- •Тема 2. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •1. Поняття та нормативна основа державного регулювання ринку цінних паперів
- •2. Світові моделі державного регулювання ринків цінних паперів
- •3. Мета та форми державного регулювання ринку цінних паперів
- •4. Органи державного регулювання ринку цінних паперів. Нкцпфр
- •5. Основні завдання, функції та повноваження нкцпфр
Тема 2. Державне регулювання ринку цінних паперів
1. Поняття та нормативна основа державного регулювання ринку цінних паперів
2. Світові моделі державного регулювання ринків цінних паперів
3. Мета та форми державного регулювання ринку цінних паперів
4. Органи державного регулювання ринку цінних паперів. НКЦПФР
5. Основні завдання, функції та повноваження НКЦПФР
1. Поняття та нормативна основа державного регулювання ринку цінних паперів
В Україні, як і в усьому світі, здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів. ГК України (ст. 166), а більш докладно й Закон від 30 жовтня 1996 р. „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (у ст. 2) метою державного регулювання вказаного ринку визначають реалізацію єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учасників цього ринку. Дана мета в основному відповідає рекомендаціям Міжнародної організації комісій з цінних паперів, згідно яких державне регулювання зазначеного ринку має базуватися на трьох основних цілях: захист інвесторів; забезпечення функціонування сприятливого, ефективного та прозорого ринку; зменшення ризику [IOSCO Report of the General Secretariat September, 1998 Report on the Implementation of IOSCO Resolutions [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. iosco. org.].
Ст. 1 Закону „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” визначає поняття державного регулювання ринку цінних паперів як здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за цим ринком, запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Дане поняття вважається цілком адекватним, хоча у науковій літературі наводяться й більш розширені визначення цього поняття.
Упорядкування відносин на ринку цінних паперів, забезпечення взаємодії та захисту інтересів його учасників здійснюється насамперед шляхом встановлення певних правил, критеріїв, стандартів стосовно вказаних відносин. Ці правила, критерії, стандарти є обов’язковими для всіх без винятку учасників ринку. Порушення їх з боку окремих учасників зачіпає інтереси інших учасників, негативно впливає на стан ринку і створює загрозу для стабільного та ефективного його функціонування. З метою забезпечення урегульованості і стабільності відносин на ринку цінних паперів, запобігання зловживанням і правопорушенням на ньому здійснюються заходи контролю і нагляду за цим ринком, до порушників застосовуються заходи впливу та примусу.
Для того, щоб мати характер правового, регулювання ринку цінних паперів повинно ґрунтуватися на законних засадах. Тобто, по-перше, таке регулювання можуть здійснювати лише ті державні органи та інститути, регулятивні повноваження яких закріплені в законодавчих та підзаконних актах, і, по-друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори повинні діяти в межах своєї компетенції і в рамках встановлених процедур.
Доречно відзначити, що крім державного регулювання ринку цінних паперів (з боку державних органів) здійснюється ще й його інституційне регулювання та саморегулювання. Інституційне регулювання здійснюється окремими уповноваженими на то інститутами вказаного ринку в межах їх повноважень, наприклад, фондовими біржами шляхом прийняття ними правил фондової біржі, які регламентують допуск цінних паперів до котирування на біржі, процедури лістингу, порядок проведення торгів тощо. Саморегулювання ринку цінних паперів здійснюється саморегулівними організаціями професійних учасників ринку шляхом розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності тощо, а також шляхом реалізації ними окремих прав з регулювання цього ринку, делегованих їм НКЦПФР в порядку ст. 49 Закону „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. Згідно цій статті НКЦПФР може делегувати саморегулівній організації такі повноваження: збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності; проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки; подання їй обов’язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;сертифікація фахівців фондового ринку; видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку та інші. Усі види правового регулювання ринку цінних паперів є взаємопов’язаними, в багатьох випадках вони доповнюють одне одного.
Отже, державне регулювання