![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Заява «Дванадцяти» про майбутній статус Росії та інших колишніх республік
- •О критериях ес для признания новых государств в Восточной Европе и на территории Советского Союза
- •Спільне Українсько-Китайське Комюніке
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Правонаступництво щодо частини території
- •Частина III. Нові незалежні держави
- •Частина IV. Об’єднання і відділення держав
- •Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Державна власність
- •Частина III. Державні архіви
- •Частина IV. Державні борги
- •Рішення Ради Глав держав Співдружності Незалежних Держав
- •Про правонаступництво України
- •Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам
- •Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями1
- •Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
- •Розділ XII. Конституційний суд україни
- •Декларація про державний суверенітет України
- •X. Міжнародні відносини
- •Про міжнародні договори України
- •I. Загальні положення
- •II. Укладення міжнародних договорів україни
- •III. Дотримання і виконання міжнародних договорів україни
- •IV. Оприлюднення, реєстрація та зберігання текстів міжнародних договорів україни
- •V. Припинення та зупинення дії міжнародних договорів україни
- •Кодекс адміністративного судочинства України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Цивільний процесуальний кодекс України
- •Розділ I. Загальні положення
- •Глава 1. Основні положення
- •Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя
- •Частина II. Укладення договорів і набрання ними чинності
- •Частина III. Додержання, застосування і тлумачення договорів
- •Частина IV. Поправки до договорів і зміна договорів
- •Частина V. Недійсність, припинення і зупинення дії договорів
- •Частина VI. Інші постанови
- •Частина VII. Депозитарії, повідомлення, виправлення та реєстрація
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон1
- •Угода між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України1
- •Про державний кордон України
- •I. Загальні положення
- •II. Режим державного кордону україни
- •III. Прикордонний режим
- •IV. Охорона державного кордону україни
- •Заява Голови Ради Безпеки оон
- •Конвенція про режим судноплавства на Дунаї1
- •Глава і. Загальні положення
- •Глава іі. Організаційні положення
- •Глава III. Режим судноплавства
- •Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року1
- •Договір про Антарктику1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III. Проливы, используемые для международного судоходства
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Транзитный проход
- •Раздел 3. Мирный проход
- •Часть V. Исключительная экономическая зона
- •Часть VI. Континентальный шельф
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Сохранение живых ресурсов открытого моря
- •Часть VIII. Режим островов
- •Часть XVI. Общие положения
- •Часть XVII. Заключительные положения
- •Договір між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки1
- •Конвенція про режим проток1
- •Розділ I. Торговельні судна
- •Розділ II. Військові судна
- •Розділ III. Повітряні судна
- •Конвенція про забезпечення вільного використання Суецького каналу1
- •Глава I. Загальні принципи і застосування Конвенції
- •Глава II. Політ над територією Договірних держав
- •Глава III. Національність повітряних суден
- •Глава IV. Заходи сприяння аеронавігації
- •Глава V. Умови, які підлягають дотриманню
- •Глава VI. Міжнародні стандарти і рекомендована практика
- •Частина II. Міжнародна організація цивільної авіації
- •Глава VII. Організація
- •Частина III. Міжнародний повітряний транспорт
- •Частина IV. Прикінцеві положення
- •Розділ vііi. Право зовнішніх зносин
- •Віденська конвенція про консульські зносини1
- •Глава і. Загальні положення про консульські зносини
- •Глава II. Переваги, привілеї та імунітет консульських установ, штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ
- •Глава пі. Режим, що застосовується до почесних консульських посадових осіб та консульських установ, очолюваних такими посадовими особами
- •Конвенція про спеціальні місії1
- •Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру1
- •Частина і. Вступ
- •Частина II. Представництва при міжнародних організаціях
- •Частина III. Делегації в органах і на конференціях
- •Частина IV. Делегації-спостерігачі в органах і на конференціях
- •Частина V. Загальні положення
- •Конституція України
- •Розділ I. Загальні засади
- •Розділ IV. Верховна рада україни
- •Розділ V. Президент україни
- •Розділ VI. Кабінет міністрів україни. Інші органи виконавчої влади
- •Про дипломатичну службу
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Члени організації
- •Розділ III. Органи
- •Розділ IV. Генеральна асамблея
- •Розділ V. Рада безпеки
- •Розділ VI. Мирне вирішення спорів
- •Розділ VII. Дії у відношенні загрози мирові, порушень миру та актів агресії
- •Розділ VIII. Регіональні угоди
- •Розділ IX. Міжнародне економічне і соціальне співробітництво
- •Розділ X. Економічна і соціальна рада
