юнктури на фондовому ринку.

На відміну від брокерської діяльності для управління цінни­ми паперами не характерне видання засновником управителю наказів на придбання чи відчуження цінних паперів, загально­прийнятих у відносинах між клієнтом і брокером.

Найбільш складно відмежувати управління від брокерської діяльності з правом використання грошових коштів клієнта. Правова природа використання грошових коштів клієнта в лі­тературі пояснюється по-різному. Деякі автори вважають їх до­говором комісії з елементами позики. Поряд з оцінкою цих від­носин як комплексу договорів комісії і позики в літературі про­понується варіант конструювання особливого виду договору ко­місії, що передбачає «розщеплення» права власності на грошові кошти та їхні плоди. Прибічники цього варіанту не визнають до­вірчим управлінням комісійні відносини з правом використання грошових коштів клієнта. Разом з тим економічна і юридична суть цих відносин не що інше, як довірче управління, оскільки володіння і користування брокером грошовими коштами через окремий рахунок виходить за межі здійснення угод на комісій­них засадах, що трансформує комісійні відносини з цього момен­ту в площину відносин довірчого управління.

Предметом управління є здійснення права власності на пе­редані в управління цінні папери. Комплексний характер пов­новажень управителя зумовлює існування, поряд з цінними па­перами, додаткового об'єкта управління. Це пов'язано з тим, що управління цінними паперами завжди доповнюється управлін­ням грошовими коштами. Управління першого без другого не­можливе, оскільки управління цінними паперами включає вчи­нення операцій з їх купівлі-продажу та з акумуляцією на рахунку управителя з метою інвестування в цінні папери або на покрит­тя поточних витрат управління. Це зумовлює зовсім інший ха­рактер і зміст повноважень управителя щодо цінних паперів.

В управління передається вся сукупність прав, закріплених цінним папером, і будь-яка угода про передачу лише частини прав по цінному паперу вважається недійсною. Управитель на­буває всі повноваження власника по переданих йому цінних па­перах, включаючи всі права із захисту цього майна цивільно-правовими засобами.

Структура правовідношення управління цінними паперами допускає існування кількох управителів з різними за обсягами повноваженнями.

Управитель повинен вчиняти з переданими в управління цінними паперами ті дії, що вчинив би і звичайний власник, ді­ючи розумно і добропорядно. З цього випливає можливість вчинення управителем як юридичних, так і фактичних дій. Низка дій має фактичний характер. Наприклад, звернення до боржни­ка, збір інформації тощо.

Юридичними діями управителя слід вважати угоди купів­лі-продажу, якщо пряма заборона чи обмеження їх вчинення не слідує з цілей, встановлених засновником у договорі. Управитель має право здійснювати інші угоди та юридичні дії, необхід­ні для належного зберігання та управління цінними паперами. Наприклад, придбавши акцію, довірчий управитель може пред­ставляти інтереси вигодонабувача на зборах акціонерів, пред'яви­ти вимоги в інтересах правоволодільця, отримувати дивіденди і перераховувати їх вигодонабувачу чи провести реінвестування, нараховувати і сплачувати податки у зв'язку з володінням засновником акціями чи отриманням вигодонабувачем доходів, брати участь у судовому розгляді тощо.

Таким чином, предметом зобов'язання управителя, є не здійс­нення окремої чи кількох наперед визначених угод, а постійне виконання комплексу прав та обов'язків, достатніх для здійснен­ня права власності на довірені пінні папери на умовах, визначе­них договором.

Отже, під управлінням цінними паперами слід розуміти здійс­нення управителем від свого імені повноважень володіння і роз­порядження, або інвестиційного консультування на передані за­сновником цінні папери та/або грошові кошти для цілей їх ін­вестування в цінні папери в інтересах засновника або третіх осіб на умовах договору або інших підставах, передбачених законом.

Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами — це договір, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк об'єкти управління. Управителем за договором є торго­вець, який в установленому законодавством порядку отримав ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме з діяль­ності з управління цінними паперами, з яким укладено договір про управління.

Об'єктами управління можуть виступати цінні папери та грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а саме: цінні папери та грошові кошти, передані в управління при укладанні договору про управління, а також цінні папери та гро­шові кошти, набуті установником протягом строку дії договору про управління та у зв'язку з його виконанням (п. 1 розділу 2 Правил, затверджених рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 р. № 1449). Відповідно до п. З розділу 11 Правил об'єктами управління є виключно емісійні цінні папери, ощадні (депозитні) сер­тифікати незалежно від форми їх існування та грошові кошти. Об'єктами управління можуть бути цінні папери іноземних емі­тентів, особливості розміщення та обігу яких на території Украї­ні відповідають вимогам, встановленим ДКЦПФР.

