Розділ III. Судочинство

<…>

Стаття 41. 1. Суд має право вказати, якщо, на його думку, цього вимагають обставини, будь-які тимчасові заходи, які повинні бути вжиті для забезпечення прав кожної з сторін.

<…>

Стаття 43. 1. Судочинство складається з двох частин: письмового і усного судочинства.

2. Письмове судочинство складається з повідомлення Суду і сторонам мемо­рандумів, контрмеморандумів і, якщо буде потрібно, відповідей на них, а так само всіх паперів і документів, які підтверджують їх.

3. Ці повідомлення робляться через Секретаря, в порядку і в строки, вста­новлені Судом,

4. Всякий документ, що подається однією з сторін, повинен бути переданий іншій в завіреній копії.

5. Усне судочинство складається з заслухання Судом свідків, експертів, представників, повірених і адвокатів.

<…>

Стаття 53. 1. Якщо одна з сторін не з’явиться в Суд або не подасть своїх доказів, друга сторона може просити Суд, про вирішення справи на свою користь.

2. Суд зобов’язаний до задоволення цього клопотання переконатися не тільки у підсудності йому справи, згідно з статтями 36 і 37, а також і в тому, чи має це домагання достатнє фактичне і правове обґрунтування.

Стаття 54. 1. Коли представники, адвокати і повірені закінчили під керівни­цтвом Суду свої пояснення в справі, Голова оголошує слухання закінченим.

2. Суд виходить для обговорення рішення.

3. Наради Суду відбуваються в закритому засіданні і зберігаються в таємниці.

Стаття 55. 1. Усі питання вирішуються більшістю голосів присутніх суддів.

2. В разі поділу голосів порівну, голос Голови або Судді, який його заміняє, дає перевагу.

Стаття 56. 1. В рішенні повинні бути наведені міркування, на яких воно ґрунтується.

2. В рішенні вказуються прізвища суддів, які брали участь в його ухваленні.

Стаття 57. Якщо рішення, в цілому або в частині, не виражає одностайної думки суддів, то кожний суддя має право подати свою окрему думку.

Стаття 58. Рішення підписується Головою і Секретарем Суду. Воно оголо­шується у відкритому засіданні Суду ....

Стаття 59. Рішення Суду обов’язкове лише для сторін, які беруть участь у справі, і лише в даній справі.

Стаття 60. Рішення остаточне і не підлягає оскарженню. В разі спору про суть або обсяг рішення тлумачення його належить Суду на вимогу будь-якої сторони.

Стаття 61. 1. Просьба про перегляд рішення може бути заявлена лише на підставі заново виявлених обставин, що за своїм характером можуть мати вирі­шальний вплив на результат справи і що, при винесенні рішення, не були відомі ні Суду, ні стороні, яка просить про перегляд, при тій неодмінній умові, що така необізнаність не була наслідком недбалості. <…>

5. Ніякі просьби про перегляд не можуть бути заявлені після закінчення десяти років з моменту винесення рішення.

Стаття 62. 1. Якщо якась держава вважає, що рішення в справі може зачепити який-небудь її інтерес правового характеру, то ця держава може звернутися в Суд з просьбою про дозвіл вступити в справу.

2. Рішення по такій просьбі належить Суду.

Стаття 63. 1. В разі виникнення питання про тлумачення конвенції, в якій, крім заінтересованих у справі сторін, беруть участь і інші держави, Секретар Суду негайно повідомляє всі ці держави.

2. Кожна з держав, які одержали таке повідомлення, має право вступити в справу, і, якщо вона скористується цим правом, тлумачення, яке є в рішенні, однаково обов’язкове і для неї.

Стаття 64. При відсутності іншої ухвали Суду кожна сторона несе свої власні судові витрати.