§ 45. Безособові речення, головний член яких виражений

безособовим дієсловом

Безособові речення, головний член яких виражений

безособовим дієсловом, поділяються на дві такі

підгрупи:

I підгрупа. Безособові речення, в яких головний член

виражений безособовим дієсловом без афікса

-ся, співвідносним з дієсловом 3-ї особи однини, а в минулому

часі однини — з дієсловом у формі середнього роду. У цій

підгрупі безособових речень (в сучасній мові вона кількісно досить

обмежена) дійова особа абсолютно не може бути виражена.

Речення цієї підгрупи можуть означати:

а) явища природи, наприклад: Надворі емеркало і

сутеніло (Н.Л.);

б) кількісні зміни або стани, наприклад: Вугілля на

флагмані вистачить на два дні (Корн.).

II підгрупа. Безособові речення, головний член яких

виражений безособовим дієсловом з афіксом

-ся. Вони охоплюють такі три різновиди:

А. Речення, головний член яких виражений дієсловом, що

означає стан природи. У реченнях цього типу дійова особа

абсолютно не може бути виражена, наприклад: Вже трохи

розвиднилось (Коц.).

Безособові дієслова, що виступають у безособових реченнях

цього різновиду, не мають омонімів у колі особових дієслів

зворотно-середнього й пасивного станів.

Б. Речення, головний член яких виражений дієсловом, що

означає стан або настрій дійової особи, наприклад: 1. Ну, та

звісно, на те й ходиться біля винограду, на те й працюєть-

сяу щоб мати користь (Коц.). 2. Замфірові не вірилось (Коц.).

1 Е. М. Галкина-Федорук, Безличные предложения в современном

русском языке, зб. «Вопросы синтаксиса современного русского языка», М,

1950, стор. 304—305.

89

В. Речення, в яких безособові дієслова, маючи значення

необхідності, повинності, бажання та інші модальні значення,

вживаються в ролі допоміжних дієслів у сполученні з

інфінітивом, що називає конкретну дію. Таким чином утворюється

складена форма головного члена безособового речення,

наприклад: 1. Козакову доводилось посуватися з своєю групою

повільно, весь час маскуючись (Гонч.). 2. Як хочеться усе

життя прожить достойним класу й прапора свого (Б.).

В безособових реченнях другого й третього різновиду (див.

пп. «Б» і «В») при головному члені може бути непрямий

додаток у формі давального відмінка іменника або займенника із

значенням особи, що перебуває в якомусь стані або чинить

дію, названу безособовим дієсловом. У таких реченнях «дійова

особа виступає не як витворювач дії (ознаки), а як сприймач

її; сама ж дія набирає характеру самодовільності,

саморозвитку, незалежності від будь-якої особи» К

§ 46. Безособові речення, головний член яких виражений

особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні

Безособові речення, головний член яких виражений

особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні,

поділяються на три підгрупи:

І підгрупа. Безособові речення, головний член яких

виражений особовим дієсловом без афікса -ся у формі

3-ї особи однини (в минулому часі й умовному способі — у

формі середнього роду), вжитим у безособовому значенні.

Наприклад: 1. Довкола мене гриміло, ревло, клекотіло, мов у

котлі (Фр.)- 2- У доброму колгоспі і на поганій землі родить

(Н. тв.). (Порівн. з особовими: Гриміло потьмарене море

здаля — Б.; Де господар не ходить, там нивка не

родить — Н. тв.).

Безособові речення, що належать до цієї підгрупи, можуть

виражати:

а) фізичні явища природи, навколишнього середовища

(атмосферно-метеорологічні, світлові, звукові, стихійні явища

природи та ін., що сприймаються органами чуття), наприклад:

1. Капає з стріх (Коц.). 2. У хаті потемніло (Мирн.);

б) фізіологічні процеси, фізичні й психічні відчуття й

переживання людини, події й процеси соціального порядку,

наприклад: Від залізної ходи мого народу лунає аж ген за

Тихим океаном, і на Північнім морі, й там, де Гібралтар (Т.).

У безособових реченнях, що мають перелічені вище

значення, при головному члені може стояти непрямий додаток, вира-

1 Курс сучасної української літературної мови (за ред. Л. А. Булахов-

ського), т. II, К-, 1951, стор. 58.

90

жений іменником (займенником) у формі давального відмінка,

який має таке ж саме значення, як додаток у безособових

реченнях з головним членом, виражений безособовим дієсловом

(див. § 45, стор. 89—90), наприклад: 3 кожним віддихом і рухом

кололо йому (Коц.). Також у реченнях з стійким

фразеологічним сполученням у ролі головного члена, наприклад: Вже й

самому Семенові дійшло до плачу (Коц.).

Більш поширеними в сучасній українській мові — в

розмовному та художньому жанрі — є безособові речення з головним

членом — дієсловом на -ло, які вживаються тоді, коли треба

позначити явища і процеси природи, психічні й фізичні

переживання людини (див. приклади, наведені вище в пп. «а», «б»),

а також стихійні явища природи, дії і явища, які здаються

неясними, загадковими щодо свого походження, або ж коли

треба сказати, що дія чи явище відбувається на шкоду комусь,

наприклад: 1. Жита запалило (Коц.). 2. Всі будівлі позносило

(Мирн.). 3. Раптом ранило їй [Любі Земській! в ногу (Т.).

Сказане вище стосується й випадків, коли дія чи стан

пов'язується з уявленням про неоформленого витворювача дії,

наприклад: Яєчня вже готова, а його десь носить (Коц.).