- •Розділ XIV. Міжнародний суд
- •Розділ XV. Секретаріат
- •Розділ XVI. Різні постанови
- •Статут Міжнародного Суду
- •Розділ і. Організація суду
- •Розділ II. Компетенція суду
- •Розділ III. Судочинство
- •Розділ IV. Консультативні висновки
- •Статут Ради Європи1
- •Глава I. Мета ради європи
- •Глава II. Членство
- •Глава III. Загальні положення
- •Глава IV. Комітет міністрів
- •Глава V. Консультативна асамблея
- •Північноатлантичний договір1
- •Угода про створення Співдружності Незалежних Держав1
- •Статут Співдружності Незалежних Держав1
- •Раздел I. Цели и принципы
- •Раздел II. Членство
- •Раздел III. Коллективная безопасность и военно-политическое сотрудничество
- •Раздел IV. Предотвращение конфликтов и разрешение споров
- •Раздел V. Сотрудничество в экономической, социальной и правовой областях
- •Раздел VI. Органы содружества
- •Раздел VII. Межпарламентское сотрудничество
- •Розділ V. Положення про спільну закордонну та безпекову політику
- •Розділ VI. Положення про поліцейське та судове співробітництво у кримінальних справах
- •Розділ VIII. Прикінцеві положення
- •Договір, що засновує Європейське Співтовариство1
- •Частина перша. Принципи
- •Частина друга. Громадянство союзу
- •Міжнародний пакт про громадянські та політичні права1
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права1
- •Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права1
- •Частина II
- •Частина III
- •Частина IV
- •Процедура розгляду повідомлень про порушення прав людини та основних свобод
- •Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Розділ і. Права і свободи
- •Розділ іі. Європейський суд з прав людини
- •Розділ ііі. Інші положення
- •Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та Першого протоколу до неї2
- •Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо скасування смертної кари1
- •Протокол № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод2
- •Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1
- •Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин1
- •Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції
- •Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини1
- •Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Доступ до рішення
- •Глава 3. Виконання рішення
- •Глава 4. Застосування в україні конвенції та практики суду
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина II
- •Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню1
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Частина I
- •Частина II
- •Частина і
- •Частина II
- •Частина ііі
- •Частина IV
- •Частина V
- •Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок1
- •Конвенція про статус біженців1
- •Розділ I. Загальні положення
- •Розділ II. Правовий статус
- •Розділ III. Заняття, які приносять доход
- •Розділ IV. Соціальне піклування
- •Розділ V. Адміністративні заходи
- •Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин
- •Рамкова конвенція про захист національних меншин1
- •Розділ I
- •Розділ II
- •Європейська хартія регіональних мов або мов меншин1
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Цілі та принципи, яких необхідно дотримуватися відповідно до пункту 1 статті 2
- •Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин
- •Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства2
- •Розділ і. Інститути та звичаї, подібні до рабства
- •Розділ II. Работоргівля
- •Розділ III. Рабство та інститути і звичаї, подібні до рабства
- •Розділ IV. Визначення
- •Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами1
- •Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання1
- •Частина I
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом1
- •Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму1
- •Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом1
- •Конвенція про злочини та деякі інші акти, що вчиняються на борту повітряних суден1
- •Глава I. Сфера применения конвенции
- •Глава II. Юрисдикция
- •Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден1
- •Конвенція про боротьбу з незаконними актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації1
- •Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права1
- •Часть II. Территориальное море и прилежащая зона
- •Часть VII. Открытое море
- •Раздел 1. Общие положения
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин1
- •Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності1
- •І. Загальні положення
- •У кримінальних справах1
- •Глава I. Загальні положення
- •Глава II. Судові доручення
- •Глава III. Вручення документів та розпоряджень суду щодо явки свідків, експертів і притягнутих до відповідальності осіб
- •Глава IV. Судові матеріали
- •Глава V. Процедура
- •Глава VII. Обмін інформацією по судових вироках
- •Європейська конвенція про видачу правопорушників1
- •Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників1
- •Глава I
- •В цивільних, сімейних та кримінальних справах1
- •Раздел I. Общие положения
- •Часть I. Правовая защита
- •Часть II. Правовая помощь
- •Раздел IV. Правовая помощь по уголовным делам
- •Часть I. Выдача.
