2. Якість продукції.
Кожен з етапів життєвого циклу товарів має специфічні характеристики конкурентоспроможності, що формуються під впливом різних циклічних процесів у макро- і мікросередовищі. Ефективне управління конкурентоспроможністю неможливе без урахування циклічних процесів в економіці. Вивчення конкурентоспроможності продукції нерозривно пов'язане з управлінням якістю.
На сьогодні у світі створена нова стратегія, яка трактує якість як найважливіший фактор у забезпеченні конкурентоспроможності будь-якого підприємства.
Якість продукції (послуг) — сукупність властивостей, які зумовлюють здатність продукту задовольняти певні потреби споживачів відповідно до його призначення. В основі управління якістю продукції повинні бути керівні принципи, які розробляються менеджментом вищого рівня у формі політики у сфері якості.
Управління якістю — це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.
Значення підвищення якості продукції полягає в тому, що її недостатній рівень має негативні економічні, соціальні та екологічні наслідки.
Економічні наслідки — це витрати матеріальних і трудових ресурсів на виготовлення, транспортування і збереження недоброякісної продукції; додаткові витрати на ремонт техніки; витрати у виробничій інфраструктурі (дороги, сховища, комунікації) тощо.
Соціальні наслідки проявляються у зниженні темпів росту добробуту населення, падінні престижу вітчизняних товарів, зменшенні прибутків підприємства та ін.
Екологічні наслідки полягають у додаткових витратах на очищення земельних ресурсів, водного і повітряного басейнів, на оздоровлення населення, зниженні продуктивності сільськогосподарського виробництва через складну екологічну ситуацію та ін.
Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівнів.
Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.
Встановлення відносного рівня якості полягає у зіставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків.
Перспективний рівень якості повинен відображати пріоритетні напрями розвитку науки і техніки.
Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Система і зміст показників якості продукції
Одиничні показники якості умовно поділяються на такі групи:
призначення — характеризують пристосованість виробів до використання;
надійності та довговічності — відображають здатність виробу виконувати свої функції протягом певного часу зі збереженням експлуатаційних характеристик, зберігати свою працездатність тривалий час;
типізації— визначають ступінь використання у виготовленні виробу стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів;
технологічні — характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виробництва;
економічні — відображають витрати на розробку, виготовлення й експлуатацію виробу;
ергономічні — враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки;
естетичні — характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність продукції;
екологічні — визначають ступінь шкідливого впливу виробу на здоров'я людини та стан довкілля;
патентно-правові — відображають ступінь використання нових винаходів під час проектування.
Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Основні групи одиничних показників якості та їх складові показано нарис. 5.3.
Методи оцінки якості продукції поділяються залежно від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний та реєстраційний), органолептичний і розрахунковий.
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Вимірювальний метод передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю. Реєстраційний метод полягає у спостереженні і підрахунку кількості випадків виготовлення недоброякісної продукції.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйнятті властивостей продукту за допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.
Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів; різновидом цього методу є комплексний метод, який полягає у визначенні інтегрованого показника якості продукції шляхом порівняння корисного ефекту від використання виробу і загальних витрат на його створення і споживання.
Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції. Стандарт — основний нормативно-технічний документ, в якому показники якості встановлюються виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.
Рис. 5.3. Система одиничних показників якості продукції
Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно- технічної документації:
- міжнародними стандартами ISO серії 9000
- державними стандартами України (ДСТУ);
- галузевими стандартами України (ГСТУ);
- стандартами науково-технічних та інженерних товариств та спілок;
- технічними умовами (ТУ);
- стандартами підприємств.
Ще одним з важливих елементів управління якістю є сертифікація (у перекладі з латини означає «зроблено правильно»), яка використовується для підвищення конкурентоспроможності.
До об'єктів сертифікації належать послуги, продукція, системи якості, персонал, робочі місця тощо.
Сертифікація продукції — це процедура (обов'язкова чи добровільна), у якій беруть участь три сторони: постачальник, покупець та особа чи орган, що визнані незалежними від постачальника й покупця. Вона передбачає підтвердження третьою стороною відповідності товару (послуги) встановленим вимогам і видачу певного документа — сертифіката.
Сертифікат відповідності — документ, що засвідчує відповідність послуги чи продукції вимогам певної системи сертифікації і видається виробнику чи постачальнику незалежною стороною.
Декларація про відповідність — документ, що засвідчує наявність сертифікату відповідності на дану послугу/продукцію та видається покупцю постачальником.
Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації –УкрСЕПРО.
Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації — СЕРТИКО, що діє у складі ISO,
ISO (Міжнародна організація зі стандартизації) — це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів — членів ISO). Організація була створена у 1947 р., в колишньому СРСР ці стандарти було визнано у 1988 р. До складу ISO входить 91 країна світу, на які припадає 95 % світового промислового виробництва.
На початку 1993 р. Україна стала членом ISO та Міжнародної електротехнічної комісії — ІЕС. Це дало їй право брати участь у діяльності понад 1 000 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад 12 000 міжнародних стандартів.
ISO 9000 не є стандартом якості власне для товарів та послуг. Схема «покриває» всі етапи виробничого циклу випуску товарів/послуг:
закупку сировини і матеріалів;
проектування;
створення і доставку товарів;
обслуговування клієнтів;
навчання персоналу.
ISO 9000 регламентує два ключові моменти:
наявність і документування відповідного бізнес-процесу;
вимірювання його якості.
Сертифікація за ISO є добровільною справою кожного підприємства. Основною причиною сертифікації є те, що закордонні компанії вимагають наявності сертифіката від постачальників. Крім того, наявність сертифіката може бути обов'язковою умовою участі підприємства в міжнародних тендерах, держзамовленнях, а також отриманні пільгових кредитів та страховок.
Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт) України та його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації. Державний нагляд проводиться за планами його органів (або в разі звернення громадян з відповідними претензіями) у формі періодичної/постійної перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведення вибіркового/суцільного контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Об'єктами державного нагляду є:
продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування — щодо відповідності стандартам, нормам і правилам;
експортна продукція — щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом);
імпортна продукція — щодо чинних в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища;
атестовані виробництва — щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції.
Суб'єкти господарювання за порушення вимог стандартів (норм, правил) несуть матеріальну відповідальність — штраф. Залежно від характеру порушення розмір штрафів становить:
о за випуск продукції науково-технічного, виробничо-технічного і споживчого призначення, що не відповідає вимогам стандартів або не пройшла обов'язкової сертифікації, — 25% від їх вартості;
о за реалізацію підвищено небезпечної продукції без належного попереджувального маркування та відповідної інструкції щодо транспортування й експлуатації (споживання), а також імпортної продукції, що не відповідає вимогам національних стандартів стосовно безпеки для життя, здоров'я, майна людей і навколишнього середовища, — 50 %;
о за продаж продукції, забороненої до випуску органами державного нагляду, та виробів, котрі внаслідок порушення вимог стандартів стали небезпечними для життя (здоров'я) людей і навколишнього середовища, —100 %.
Важливо, що сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов'язку відшкодування споживачам продукції збитків, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції. 60 % суми штрафу зараховують до державного бюджету, 30 % — до позабюджетних фондів місцевих органів влади, а 10 % переказують Держстандарту України для розвитку його матеріально-технічної та науково-дослідної бази.
Якість продукції пов'язана із споживчою вартістю товару, але ці поняття не тотожні. Споживча вартість характеризує задоволення певної потреби споживачів, корисність речі, а якість — ступінь задоволення цієї потреби, який виявляється у споживанні.
Споживча ціна товару — це максимальна ціна, яку покупець згоден з вигодою для себе сплатити за товар.
Ціна реалізації — це результат конкурентного співставлення цін попиту і пропозиції при їх різних співвідношеннях.
Ціна попиту — це ціна, яку згоден сплатити за товар покупець при певному стані попиту.
Ціна пропозиції — це ціна, за яку продавець згоден продати свій товар при відповідному обсязі пропозиції. Розрізняють індивідуальну і ринкову ціну пропозиції.
Запас конкурентоспроможності товару визначається різницею між споживчою ціною і ціною реалізації товару. Якщо різниця існує, то покупець має економію, а продавець — запас конкурентоспроможності свого товару.
Соціально-економічне значення підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції полягає у формуванні ефективнішої системи господарювання за умов ринкових відносин, що обумовлено такими закономірностями:
Високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та краще задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній.
Підвищення рівня якості продукції є специфічною формою дії закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої пов'язане з додатковими витратами, істотно зменшується.
Конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість підприємства, а також одержання ним максимально можливого прибутку.
Підвищення рівня якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції впливає не лише на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність самого підприємства.
Варто відзначити, що цінність товару для приватних споживачів відрізняється від цінності для інституціональних, адже вона найчастіше не може бути виражена у грошових одиницях.