Активізація учасників свята як педагогічний процес

2. Значення документалістики та «місцевих фактів» в активізації уваги та пробудження інтересу в учасників театралізованого дійства. Театралізація в сценарії театралізованого дійства.

3. Соціально-психологічні механізми театралізованого свята і обряду.

4. Активізація учасників театралізованого дійства як педагогічний процес.

Значення документалістики та «місцевих фактів» в активізації уваги та пробудження інтересу в учасників театралізованого дійства. Театралізація в сценарії театралізованого дійства

Театралізовані свята та обряди – це багатогранне суспільне явище, яке відображає життя окремої людини і суспільства в цілому.

Усі масові свята і театралізовані вистави розвиваються в кількох напрямках: відзначення визначних історичних подій; відзначення традиційних дат народного календаря; ознаменування дат і поточних свят професійного календаря; художнє оформлення значимих для тієї чи іншої групи людей поточних подій. Виявляється ж таке відзначення в різних формах святкування: свята, карнавали, гуляння, процесії, театралізовані вистави і концерти, презентації, шоу-програми тощо. Усе це, звичайно не може не диктувати своїх вимог і до драматургії, і до режисури масових форм. Тому серед їх специфічних особливостей є, передусім, звернення до події, яка викликала появу того чи іншого мистецького заходу, тобто звернення до фактів та документів, без яких немислиме художнє рішення.

У драматургії театралізованих форм роботи, де існує більш-менш стабільна аудиторія (село, підприємство, навчальний заклад), найбільш ефективно на присутніх впливають так звані місцеві факти. Відомо, що в селі всі знають один одного, і коли називають імена загиблих під час війни односельців, зачитують їх листи з фронту, і ці факти входять до театралізованої композиції, реакція глядачів у емоційному плані примножується, викликає додаткові асоціації.

Багато авторів погоджуються із значенням використання факту в драматургії театралізованого дійства, але сам по собі факт – ще не забезпечує успіх дійства, тут необхідна художня обробка реального факту, художнє осмислення події, тобто – театралізація як засіб організації колективного та емоційного дозвілля людей, вона є невід’ємним елементом будь-якої театралізованої вистави чи дійства.

Соціально-психологічні механізми театралізованого свята і обряду

Для кожної людини свято пов’язане з особливим святковим настроєм, який і спонукає її до участі в тому чи іншому театралізованому святково-обрядовому дійстві. Відчуття святковості – це відчуття радості, бадьорості, піднесення. Однак цього недостатньо для повної характеристики святковості. Дуже важливими є соціальні мотиви. Поняття «свято» і «святковість» нерозривні і являють собою діалектичну єдність. Адже неможливо поставити перед людиною мету – пізнати те чи інше почуття. Такого прямого шляху до почуттів немає, він іде опосередковано через хвилювання, через створення такої психологічної ситуації, яка сприяє ставленню людини до явища, події. Саме в такій психологічні ситуації у людини проявляються ситуативні емоційні потреби, які в даний момент захоплюють, хвилюють, приваблюють до себе увагу, спонукають до участі в дійстві.

Спостереження, аналіз і систематизація мотивів участі у тому чи іншому театралізованому дійстві дозоляють виділити основні потреби. Перш за все це прагнення до загального відчуття, до однієї мети. Свята та обряди завжди пов’язані з переломними, етапними моментами в житті природи, суспільства, людини. Саме ці моменти, які виражені в конкретних театралізованих святах і обрядах, і створюють специфічну святковість. Чим більше значення має подія, яка лежить в основі свята, тим більша потреба у людини відчути свою причетність до неї, виразити своє відношення, об’єднати свої почуття із почуттями інших людей. Відчуття особистої причетності до події – спонукальний стимул до дії разом з усіма.

Це відчуття у свою чергу породжує у людини потребу в широкому соціальному спілкуванні, яке засноване на причетності до свята і являє собою можливість проявити себе в театралізованому дійстві. Потреба в широкому соціальному спілкуванні – друга важлива риса святковості як особливого стану людини.

На кінець, святковість характеризується особливим суспільним настроєм урочистості, радості, оптимізму, який викликається колективними емоціями, які виникають у святковому спілкуванні.

Взагалі на феномен святкового спілкування слід звернути особливу увагу. Спілкування в умовах святково-обрядового дійства має свою специфіку, яка виражається, зокрема, у своєрідному поєднанні масового і міжособистісного, регламентованого і вільного спілкування. Спільність учасників театралізованого дійства під час свята як макроструктура припускає безліч мікроструктур, які є середовищем особистісного спілкування. У якості таких мікроструктур виступають сім’я, навчальний колектив, група, об’єднана спільними інтересами тощо.

Організатори театралізованого дійства обов’язково повинні враховувати необхідність особистісного спілкування як його основи і передбачати умови для такого спілкування. Саме тому важливою вимогою до задуму театралізованого дійства є диференційований підхід до учасників свята не тільки за віком, соціальним станом, освітою, але і, наскільки це можливо, за інтересами, типом дозвілля, життєвим досвідом. Сценарист і режисер повинен чітко уявляти соціально психологічну налаштованість учасників і спиратися на їх потреби при народженні задуму театралізованого дійства.

У свою чергу масове спілкування в театралізованому дійстві – не виникає в результаті сумування людей, які спілкуються, а передбачає спільність їх соціальних позицій і естетичних переживань в суспільному настрої.

Поєднання особистісного спілкування з груповим і масовим передбачає в кожному святі складну внутрішню систему контактів. Успіх святкового дійства у великій мірі залежить від того, наскільки передбачені у сценарно-режисерському задумі можливості спілкування, міжособистісних і групових контактів. Саме активне спілкування перетворює глядачів в учасників театралізованого дійства під час свят і обрядів, чого не передбачається, наприклад, у театрі.

Розуміння театралізованого дійства в рамках свята як взаємовпливового і взаємодіючого синтезу міжособистісного і масового спілкування дозволяє говорити про широке використання механізму соціально-психологічного і емоційного зараження у святі як про організовану, а не стихійну форму колективної поведінки людей. Соціально-психологічне зараження – надзвичайно ефективна зброя в руках сценаристів і режисерів театралізованих свят і обрядів. Однак історія знає багато прикладів його успішного використання з метою пропаганди найреакційніших ідей. Саме тому на організаторів святково-обрядового дійства лежить велика ідеологічна відповідальність.