Лекція №7 Тема: Психологія Нового часу

1. Загальна характеристика психологічної думки Нового часу

2. Ф. Бекон – засновник емпіризму в психології

3. Внесок р. Декарта у розвиток психології

1. Загальна характеристика психологічної думки Нового часу

1. Нові підходи до побудови науки в XV-XVI ст., що базувалися на прагненні до раціональності і доведенні теоретичних положень сприяли зародженню нового етапу у розвитку психології;

2. Психологія все ще була тісно пов’язана з філософією, оскільки природничі науки ще не давали підґрунтя для пояснення природи психічного (не достатньо сильною була наукова база);

3. У філософії та теорії пізнання намічаються 2 напрями: емпіричний та раціоналістичний.

Емпіризм	Раціонализм
- джерело всіх знань – досвід людини; - спільні поняття мають дослідне походження Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк; - провідний науковий метод – індукція (від приватного до спільного)	- знання є вродженими; - спільні поняття виводяться з самого розуму і природжених інтелектуальних здібностей Р.Декарт, Г.Лейбніц, Спіноза; - провідний науковий метод – дедукція (від спільного до приватного)

4. Період розквіту механіки (фізика І. Ньютона) обумовив і своєрідний підхід до розуміння людського тіла (організм як машина, яка функціонує за певними законами фізики);

5. У психології на перший план виходить вивчення проблеми пізнання (це пов’язано з прагненням довести можливості людини в осягненні істини на основі знання, а не віри);

6. Пізнання базується на основі відчуттів (сенсуалізм) або на основі мислення (раціоналізм).

7. Відкриття першої в історії психології теорії рефлексів.

8. Концепція Готфріда Лейбніца душі-монади доводила, що в психіці є не тільки область свідомості, але й область несвідомого.

2. Ф. Бекон – засновник емпіризму в психології

Ф. Бекон (1561-1626) – англійський психолог, філософ та видатний політичний діяч.

Основні тези:

• вважається засновником емпіризму, оскільки вважав, що істинне знання базується не тільки на чуттєвому досвіді, але й на експерименті (інформація з наших органів чуття має перевірятися експериментально);

• основним своїм завданням вважав визначити як наука може стати корисною для людини (нещадно критикував філософів античності й епохи Відродження за їх некорисні роздуми);

• розвивав ідею щодо єдиної науки про людину, важливою складовою якої є психологія. Вчення про людину складається з двох частин: перша – це наука про людину (філософія людини), друга – це взаємини людини і суспільства (громадянська філософія).

Відповідно до складових людини (душа й тіло), виокремлюють науки про тіло, науки про взаємозв’язок душі й тіла, науки про душу.

• Вчення про душу включає науки про раціональну божественну душу (дух) й про нераціональну душу. Здібності раціональної душі — це розум (або інтелект), розум, уява, пам'ять, бажання (або потяг), воля. Чуттєва (нераціональна) душа властива людині й тварині, її природа тілесна, функція відчуття та вибір (тобто прагнення до сприятливих і уникнення несприятливих обставин навколишнього середовища) та наявність довільних рухів.

• Вчення про тіло: медицина, косметика, атлетика і наука про насолоду. Їх характеристика спрямована на виокремлення всього, що сприяє здоровому життю.

• Вчення про душу та тіло. У вченні про особистість на прикладах видатних історичних діячів розглядаються вищі прояви людських можливостей: гарна пам'ять, мудрість, моральна стійкість і т.д. Вчення про союз душі і тіла включає питання: визначення душевного стану по зовнішніх проявах (фізіогноміка), тлумачення снів, вплив хворобливих станів тіла на душевну діяльність і, навпаки, душі на тіло. Цим питанням Ф. Бекон приділяє увагу у зв'язку з їх корисністю в повсякденному житті.

Людина

Філософія людини Громадянська філософія

Душа Тіло

- наука про раціо- - медицина;

нальну божественну - косметика;

душу (дух); - атлетика;

- наука про чуттєву - наука про насолоду.

нераціональну Душа+ Тіло

душу - вчення про особистість;

- фізіогноміка;

- тлумачення снів;

- вплив хворобливих станів на душу

й душі на тіло.

• особливе значення мають уявлення Бекона про процеси пізнання та помилки пізнання (ідоли). Філософ виходить з позиції існування об’єктивного світу, який не залежить від суб’єкта. Вихідним етапом знання є сприйняття, який даються нам через органи чуття, а потім перероблюються розумом. Проте пізнання може бути хибним, оскільки на нього впливають «ідоли», або «пастки розуму».

«Ведь человеческий ум, затемненный и как бы заслоненный телом, слишком мало похож на гладкое, ровное чистое зеркало, не искаженно воспринимающее и отражающее лучи, идущие от предметов; он подобен скорее какому-то колдовскому зеркалу, полному фантастических и обманчивых видений. Идолы действуют на интеллект или в силу самих особенностей общей природы человеческого рода, или в силу индивидуальной природы каждого человека, или как результат слов, т. е. в силу особенностей самой природы общения. Первый вид мы обычно называем идолами рода, второй— идолами пещеры и третий — идолами площади. Существует еще и четвертая группа идолов, которые мы называем идолами театра, являющимися результатом неверных теорий или философских учений и ложных законов доказательства. Но от этого типа идолов можно избавиться и отказаться... Идолы же остальных видов всецело господствуют над умом и не могут быть полностью удалены из него» Ф. Бэкон

• «ідоли роду» - помилки, пов’язані з особливостями будови та функціонування органів відчуття (людина не може сприймати ультрафіолетове випромінювання, атомарну будову речовин – на допомогу мікроскоп);

• «ідоли печери» - пов'язані з індивідуальними особливостями кожної людини, відображують суб’єктивність пізнання (людині важко прийняти іншу точку зору), залежать від звичок, виховання людини;

• «ідоли площі» - пов’язані з використанням слів для передачі знання, які не завжди є адекватним відображенням реальності «слова насилують розум, заважаючи думати»;

• «ідоли театру» - недоліки, які є результатом поклоніння авторитетам, прагнення їм довіряти більше, ніж власним розмірковуванням та судженням.

• Розробив методологію пізнання - спеціальний метод наукового пошуку, який дозволяв від окремих фактів прийти| до спільного|загального| висновку|висновку| (наукова індукція). Цей метод – це знаряддя пізнання, органон (тому його головна праця носить назву «Новий Органон»). Вважав, що будь-який експеримент повинен підкорятися правилам.

3 типи таблиць, що упорядковують інформацію:
Таблиця наявності	Таблиця відсутності	Таблиця ступеню
Випадок, де явище, що вивчається, виявляється	Приклади, где вони не виявляються	Випадки, що відображають посилення або послаблення досліджуваного явища