4. Інтегральна оцінка конкурентоспроможності продукції.

Одиничний показник конкурентоспроможності — параметричний індекс, що визначається співвідношенням значення окремої характеристики (параметра) оцінюваного продукту і базового зразка (коефіцієнта або відсотка).

Груповий показник конкурентоспроможності — зведений показник за групою параметрів, що обчислюється як середньозважена величина одиничних.

Інтегральний показник конкурентоспроможності продукції — узагальнюючий показник рівня конкурентоспроможності, який обчислюється як відношення корисного ефекту для споживача (груповий показник якості, корисності продукції) до витрат споживача на використання продукції (груповий показник ціни споживання).

Існує декілька методичних підходів до обчислення підсумкового (інтегрального) показника, що характеризує рівень конкурентоспроможності продукції. Корисний ефект від експлуатації або споживання продукції є гомоморфним відображенням показників якості цієї продукції. Необхідно розглядати все розмаїття показників якості, серед яких — показники призначення, надійності, технологічні, ергономічні, безпеки, а також естетичні, економічні показники та ін. Витрати на всіх етапах життєвого циклу продукції після її придбання також визначаються показниками якості всієї системи обслуговування певної суспільної потреби.

Процедура оцінки рівня конкурентоспроможності продукції включає такі етапи:

1. Здійснюється вибір п найбільш значущих для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції показників її якості q^*_ik;і = 1, 2, ..., п; к = 1, 2, ..., п, де і — індекс показника якості; к — індекс виду продукції; п — кількість порівнювальних видів продукції. Вибір може здійснюватися як одноосібно, так і з залученням інших експертів.

2. Збирається інформація про обрані показники якості для видів продукції, конкурентоспроможність яких порівнюється.

3. Показники якості переводять у безрозмірні величини q_ik; і =1,2,..., n; к = 1,2, ...,п одним із можливих способів. При переведенні кращому значенню показника якості має відповідати більше значення безрозмірного показника.

IV.Оцінюється (із залученням інших експертів) важливість з точки зору оцінки рівня конкурентоспроможності продукції кожного з обраних показників якості, а потім для кожного з них одним із можливих способів визначається ваговий коефіцієнт P_і., пропорційний важливості цих показників, власне для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції. Для кожного з обраних видів продукції обчислюється сума добутків безрозмірних значень показників якості на відповідні вагові коефіцієнти.

Результат

E_k= P_iq_ik (5.13)

є зваженим показником корисного ефекту продукції обраного виду.

V. Обчислюється шляхом ділення корисного ефекту одиниці кожного k-го виду продукції (Е_к) на відповідну ціну споживання (Ц_к)-

К_к= (5.14)

За результатами опрацювання даних робиться висновок про конкурентоспроможність продукції конкретного виду на певному ринку.

Оцінка конкурентоспроможності продукції — складний трудомісткий процес, який найкраще організовувати у вигляді проекту та залучити до його реалізації експертів, що мають надійну інформацію і достатню кваліфікацію у сфері розробки, виробництва та реалізації продукції.

Інша методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару як інтегрального результату дії широкого спектру чинників передбачає наступні етапи проведення розрахунків:

1. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, економічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару — зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими параметрами та визначення сукупності параметрів двох товарів для порівняння.

3. Розрахунок групових показників на основі одиничних, що у кількісному вираженні відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегральних показників з усіх груп параметрів в цілому, які вказують на рівень конкурентоспроможності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови використання і функціональне призначення, бути характерним для обраного ринку і мати максимальну кількість переваг для покупців. Товар-еталон повинен повністю відповідати форматним вимогам майбутнього ринку.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність ринковим потребам технічних параметрів (I_mn ), здійснюється за формулою:

I_mn= P_iQ_i (5.15)

де Р_i — одиничний показник i-го технічного параметра;

Q_i. — вага i-го параметра в загальній їх сукупності;

m — кількість параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару конкурента (товару- еталону), і порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами (К_mn)- Такі розрахунки здійснюються за формулою:

K_mn= (5.16)

де І_mn1 І_mn2 — відповідні групові показники технічних параметрів порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (I _en) обчислюється за формулою:

I_en= Z_iQ_i (5.17)

де Z_i. —одиничний показник і-го економічного параметра.

Співвідношення групових економічних показників аналізованого товару і товару-еталону визначається за формулою:

К _еп= (5.18)

де К_еп — показник конкурентоспроможності товару за економічними параметрами;

І_еп1, І_еп2 — відповідні групові показники економічних параметрів порівнюваних товарів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару(І_к) обчислюється:

І_к= (5.19)

Якщо І_к>1, то виріб має конкурентні переваги. Якщо І_к<1, то він «програватиме» товару конкуренту.