- •Часть II. Осуществление уголовного преследования.
- •Часть III. Специальные положения о правовой помощи
- •Правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року1
- •Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах
- •Кримінальний кодекс України
- •Загальна частина
- •Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього1
- •Конвенція про запобігання злочину апартеїду та про покарання за нього2
- •Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації1
- •Частина I
- •Частина II
- •Розділ IX. Припинення зловживань і порушень
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Розділ IV. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Конвенція про незастосування строків давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності1
- •Римський Статут міжнародного кримінального суду2
- •Часть 1. Учреждение суда
- •Часть 2. Юрисдикция, приемлемость и применимое право
- •Приложение 1а
- •Глава I. Основы международных
- •Глава II. Экономические права и обязанности государств
- •Глава III. Общая ответственность перед международным сообществом
- •Глава IV. Заключительные положения
- •Розділ хv. Забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами
- •Резолюція 1267, прийнята на 4051 засіданні 15 жовтня 1999 року
- •Договір про нерозповсюдження ядерної зброї1
- •Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року
- •Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
- •Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою1
- •Розділ хvі. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
- •Декларація про попередження та усунення спорів та ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру та безпеці, та про роль оон у цій сфері
- •Розділ II. Поранені і хворі
- •Розділ III. Санітарні формування і заклади
- •Розділ IV. Особовий склад
- •Розділ V. Будівлі і майно
- •Розділ VI. Санітарні транспорти
- •Розділ VII. Розпізнавальна емблема
- •Розділ і. Загальні положення
- •Розділ II. Постанови загального характеру про захист військовополонених
- •Розділ III. Полон
- •Глава IV. Медичний і духовний персонал, затриманий
- •Глава V. Релігія, інтелектуальна і фізична діяльність
- •Глава VI. Дисципліна
- •Глава II. Представники військовополонених
- •II. Дисциплінарні стягнення
- •III. Судове переслідування
- •Розділ IV. Кінець полону
- •Розділ V. Довідкове бюро і товариства допомоги військовополоненим
- •Розділ VI. Виконання конвенції
- •Від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
- •Частина I. Загальні положення
- •Частина II. Поранені, хворі і особи, які потерпіли корабельну аварію
- •Частина III. Методи та засоби ведення війни – статус комбатантів і військовополонених
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Глава I. Основна норма і сфера застосування
- •Глава II. Цивільні особи й цивільне населення
- •Глава III. Цивільні об’єкти
- •Глава IV. Запобіжні заходи
- •Частина V. Виконання конвенцій і цього протоколу
- •Частина VI. Заключні положення
- •Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних
- •Частина I. Сфера застосування цього протоколу
- •Частина II. Гуманне поводження
- •Частина III. Поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії
- •Частина IV. Цивільне населення
- •Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця1
- •Раздел I. Общие положения
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Присвоение поведения государству
- •Глава III. Нарушение международно-правового
- •Глава IV. Ответственность государства в связи
- •Глава V. Обстоятельства, исключающие противоправность
- •Часть вторая. Содержание международной ответственности государства
- •Глава I. Общие принципы
- •Глава II. Возмещение вреда
- •Глава III. Серьезные нарушения обязательств, вытекающих
- •Часть третья. Имплементация международной ответственности государства
- •Глава I. Призвание государства к ответственности
- •Глава II. Контрмеры
- •Часть четвертая. Общие положения
- •Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про врегулювання претензій, які виникли внаслідок повітряної катастрофи, що сталася 4 жовтня 2001 року1
- •Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду1
Глава II. Переваги, привілеї та імунітет консульських установ, штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ
Розділ І. Переваги, привілеї та імунітети
консульських установ
Стаття 28. Полегшення роботи консульської установи. Держава перебування повинна надавати всі можливості для виконання функцій консульської установи.
<...>
Стаття 30. Забезпечення приміщеннями. 1. Держава перебування повинна або сприяти акредитуючій державі у придбанні на своїй території, згідно з своїм законодавством і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або надати допомогу останній в одержанні приміщень іншим чином.
2. Вона повинна також, у разі необхідності, надавати консульській установі допомогу в отриманні відповідних приміщень для її працівників.
Стаття 31. Недоторканність консульських приміщень. 1. Консульські приміщення є недоторканними в тій мірі, в якій це передбачається у даній статті.
