Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розділ 8. Імунітет у нормі (290-299 стр.).doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
84.48 Кб
Скачать

44

8. Імунітет у нормі

Перед тим, як характеризувати поняття “імунітет у нормі”, треба згадати, що розуміється під самим поняттям “імунітет”. Латинське слово “im-munis” має дуже багато значень (недоторканний, незайманий хворобою, стійкий до заразної хвороби, той, що знаходиться під добрим захистом тощо), однак всі вони можуть бути зведені до захисту від хвороб. І дійсно, перш за все, імунітет спрямований на захист від інфекції та інших патогенів зовнішнього середовища. Але дуже важливу функцію він виконує в нагляді за станом внутрішнього середовища, відбраковуючи все пошкоджене, змінене, таке, що втратило свої функції, тобто імунітет забезпечує захист від всього чужерідного незалежно від того, яке походження воно має – зовнішнє чи внутрішнє.

Небувалого розквіту імунітет досягає у багатоклітинних організмів, починаючи з костистих риб. Це пов’язане не тільки з поширенням спектра зовнішніх факторів агресії (патогенні мікроорганізми, паразити), але й з більшою ушкоджувальною дією мутацій та появою змінених під їх впливом білкових продуктів. Тому імунітет називають ще системою генетико-імунологічного нагляду за постійністю гомеостазу. Забезпечуючи захист макроорганізму, всіх його систем і органів імунітет, безумовно, пов’язаний з іншими системами організму і особливо з нервовою, ендокринною, травною, системою репаративних ферментів клітин. Але все ж імунна система відносно самостійна. Вона складається із специфічних клітин (лімфоцитів), окремих спеціалізованих органів, забезпечує синтез особливих гуморальних факторів (антитіл).

Від стану імунної системи та її нормального функціонування залежить не тільки взаємодія організму із зовнішнім середовищем і необхідна для цього регуляція метаболізму, а й тривалість життя окремих клітин і організму в цілому. Імунітет у нормі– це стан сбалансованості окремих ланок і компонентів імунної системи між собою, але кількісне їх співвідношення може дещо коливатися у межах норми реакції і залежить від багатьох факторів: кількості присутніх в організмі антигенів; гнучкості метаболічної регуляції, в тому числі впливу гормонів, нейромедіаторів, цитокінів; вікових, статевих і генетичних особливостей організму; впливу агресивних факторів середовища (радіації, УФ-опромінення, температури, токсичних сполук тощо). Значні коливання у кількості і активності основних компонентів імунної системи, які мають стійкий характер, призводять до виникнення патологічних станів – імунодефіцитів, аутоімунних хвороб, алергії, імунологічної толерантності та інших порушень.

8.1. Види імунітету

Імунною відповіддюназивають сукупність усіх реакцій імунної системи (клітинних і гуморальних), що виникають в результаті вторгнення в організм чужерідних антигенів і спрямованих на їх елімінацію. Залежно від особливостей перебігу імунної відповіді розрізняють таківиди імунітету:вроджений, набутий, активний і пасивний, стерильний та нестерильний, індивідуальний та колективний.

Вроджений(видовий, конституціональний чи спадковий) імунітет характеризується вродженою та спадковою стійкістю окремих видів, пород, ліній і навіть особин тварин до певної хвороби.

Важлива ознака вродженого імунітету – генетично обумовлена наявність у крові, тканинах та рідинах організму ферментів та інших захисних факторів, що руйнують компоненти патогенності мікроорганізмів і запобігають їх розмноженню (системи комплементу, пропердину, інтерферону та ін.). Вроджений імунітет може бути також пов’язаний з відсутністю у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, необхідних для адсорбції та розмноження збудника. Так, жителі тропіків і субтропіків, що хворіють серпоподібноклітинною анемією, не хворіють на малярію. У щурів немає рецепторів до дифтерійного, а у риб та ящірок – до правцевого токсину. Якщо вроджений імунітет обумовлений генетичними відмінностями організму, то ступінь його напруженості вважають абсолютною: люди не хворіють на чуму рогатої худоби, собак, на курячу холеру, на інфекційну анемію коней, а тварини не хворіють на скарлатину, вітряну віспу, кір, сифіліс, вірусний гепатит, черевний тиф.

Якщо ж вроджений імунітет пов’язаний з наявністю речовин, концентрація яких може регулюватися у крові шляхом індукції чи репресії (наприклад, синтез комплементу), то його напруженість буде відносною і буде змінюватися залежно від багатьох факторів: сили антигенного стимула, рівня метаболізму макроорганізму, концентрації гормонів у крові, впливу температури, рентгенівського випромінювання, імуннодепресантів тощо. Так, зниження температури у кур і підвищення температури у жаби збільшує чутливість тварин до сибірської виразки. Рентгенівське випромінювання у людських популяціях збільшує захворюваність лейкозами та ін.

Набутий імунітетще називається адаптивним, тому що він сприяє адаптації організму до умов оточуючого середовища та забезпечує захист від різних патогенів. Набутий імунітет спадково не передається. Він формується щодо конкретного виду збудника у результаті контакту з ним, тобто є специфічним.

Набутий імунітет поділяється на природнийташтучний.Природний імунітет,у свою чергу, поділяється на активний – після перенесення захворювання (постінфекційний) чи прихованої хвороби, і пасивний імунітет новонароджених, який формується за рахунок проникнення імуноглобулінів (IgG) через плаценту плоду і в перші години постнатального розвитку з молозивом.

Штучний набутийімунітетвиникає в результаті активної чи пасивної імунізації. Активна імунізація проводиться шляхом введення живих чи вбитих нагріванням або формаліном вакцин (клітин мікроорганізмів) і анатоксину, а пасивний – шляхом серотерапії і серопрофілактики, тобто введення сироваткових препаратів (антимікробних, антитоксичних сироваток та імуноглобулінів).

Розрізняють також стерильний та нестерильний імунітет. Перший забезпечується введенням убитих вакцин і анатоксинів і є більш безпечним. У більшості випадків доводиться стикатися з нестерильним імунітетом, коли мікроорганізми не вбиті у процесі імунної відповіді, а приживаються, знаходячи сприятливі умови для виживання та розмноження. Нестерильний імунітет часто спостерігається у птахів майже при всіх інфекційних захворюваннях, а також при використанні живих вакцин, що стримує їх використання в тваринництві. Нестерильний імунітет спостерігається при вакцинації проти хвороби Ньюкасла птахів, ларинготрахеїту, хвороби Марека, пастерельозу, пуллорозу та ін., тому остаточна санація поголів’я птахів проводиться вбитими вакцинами.

У підручнику ”Мікробіологія” В.Д. Тимакова і співавторів наводиться схема, яка відображає співвідношення різних видів імунітету (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Схема співвідношення різних видів імунітету

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.