§ 54, Неозначено-особові речення

Односкладне безпідметове речення, головний член якого,

виражений дієсловом 3-ї особи множини дійсного способу,

визначає дію, здійснювану неозначеним суб'єктом, називається

неозначено-особовим, наприклад: Пшеницю в копи

склали (Мал.),

Особливістю неозначено-особових речень в порівнянні з

односкладними означено-особовими і узагальнено-особовими є

те, що в них увага зосереджується на факті — на дії/(події,

вчинку тощо), а суб'єкт дії залишається неозначеним (невизна-

ченим). Причини неозначеності суб'єкта дії такі:

а) назвати його важко — суб'єкт являє собою багато осіб,

наприклад: В артілі виспіли жнива. Вантажать динь

багряні кулі (Мал.);

б)~ назвати його неможливо — суб'єкт невідомий

говорящему, наприклад: Латину тільки що сказали, що од Енея єсть

посли (Котл.);

в) назвати його говорящий не вважає за доцільне тому, що

це не так важливо, наприклад: 1. Посадили над козаком явір

та ялину (Шевч.). 2. Листи доставили в траншею (Мал.);

або тому, що суб'єкт дії відомий говорящому і співбесідникам

з загального змісту чи обставин мовлення, наприклад: Виставу

вже почали? Кличуть обідати;

г) говорящий свідомо малює дію, як виконувану діючими

особами, навмисно ним не названими, наприклад: Повезли

мене в столицю на колгоспний з'їзд. А в Москві при всім

народі, у самім Кремлі, за мій труд найбільший орден там дали

мені (Ісак.).

Неозначено-особові речення можуть позначати і таку дію,

яка відноситься до однієї неозначеної, але відомої

говорящому особи. Наприклад: Мені говорили про вас (коли говорила

одна особа). Так само: Запросили до кімнати. Дзвонили по

телефону. Мене попередять.

Неозначено-особові речення вживаються в різних мовних

стилях. Більш помітною неозначеністю, близькою до безособо-

аості, характеризуються неозначено-особові речення в

науковому і офіціально-діловому стилях (в оголошеннях,

повідомленнях, інформаціях тощо), почасти в публіцистичному стилі (в

мові газет, зокрема в заголовках), наприклад: 1. Тепер уже не

усвідомлюють, що рос. защитить, защита складається з

кореня щит- і префіксального елемента за... (Л. А.« Булахов-

ський). 2, Тут приймають передплату на Газети і журнали.

В розмовно-побутовій мові зустрічаються також неозначено-

105

особові речений, які позначають дію, що виконує сам

говорящий (Просять тебе замовчати! До кого говорять?!).

Неозначено-особові речення не слід змішувати з тими

неповними реченнями, в яких пропущений підмет можна

встановити, виходячи із змісту суміжного речення. При цьому слід

звертати увагу на те, як зазначає Л. А. Булаховський, що

обов'язкова умова для неозначеності дійової особи «при певності

в тому, що взагалі-то дійова особа, безперечно, є» — «щоб

контекст не давав ніяких вказівок на якусь конкретну особу —

підмет» *,

Порівняйте:

Потім молодих і всіх гостей за- Колгоспні луки. Широкою терен-

прошують до хати. Молодих са- гою ідуть косарі. Почувши оклик

довлять на покуті і кладуть пе- бригадира: «Помантачимо!»— вони

ред ними хліб (Н. тв.). раптом зупиняються. Потім

дістають мантачки і починають

мантачити.

Обидва речення односкладні неоз- Останнє речення двоскладне не-

начено-особові. повне: дійова особа в ньому не

названа, але її можна встановити,

виходячи з змісту суміжного речення.

Неозначено-особові речення не слід змішувати і з тими

вживаними в народній творчості односкладними реченнями, в

яких головний член — теж дієслово 3-ої особи множини

дійсного способу, але вжите з узагальненим значенням. Порівняйте:

На те коня кують, щоб не спотикався (Н. тв.) і Уже й мого

коня кують. (Про це див. ще § 52, «Узагальнено-особові

речення»).

Неозначено-особові речення вважаються повними

реченнями. Неповним неозначено-особове речення може бути тоді,

коли відсутній у ньому якийсь член можна встановити з

суміжного речення, наприклад: Через тиждень — свято Першого

травня. Уже оздоблюють вулиці. В першу чергу центральні.

(Друге речення — неозначено-особове повне; третє —

неозначено-особове неповне: в ньому відсутній головний член

«оздоблюють»).

2.3. Узагальнено-особовими називаються такі односкладні речення, дія яких стосується узагальненої особи, а головний член виражений дієсловом 2-ої особи -зрідка - в інших особових формах.

Узагальнено-особові речення виражають: 1) загальне положення, висновок, що стосується до всіх людей безвідносно щодо місця і часу: Розуму і за морем не купиш, коли його вдома не має (Нар.тв.); Що посієш, те й пожнеш (Нар.тв.); 2) інтимність думок, настроїв, переживань: Трапляється так, що сидиш поміж інших, наче й друзі, але нічого спільного з ними не маєш (Я.Мельник). О.М.Пєшковський про такі речення писав: "У цих випадках узагальнена форма набуває глибокого життєвого і літературного значення. Вона є тим мостом, який з'єднує особове з загальним, суб'єктивне з об'єктивним. І чим інтимніше яке-небудь переживання, чим важче мовцю виставити його напоказ перед усіма, тим швидше оформляє він його у форму узагальнення, яка переносить це переживання на всіх, в тому числі і на слухачів, який в силу цього більше захоплюється розповіддю, ніж при суто особовій формі" (Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. -Изд. 7-е. -М.: Учпедгиз, 1956.- С.375-376). Речення другої групи інколи розглядаються як означено-особові (пор.: (Финкель А.М., Баженов Н.М. Курс современного русского литературного языка. -К.: Рад.шк., 1960.-С.531-532). Це суперечить семантико-граматичним властивостям таких речень: мовець свідомо відсторонює себе від названих дій. Втрачаючи прямий стосунок до мовця, дія набуває узагальненого значення, ступінь якого може бути різним.

Головний член узагальнено-особових односкладних речень може виражатися:

1) дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього або майбутнього часу. Це найтиповіша форма головного члена узагальнено-особових речень: За сон коня не купиш; Не жалкуй на сусіда, коли спиш до обіда; Хочеш мати, треба дбати (Нар.тв.);

2) дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини наказового способу. Такі речення переважно вміщують заклики, настанови, повчання, поради, що стосуються всіх або множинності дійових осіб: За край рідний іди сміливо в бій; Край рідний умій боронити; Не кайся востаннє (Нар.тв.);

3) дієсловом у формі 1-ї особи множини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу: Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачем;

4) дієсловом у формі 3-ї особи множини: Решетом воду не носять; Дарованому коневі в зуби не дивляться; Курчат восени лічать; Давніх друзів не забувають, а при горі споминають;

5) формою чоловічого роду минулого, давноминулого часу дійсного способу: Цілив у ворону, а попав у корову (Нар.тв.).

Збіг форми головного члена з означено-особовими, неозначено-особовими та двоскладними реченнями є тільки формальним, а семантично такі речення істотно відрізняються, оскільки головним призначенням узагальнено-особових односкладних речень виступає позначення узагальненої дії.