Управлінські відносини встановлюється на підставі договору на довірче управління, який укладають відповідно до типового договору довірчого товариства з довірителем майна, затвердже­ного наказом ФДМУ, Міністерства фінансів та АМК України від 30 серпня 1995 р. Вимоги до договору про управління ви­значаються Правилами, затвердженими рішенням ДКЦПФР від 12 грудня 2006 р. № 1449.

Даний договір передбачає обсяг повноважень довіреної осо­би щодо здійснення операцій з майном, яке передається в управ­ління. Право власності на майно залишається за довірителем. Договором також мають бути передбачені права та обов'язки сторін, фінансові розрахунки, порядок розірвання та припинен­ня дії договору. Передача майна у вигляді акцій для виконання довірчих операцій здійснюється на підставі підписаних сторона­ми актів приймання-передачі. З моменту підписання даний акт є невід'ємною частиною цього договору.

Договір про управління укладається торговцем з фізичними та юридичними особами. Договір про управління не може укла­датися торговцем із компанією з управління активами. Сума договору про управління з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 міні­мальним заробітним платам.

Передача цінних паперів в управління не передбачає пере­ходу права власності до управителя, але здійснюється у відповід­ності із законодавством, яким передбачено умови та порядок від­чуження цінних паперів їх власником у власність іншої особи.

Договір про управління вважається укладеним з моменту передачі цінних паперів або грошових коштів, призначених для інвестування в цінні папери, установником управління управи­телю.

Цінні папери, які придбаваються управителем у власність установника в процесі виконання договору управління, є об'єк­тами управління з моменту передачі їх власниками або їх упов­новаженими особами управителю.

Якщо договором про управління передбачено, що грошови­ми коштами для інвестування в цінні папери будуть кошти, отримані управителем в якості виконання по переданими йому установником управління цінними паперами або в якості дохо­ду від продажу таких цінних паперів, то у такому випадку діють такі правила:

• договір про управління вважається укладеним з моменту передачі установником управління управителю цінних паперів з метою отримання по них виконання чи продажу або грошових коштів, призначених для інвестування;

• у частині, що належить до прав та обов'язків сторін у зв'яз­ку з управлінням грошовими коштами для інвестування в цінні папери, договір діє лише з моменту отримання управителем гро­шових коштів.

У рамках, передбачених договором про управління, а також законодавством, управитель, який прийняв в управління цінні папери, здійснює стосовно них правочини, у тому числі: само­стійно та від свого імені реалізовує всі права, засвідчені цінни­ми паперами, що перебувають в управлінні (право на отриман­ня дивідендів, доходів по облігаціях, особисті немайнові права акціонерного товариства, право на витребування платежу у ра­хунок погашення цінного папера та інші права, передбачені за­конодавством).

Використання грошових коштів, що перебувають в управлін­ні управителя, має виключно цільовий характер. Емісійні цінні папери, стосовно яких здійснюється управління, мають бути де­поновані на рахунку в цінних паперах у зберігача.

Крім істотних умов та умов, визначених розділом 11 Пра­вил, договір про управління має містити інвестиційну деклара­цію управителя, яка визначає напрями та способи інвестування об'єктів управління.

Під час провадження діяльності з управління цінними папе­рами по договору управління відповідно до п. 11 розділу 13 Пра­вил управитель не має права:

а) придбавати за рахунок грошових коштів, що перебувають у нього в управлінні, цінні папери, власником яких він є;

б) відчужувати цінні папери, що перебувають в його управ­лінні, у свою власність, у власність осіб, що володіють більше 10 відсотків статутного фонду цього торговця;

в) укладати угоди, в яких управитель одночасно виступає як брокер та/або комісіонер на стороні іншої особи;

г) придбавати за рахунок грошових коштів, що перебувають у нього в управлінні, цінні папери, емітентом яких є його заснов­ник, за виключенням цінних паперів, які знаходяться в лістингу;

ґ) придбавати за рахунок грошових коштів, що перебувають у нього в управлінні, цінні папери емітентів, що знаходяться в процесі припинення, у тому числі відповідно до законодавства про банкрутство, якщо інформація про це була опублікована;

д) відчужувати цінні папери, що перебувають у нього в управ­лінні, з відстрочкою платежу більш ніж на 30 днів, якщо інше не передбачено договором;

є) передавати під заставу цінні папери, що перебувають у нього в управлінні, в рахунок забезпечення виконання своїх осом бистих зобов'язань, зобов'язань своїх засновників, та інших тре­тіх осіб; передавати право управління третій особі;

є) передавати грошові кошти, що перебувають у нього в управлінні, на користь третіх осіб або вносити зазначені кошти на рахунок (рахунки), розпорядником якого визначено третю особу (осіб);

ж) укладати за рахунок грошових коштів, що перебувають у нього в управлінні, договори страхування, отримувачем відшко­дування згідно з яким визначені треті особи.

Управитель під час виконання ним своїх зобов'язань за до­говором не має права без попередньої згоди з установниками управління здійснювати операції, у яких управитель одночасно представляє інтереси сторін, з якими ним укладено договір про управління.