2. Власті держави перебування можуть заходити в ту частину консульських приміщень, яка використовується виключно для роботи консульської установи, лише за згодою глави консульської установи, призначеної ним особи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави. Проте згода глави консульської установи може не передбачатися у випадку пожежі чи іншого стихійного лиха, що вимагає невідкладних заходів захисту.
3. За умови дотримання положень пункту 2 цієї статті держава перебування зобов’язана вживати всіх необхідних заходів для захисту консульських приміщень від будь-яких вторгнень чи заподіяння шкоди та з метою запобігання будь-якому порушенню спокою консульської установи або образі її гідності.
4. Консульські приміщення, предмети їх обстановки, майно консульської установи, а також її засоби пересування користуються імунітетом від будь-яких видів реквізиції в цілях державної оборони або для громадських потреб. У випадку необхідності відчуження приміщень для вищезазначених цілей, вживаються всі можливі заходи для запобігання порушенням виконання консульських функцій і акредитуючій державі невідкладно сплачується відповідна ефективна компенсація.
Стаття 32. Звільнення консульських приміщень від податків. 1. Консульські приміщення і резиденція штатного глави консульської установи, власником або наймачем яких є акредитуюча держава або будь-яка особа, яка діє від її імені, звільняються від будь-яких державних, районних і муніципальних податків, зборів і мита, за винятком тих, що є оплатою за конкретні види обслуговування.
2. Податкові вилучення, зазначені в пункті 1 цієї статті, не поширюються на ті збори, мито та податки, якими за законодавством держави перебування обкладаються особи, які уклали договір з акредитуючою державою або з особою, яка діє від її імені.
Стаття 33. Недоторканність консульського архіву та документів. Консульські архіви та документи є недоторканними в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.
Стаття 34. Свобода пересування. Держава перебування повинна забезпечувати всім працівникам консульської установи свободу пересування і подорожей по її території, якщо це не суперечить законам і правилам про зони, в’їзд в які забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки.
Стаття 35. Свобода зносин. 1. Держава перебування повинна дозволяти і охороняти свободу зносин консульської установи для всіх офіційних цілей. <...>
2. Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканною. Під офіційною кореспонденцією мається на увазі будь-яка кореспонденція, що стосується консульської установи та її функцій.
3. Консульська валіза не може бути ні відкрита, ні затримана. Однак у тих випадках, коли компетентні власті держави перебування мають серйозні підстави вважати, що у валізі міститься щось інше, крім кореспонденції, документів або предметів, згаданих у пункті 4 цієї статті, вони можуть вимагати, щоб валіза була відкрита в їх присутності уповноваженим представником акредитуючої держави. У тому випадку, якщо власті акредитуючої держави відмовляються виконати цю вимогу, валіза повертається у місце її відправлення.
4. Всі місця, що складають консульську валізу, повинні мати видимі зовнішні знаки, що вказують на їх характер, і можуть містити лише офіційну кореспонденцію та документи або предмети, призначені виключно для офіційного користування.
5. Консульський кур’єр забезпечується офіційним документом, в якому вказується його статус та кількість місць, що становлять консульську валізу. За винятком випадків, коли є згода держави перебування, він не може бути ні громадянином держави перебування, ні, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає у державі перебування. При виконанні своїх функцій він повинен бути під захистом держави перебування. Він користується особистою недоторканністю і не підлягає ні арешту, ні затриманню в будь-якій формі.
6. Акредитуюча держава, її дипломатичне представництво та консульські установи можуть призначати консульських кур’єрів ad hoc. У таких випадках положення пункту 5 цієї статті також застосовуються, за тим винятком, що згадані в ньому імунітети припиняються в момент доставки таким кур’єром дорученої йому консульської валізи за призначенням.
7. Консульську валізу може бути довірено командиру судна або цивільного літака, що направляється в порт чи аеропорт, прибуття в який дозволено. Йому дається офіційний документ із зазначенням кількості місць, що складають валізу, але він не вважається консульським кур’єром. За погодженням із компетентними місцевими властями консульська установа може направити одного із своїх працівників прийняти валізу безпосередньо і безперешкодно від командира судна чи літака.
