2. Кейнсіанська моделі економічного зростання

Кейнсіанська теорія економічного зростання зародилася в 40-х роках ХХ століття. Її засновниками стали англійський економіст Р. Харрод і американський — Є. Домар. На їх думку, головну роль в економічному зростанні відіграють інвестиції як компонент сукупного попиту і як засіб нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки.

В моделі Харрода-Домара джерелом інвестування є заощадження, які залежать від доходу (ВВП) і граничної схильності до заощадження, тобто .

Обсяг інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості . Остання обчислюється за формулою: . Отже, капіталомісткість показує, на скільки одиниць збільшується капітал при зростанні продукту, виробленого з використанням цього капіталу, на одиницю. Оскільки , а , то попит на інвестиції визначається так: .

До цього слід додати ще три важливих припущення моделі Харрода-Домара: 1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу; 2) гранична схильність до заощадження в довгостроковому періоді теж має тенденцію до стабільності; 3) інвестиції дорівнюють заощадженням .

Спираючись на перелічені припущення, виразимо рівновагу між інвестиціями та заощадженнями за допомогою такого рівняння:

(1)

Поділимо обидві частини рівняння (1) на Y:

(2)

В рівнянні (2) вираз відображає темп економічного зростання, який визначається за формулою:

(3)

Оскільки в рівнянні (3) гранична схильність до заощаджень (s') і капіталомісткість є постійними, то і темп економічного зростання теж має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим».

Підтримуючи його, підприємці будуть повністю задоволені своїми рішеннями, оскільки попит буде дорівнювати пропозиції і їхні очікування будуть підтверджуватися. Такий темп зростання забезпечує повну зайнятість виробничих потужностей (капіталу), але повна зайнятість при цьому досягається не завжди.

Якщо фактично запланований підприємцями темп зростання пропозиції відрізняється від гарантованого темпу зростання, то система поступово віддаляється від стану рівноваги.

Крім «гарантованого» Харрод ввів також поняття «природнього» темпу зростання. Це максимальний темп, який обумовлений зростанням активного населення і технічним прогресом. За такого темпу досягається повна зайнятість факторів – праці і капіталу..

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природнього» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних. При цьому відхилення фактичних темпів від «гарантованого» породжує певні диспропорції в економіці, а відхилення «гарантованого» темпу від «природнього» викликає рецесію або інфляцію.

Особливість кейнсіанської теорії економічного зростання полягає в тому, що її прихильники доходять до висновку про необхідність державного регулювання процесу нагромадження капіталу з метою підтримання в довгостроковому періоді стійких темпів зростання економіки. При цьому головним об’єктом державного регулювання мають бути інвестиції.