Семінарське заняття № 4 Тема: Новітня французька драма. Драматургічна творчість Матея Вішнєка та Жака Моклера

План

1. Розмаїття пошуків сучасного драматургічного процесу Франції. Постмодерністський характер, традиції екзистенціалістської драми, театру абсурду. Жанрове новаторство, актуальність проблематики, яскравість авторських стилів.

Матей Вішнєк

1. Матей Вішнєк – поет, драматург і прозаїк румунського походження, найпопулярніший драматург сучасної Румунії та Франції, лауреат численних театральних та літературних премій.

2. Трансвербальний театр М.Вішнєка. Введення до п’єс прийому мовчання або ж діалогів з одного голосного („Пригода ведмедиків панда”). Поєднання рис абсурдистського, реалістичного, магічного театру. Пошуки в жанрі короткої п’єси (п’єса-дует, п’єса-монолог та ін.).

3. Своєрідність стильової манери драматурга: ігровий, інтригуючий, провокативний характер творів. Прагнення театралізувати головні для людства і кожної людини такі речі, як любов, смерть, війну, утопію, невдале життя.

4. П’єса-притча „Пригода ведмедиків панда” (1995) М.Вішнєка. Комічність ситуації, в яку потрапили дійові особи, її бульварна природа. Позірна провокативність, неоднозначність „пригоди”.

5. „Пригода ведмедиків панда” як філософсько-художній синтез неоднозначності сучасного світу. Символіко-алегоричний зміст п’єси (поєднання реалістичної побутовості, сюрреалізму й філософії). Абстрактність персонажів твору (Він і Вона).

6. Поліморфність, неодномірність потрактування символічних дев’яти ночей Чоловіка і Жінки (як умова, підписана з дияволом, дев’ять кіл пекла і раю водночас, шлях від повного непорозуміння до повного єднання; як прихід смерті, яка випадково затрималася, як ритуальні дев’ять днів переходу душі до іншого світу; як прихід кохання, відбитий у складних взаємопереплетеннях – любов і смерть як дві сторони однієї медалі, дві протилежності, що діють за єдиними принципами тощо).

7. Вишуканість стилю, майстерність конструювання матеріалу, поетичність мови (надзвичайно образна, точна, лаконічна).

8. Матей Вішнєк – популярний сучасний драматург, який стрімко завоював театральні сцени багатьох країн світу, значний сценічний успіх спектаклів за його творами.

М.Вішнєк „Пригода ведмедиків панда”

Жак Моклер

1. Жак Моклер – французький драматург, режисер, актор, володар численних мистецьких премій та почесних відзнак. Глибинне знання природи театру, вишукана майстерність його творів.

2. Своєрідність постмодерністської манери Ж.Моклера: свідоме цитування класики, входження в діалогічні стосунки з нею, провокування нової інтерпретації; режисерська гра з традиційним текстом задля вираження власної концепції, власного погляду на проблему; нелінійність структури творів, принцип гри в грі, часові зсуви і введення коментарів.

3. Новий погляд на шекспірівську проблематику в п’єсі Ж.Моклера „Репетиція В Театрі Злочину”. Відтворення подій в театрі під час репетицій трагедії „Отелло” Шекспіра. Введення теми кохання та руйнування її через ревнощів серед виконавців головних ролей.

4. Сучасне бачення образу головної героїні. Дездемона-Софі як жертва власного маніпулювання цієї пристрастю. Справжнє її вбивство засліпленим болем зради й обману режисером і виконавцем ролі Отелло.

5. „Репетиція В Театрі Злочину” як текст-застереження, що відкриває підводні рифи театру. Проведення думки про небезпеку змішування світу мистецтва і світу власних емоцій, фатальність наслідків такого змішування.

6. Кубістичність композиції п’єси, показ ситуації з різних точок зору, переплетеність всіх картин світу у складну головоломку. Множинність поєднання різних жанрів – високої трагедії, мелодрами й фарсу.

7. Постмодерністський прийом авторської провокації до діалогу з читачем (глядачем), передбачуваність фіналу, акцент на самому механізмі дії.

Ж.Моклер „Репетиція В Театрі Злочину”

Література

Левченко О., Мірошніченко Н. Острови зниклого материка // Новітня французька п’єса. – К., 2003.

Твори

Вішнєк М. Пригода ведмедиків панда // Новітня французька п’єса. – К., 2003.

Вишнек М. Кони под окном. – М., 2009.

Моклер Ж. Репетиція В Театрі Злочину // Новітня французька п’єса. – К., 2003.

ХУДОЖНІ ТЕКСТИ ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ПРОЧИТАННЯ

1. Камю Альбер. „Непорозуміння”, „В стані облоги”.

2. Сартр Жан-Поль. „За зачиненими дверима”, „Смерть без погребіння”.

3. Беккет Семюель. „Ендшпіль”, „Щасливі дні”.

4. Йонеско Ежен. „Урок”, „Жертви обов’язку”.

5. Дюрренматт Фрідріх. „Фізики”, „Аварія (комедія)”.

6. Фріш Макс. „Знову вони співають”, „Граф Едерманд”.

7. Вішнєк Матей. „Пригода ведмедиків панда”.

8. Моклер Жак. „Репетиція В Театрі Злочину”.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андреев Л.Г. Современная литература Франции: 60-е годи. – М., 1977.

2. Великовский С.И. Грани „несчастного сознания”: Театр, проза, философская эссеистика, эстетика Альбера Камю. – М., 1973.

3. Затонський Д. Шлях через ХХ століття. – К., 1978.

4. Ионеско Э.Театр парадокса. – М., 1991.

5. Ионеско Э.Театр. – М., 1994.

6. Как всегда об авангарде: Антология французского театрального авангарда. – М., 1992.

7. Новітня французька п’єса. – К., 2003.

8. Павлова Н. Фридрих Дюрренматт. – М., 1967.

9. Павлова Н., Седельник В. Швейцарские варианты: Литературные портреты. – М., 1990.

10. Проскурникова Т.Б. Французская антидрама (50 – 60-е годы). – М., 1968.

11. Советская литература за рубежом. – М., 1971.

12. Современная зарубежная драма. – М., 1962.

13. Французская литература 1945-1990. – М., 1995.

14. Французька п’єса XX століття. Театральний авангард: Збірник. – К., 1993.

15. Якимович Т. К. Драматургия и театр современной Франции. – К., 1968.