- •Соціальний педагог як організатор, сценарист і режисер театралізованих дійств
- •Соціально-педагогічні функції мистецтва
- •Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості дитини
- •Історичні аспекти генезису театралізованих заходів
- •Театралізовані дійства і свята стародавньої Греції і Риму
- •Театральні елементи в українських іграх та обрядах
- •Щодо виникнення сучасної драматургії масових театралізованих видовищ
- •Дійові особи сценарію
- •Засоби ідейно-емоційного впливу
- •Активізація учасників свята як педагогічний процес
- •Значення документалістики та «місцевих фактів» в активізації уваги та пробудження інтересу в учасників театралізованого дійства. Театралізація в сценарії театралізованого дійства
- •Соціально-психологічні механізми театралізованого свята і обряду
- •Активізація учасників театралізованого дійства як педагогічний процес
- •Особливості сценарію та організація проведення різних за жанрами театралізованих дійств
- •Драматургія масового свята
- •Спільна робота педагога-постановника з відповідальними за окремі ділянки театралізованого дійства
- •Робота над організацією репетиційного процесу
- •Малий тлумачний словник театрально-драматургічної термінології
- •Список рекомендованої літератури
Театралізовані дійства як засіб розвитку особистості дитини
Наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе? Як примусити їх душу “працювати”? Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?
Розмірковуючи над цим питанням, можна прийти до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані дійства.
Театр - один із найдемократичніших видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов'язані з:
– художньою освітою та вихованням дітей;
– формуванням естетичного смаку;
– моральним вихованням;
– розвитком комунікативних якостей особистості;
– вихованням волі, розвитком пам'яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу);
– створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.
Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.
Зокрема театралізовані дійства формують мистецьку активність їх учасників, яка є складовою особистісної культури.
Про мистецьку активність як важливу складову особистісної культури можна говорити за умов, якщо:
– дитина виявляє активність у музично-естетичній атмосфері театралізованої діяльності;
– вміє співпрацювати з дітьми і дорослими в процесі такої діяльності;
– співвідносить індивідуальне музично-театральне виконання з виконанням інших;
– радіє з власних і спільних театрально-музичних успіхів;
– дістає задоволення від спілкування з музикою, від спільного переживання з іншими дітьми та дорослими культурно-мистецьких подій.
Театралізовані дійства передбачають включення їх учасників до музично-театралізованої діяльності, яка передбачає формування умінь „входити в образ” та „утримувати” його впродовж усієї театралізованої діяльності; усвідомлювати мовленнєві та виконавські дії; передавати характерні особливості різних художніх образів; переносити здобуті уявлення в самостійну ігрову діяльність; прищеплення дітям інтересу до театру як до виду мистецтва.
Водночас музично-театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним з найулюбленіших видів творчості. Діти охоче включаються у музично-театралізовану діяльність. Через театр діти реалізують свою потребу у самовираженні, спілкуванні, в пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щиросердному ставленні до художнього образу, втіленні його в різних формах музично-театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєвої компетенції, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання.
Організація музично-театралізованої діяльності передбачає формування певних знань, умінь, уявлень про театр; створення сприятливих умов для ігрової діяльності; заохочення дітей до імпровізації; використання набутих знань у грі; формування театральних дій, елементів сценічної виразності.
У межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей має свої особливості, зумовлені особливостями розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.
Залежно від віку дітей змінюються методи і характер керівництва музично-театралізованою діяльністю. Так, у молодшому віці це цілеспрямований вплив на зміст ігор, але без підміни ініціативи і самостійності дітей, що створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємини.
У роботі зі старшими дітьми ширше застосовуються методи опосередкованого педагогічного впливу: організація предметно-ігрового середовища, постановка проблемних ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попередня мовленнєва робота.
Для правильної організації музично-театралізованої діяльності рекомендується враховувати наступні принципи:
1. Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття.
2. Принцип диференціації. Заключається в створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.
3. Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворення в різних видах художньої діяльності - малювання, ліплення, аплікацію, музикування, мімічні та пантомімічні етюди.
4. Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.
5. Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.
6. Принцип дитячої активності. Робиться акцент на максимальну активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.
7. Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.
8. Принцип професійної компетентності. „Все, що ми робимо, - ми робимо професійно!” - так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.
ТЕМА ЛЕКЦІЇ 3: