- •Питання
- •1. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та міжнародних фінансів.1
- •2. Глобалізація світового фінансового середовища.2
- •3. Склад і структура міжнародних фінансів.3
- •4.Генезис міжнародних фінансів. 4.
- •5. Національна та світова валютні системи.5
- •6. Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту.
- •7. Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи.7
- •8. Європейська валютна система 8
- •9. Валютні блоки. Валютні зони. 9
- •10. Формування світових фінансових центрів.10
- •12 Валютний ринок як економічна категорія. Суб’єкти валютного ринку.12
- •Основні особливості сучасних валютних ринків
- •Функції валютних ринків
- •1 Рівень – Роздрібна торгівля.
- •2 Рівень – Оптова міжбанківська торгівля.
- •3 Рівень - Міжнародна торгівля.
- •13. Міжнародний валютний спот-ринок, його учасники. 13
- •14.Міжнародний ринок валютних деривативів. 14
- •15. Ринок євровалют, його суб’єкти. 15
- •Форми кредитування зовнішньої торгівлі. 17.
- •Фірмовий кредит як інструмент міжнародних розрахунків
- •18.Банківські гарантії як інструмент забезпечення міжнародних платежів 19.
- •Міжнарод.Факторинг.
- •Міжнар. Форфейтинг .
- •21. Міжнародний лізинг. 23.
- •22.Міжнар ринок акцій. 24.
- •23. Ринок депозитарних розписок.
- •24. Основні показники діяльності ринку цінних паперів 26.
- •25. Міжнар ринки облігацій. 25.
- •26. Ринок єврооблігацій. 26.
- •27. Ринки глобальних облігацій(го) 27.
- •28.Внутрішньофірмові фінансові трансакції. 28.
- •29.Фінансові ризики на міжнародних ринках. 29.
- •30.Монополізація банк. Бізнесу. Форми банк.Монополій. 30.
- •31.Поняття та особливості міжнар розрах-ків. 31.
- •33. Основні форми міжнародних розрахунків 33.
- •34. Міжбанківські електронні системи платежів 34.
- •35. Роль і значення системи свіфт 35.
- •36. Сутність та особливості міжнародного інкасо. 36.
- •37. Акредитив: види та конструкції 37.
- •38. Способи платежів у міжнародних розрахунках 38.
- •39. Засоби платежів, що використовуються у міжнародних розрахунках 39.
- •40. Еволюція кредитної діяльності мвф. Кредитні ресурси на сучасному етапі 40.
- •41. Структура групи Всесвітнього банку 41.
- •42. Банк міжнародних розрахунків: організаційна структура, завдання, функції та операції бмр 42.
- •43. Європейський банк реконструкції й розвитку: інструменти фінансування та операції 43.
- •44. Регіональні фінансово-кредитні установи. 44.
- •45. Ек. Зміст пб та його структура. 45.
- •46. Заборгованість. Криза заборгованості. 46.
- •48. Фінансування України в рамках мвф та сб 48.
40. Еволюція кредитної діяльності мвф. Кредитні ресурси на сучасному етапі 40.
На початку своєї діяльності - приблизно до сер 50-х років - Фонд концентрував зусилля на фінансовій підтримці відбудови зруйнованих війною економік західно-європейських країн.
З середини 50-х років, коли становище західноєвропейських країн стабілізувалося, а отримувачі перших позик не тільки повернули їх, але й досягли певного рівня економічного розвитку, функціональна спрямованість кредитної діяльності МВФ почала поступово змінюватись. Головними отримувачами кредитів до середини 70-х років залишалися західноєвропейські країни, але ці кошти призначалися вже не на повоєнну відбудову їхньої промисловості, а на підтримку принципів Бреттон-Вудської системи валютного регулювання: в 60-х роках у більшості випадків потреба європейських країн у кредитах МВФ спричинювалася їхньою нездатністю підтримувати зафіксовані курси власних валют. Саме для збереження за доларом ролі резервної валюти та забезпечення можливості конверсії долара в золото за офіційною (заниженою) ціною на золото в перші два десятиріччя своєї діяльності МВФ неодноразово надавав короткострокові позики урядам тих провідних капіталістичних країн, валюта яких демонструвала тенденцію до відхилення від установленого курсу.
Визнання неможливості й недоцільності подальшої підтримки золотовалютного стандарту спричинило те, що до початку 90-х років основними отримувачами кредитів МВФ стали країни "третього світу": в наступні десятиріччя на них припадало понад 90 % позик Фонду. Чергова переорієнтація кредитної діяльності МВФ припала на початок 90-х років-цього разу вона була пов'язана з масовим вступом до Фонду країн колишнього "соціалістичного табору” .Експерти МВФ взяли на себе місію надання технічної та фінансової підтримки процесам трансформації адміністративно-планової економіки в ринкову.
Специфіка діяльності МВФ полягає в тому, що, за статутом він має не тільки акумулювати і розпоряджатися внесками членів, а й емітувати власну валюту і брати запозичення у центральних банків та урядів своїх членів. Власною валютою МВФ починаючи з 1969 р. стали спеціальні права запозичення.
Спеціальні права запозичення (СПЗ) - є штучно створеними в межах МВФ кредитно розрахунковими засобами. Унікальність спеціальних прав запозичення полягає в тому, що вони є першим у світі засобом міжнародних розрахунків, емітованим за рішенням міжнародної організації. Починаючи з 1969 р. СПЗ можуть емітуватись Фондом у разі визнання глобальної потреби в додаткових резервних інструментах. Рішення про додаткову емісію може ухвалюватися один раз на 5 років. У разі його прийняття СПЗ вносяться на спеціальні рахунки кожної країни в МВФ пропорційно розміру її квоти - тобто найбільшу кількість СПЗ отримують найбагатші країни.
Паралельно з емісією власної валюти МВФ намагався вирішувати проблему ліквідності також за рахунок запозичень на ринках капіталу. Спочатку (в жовтні 1962 р.) була відкрита кредитна лінія під назвою Генеральна угода про позики. У рамках цього кредитного механізму 10 найбагатших членів Фонду і Швейцарія надали в розпорядження МВФ додаткові кошти в розмірі 7,1 млрд дол. Паралельно із запозиченнями по лінії Генеральної угоди про позики з 1974 р. МВФ почав практикувати запозичення коштів у окремих урядів та центральних банків своїх членів для кредитування спеціальних програм. У листопаді набрала чинності Нова угода про позики, завдяки чому ресурси Фонду зросли ще на 34 млрд.СПЗ. Нова угода не змінює чинну Генеральну угоду про позики, а використовується в разі потреби паралельно з нею.