При головному члені, вираженому перехідним дієсловом,

обов'язковий прямий додаток, наприклад: 1. Двері замело,

забило (Мирн.). 2. Ось погнало її [хвилю] аж до берега,

плеснуло ген на місточок, підхопило порожню черепашку,

сіпнуло ї ї в воду, погойдало, погралось і знову викину-

ло на берег (Мирн.).

В ролі головного члена, вираженого перехідним дієсловом,

може виступати і стійке фразеологічне сполучення, наприклад:

1. Андрія взяло за живе (Коц.). 2. Василя всього аж у жар

кинуло (Мирн.).

Структурним різновидом безособових речень, в яких

головний член виражений особовим дієсловом без афікса -ся,

вжитим у безособовому значенні, слід вважати речення,

необхідною складовою частиною яких є непрямий додаток, виражений

іменником в орудному відмінку. Такий додаток означає

предмет, який чинить дію (орудний витворювача дії), наприклад:

1. Потому несподівано зразу труснуло сніжком (Коц.).

2. В лице сталевий вітер віє, лунає залпами навкруг (С).

3. Як почнуть вони розмовляти, то розум Андрія наче якимсь

світом освітить (Коц.).

Якщо непрямий додаток у формі орудного відмінка

відноситься до головного члена, вираженого дієсловом сприймання,

значення витворювача дії в ньому послаблюється або ж

зникає; додаток в орудному відмінку при такому головному члені

означає предмет, явище, що сприймається, наприклад: 1.

Смачно пахло борщем (Коц.). 2. У степу, як із вогкої печери,

тягло свіжою прохолодою (Гонч.).

Головний член описуваних у даному параграфі речень може

91

мати складену форму, до якої входить допоміжне дієслово в

сполученні з інфінітивом, наприклад: 1. В очах починає

рябіти (Коц.). 2. А випало косить мені (Підсуха).

В ролі допоміжного дієслова в таких безособових

конструкціях може виступати стійке фразеологічне сполучення,

наприклад: Спершу Йонові й на думку не спадало кинути

дівчину (Коц.).

Особливе місце серед описаних структурних різновидів

безособових речень І підгрупи займають речення, головний член

яких складається з дієслова є (було, бувало, стало),

займенника в будь-якому відмінку (або займенникового

прислівника чи кількісно-іменного звороту) та інфінітива, наприклад:

1. Є що згадати друзям у битві, у труді (Криж.). 2. Баноу-

ристе, орле сизий! Добре тобі, брате: маєш крила, маєш силу,

є коли літати (Шевч).

II підгрупа. Безособові речення, головний член яких

виражений особовою формою дієслова з афіксом - ся,

вжитою в безособовому значенні.

У реченнях цієї підгрупи вживаються дієслова, що мають

такі значення:

а) значення конкретного явища, наприклад: У Якимовому

вітряку світилось (Коц.). (Порівн. з омонімічними

особовими дієсловами, що виступають присудком у двоскладному

реченні: Світилось віконце);

б) значення сприймання чогось (дієслова: сниться,

привиджується, ввижається, мариться, бачиться, чується і т. п.).

Речення з такими дієсловами в ролі головного члена слід

вважати відносно-безособовими. Вони вживаються тільки як головні

речення в складнопідрядних з підрядними підметовими1,

наприклад: 1. Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі старий

дідусь навча своїх онуків (Л.У.). 2. Козакову уявилось на мить,

як лежало б через місяць тут почорніле солдатське тіло (Гонч.);

в) значення, зв'язані з процесами мовлення, наприклад:

1. Два роки нічого не говорилось (Стеф.). 2. Трохи й

забулося про помсту (Коп.); цей різновид речень може також

виступати головним реченням у складнопідрядному з підрядним

додатковим, наприклад: 1. В рецензії говорилось про те, що

в практичній частині підручника відсутні вправи на

повторення. 2. В газетах писалось про те, що... (або з підрядним

підметовим, наприклад: 1. В листі нагадується, що... 2. В

телеграмі зазначається що...).

III підгрупа. Заперечні безособові речення, в яких

головний член виражений заперечним дієсловом у формі

минулого часу середнього роду, вжитим у безособовому значенні.

У цих конструкціях також наявний додаток, виражений імен-

1 Докладніше про це див. § 95, «Складнопідрядні речення з підрядним

підметовим».

92

ником у формі родового відмінка, наприклад: 1. Ні, справді,

осені такої ніколи в світі не було (Криж.). 2. Сміху вже

не чулося (Коз.). 3. До самого села не зустрічалися

жодної живої душі (Гонч.).

Розгляд безособових речень другої групи та поділ їх на

підгрупи (за їх структурою), на різновиди (за їх значенням) з

урахуванням ступеня віддаленості їх граматичної структури від

граматичної структури двоскладного речення дають підстави

вважати, що ця група становить «переходовий тип від

абсолютної до відносної безособовості», тобто такої, «при

якій підмет-суб'єкт не виражений і не мусить бути виражений,

«але може бути все ж уявлений і підставлений» 1.

Так, наприклад, те, що у відповідному двоскладному

реченні становило б підмет,— у реченнях цієї групи або заховане

в головному члені [наприклад: Морозить (мороз). Гримить

(грім)]; або уявляється у вигляді неоформленого, невідомого

чи загадкового витворювача ознаки (дії) (це значення

випливає з дієслова — головного члена), отже, дозволяє підставити

слова щось, усе [наприклад: 1. Панаса Кандзюбу наче

вкололо (щось) (Коц.). 2. Внизу гримнуло, заревло... (щось).

Потім замовкло (все) (Гонч.)]; або ж виступає додатком у

формі давального відмінка [наприклад: Мені хочеться все

знати (порівн.: Я хочу все знати)} чи орудного [наприклад:

Житом запахло (порівн.: «Жито запахло)].