Стаття 36. Зносини і контакт з громадянами акредитуючої держави. 1. З метою полегшення виконання консульських функцій щодо громадян акредитуючої держави,
a) консульські посадові особи можуть вільно зноситися з громадянами акредитуючої держави і мати доступ до них. Громадяни акредитуючої держави мають таку ж свободу в тому, що стосується зносин з консульськими посадовими особами акредитуючої держави і доступу до них;
b) компетентні органи держави перебування повинні невідкладно повідомляти консульську установу акредитуючої держави про те, що в межах її консульського округу заарештовано, ув’язнено чи взято під варту в очікуванні судового розгляду або затримано будь-яким іншим чином громадянина цієї держави, якщо даний громадянин буде вимагати такого повідомлення. Всі повідомлення, адресовані консульській установі особою, яка перебуває під арештом, у в’язниці, під вартою чи є затриманою, також невідкладно передаються цими органами консульській установі. Зазначені органи повинні невідкладно інформувати цю особу про права, які вона має згідно з цим підпунктом;
c) консульські посадові особи мають право відвідувати громадянина акредитуючої держави, який перебуває у в’язниці, під вартою або є затриманим, для бесіди з ним, а також мають право листуватися з ним та вживати заходів для забезпечення йому юридичного представництва. Вони також мають право відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, який перебуває у в’язниці, під вартою або затриманий в їх окрузі на виконання судового рішення. Проте консульські посадові особи повинні утриматися виступати від імені громадянина, який перебуває у в’язниці, під вартою або є затриманим, якщо він заперечує проти цього.
2. Права, про які йдеться в пункті 1 цієї статті, повинні здійснюватися згідно з законами та правилами держави перебування, за умови, однак, що ці закони і правила сприяють повному здійсненню цілей, для яких призначені права, що надаються згідно з цією статтею.
<…>
Стаття 38. Зносини з органами держави перебування. При виконанні своїх функцій консульські посадові особи можуть звертатися:
a) до компетентних місцевих органів свого консульського округу;
b) до компетентних центральних органів держави перебування, якщо це допускається, і в тій мірі, в якій це допускається законами, правилами і звичаями держави перебування або відповідними міжнародними договорами.
Стаття 39. Консульські збори. 1. Консульська установа може стягувати за вчинення консульських актів на території держави перебування збори та мито, що передбачаються законами і правилами акредитуючої держави.
2. Суми, що стягуються у формі зборів і мита, про які згадується в пункті 1 цієї статті, та квитанції щодо отримання таких зборів та мита звільняються в державі перебування від усіх податків, зборів і мита.
Розділ ІІ. Переваги, привілеї та імунітети
штатних консульських посадових осіб та
інших працівників консульських установ
Стаття 40. Захист консульських посадових осіб. Держава перебування зобов’язана ставитися до консульських посадових осіб із належною повагою і вживати всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх особу, свободу або гідність.
Стаття 41. Особиста недоторканність консульських посадових осіб. 1. Консульські посадові особи не підлягають ні арешту, ні попередньому ув’язненню, інакше як на підставі постанов компетентних судових властей у випадку вчинення тяжких злочинів.
2. За винятком випадків, зазначених у пункті 1 цієї статті, консульські посадові особи не можуть бути ув’язнеш і не підлягають ніяким іншим формам обмежень особистої свободи, інакше як на виконання судових постанов, що набули законної чинності.
3. Якщо проти консульської посадової особи порушується кримінальна справа, ця особа повинна з’явитися в компетентні органи. Проте при веденні справи до неї має проявлятися повага з огляду на її офіційний статус і, крім випадків, передбачених у пункті 1 цієї статті, має ставитися якомога менше перешкод для виконання нею консульських функцій. Коли виникає необхідність затримання консульської посадової особи згідно з пунктом 1 цієї статті, судове переслідування проти неї має розпочатися у можливо короткий строк.
Стаття 42. Повідомлення про арешт, попереднє ув’язнення або судове переслідування. У випадку арешту або попереднього ув’язнення будь-якого працівника консульського персоналу або порушення проти нього кримінальної справи держава перебування негайно повідомляє про це главу консульської установи. Якщо ж такі заходи вживаються щодо останнього, держава перебування повідомляє про це акредитуючій державі дипломатичними каналами.
Стаття 43. Імунітет від юрисдикції. 1. Консульські посадові особи і консульські службовці не підлягають юрисдикції судових або адміністративних органів держави перебування щодо дій, вчинених ними при виконанні консульських функцій.
2. Однак положення пункту 1 цієї статті не застосовується щодо цивільного позову:
a) що випливає з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо чи непрямо взяли на себе зобов’язання як агенти акредитуючої держави; або
b) третьої сторони за шкоду, завдану внаслідок нещасного випадку в державі перебування, спричиненого дорожньо-транспортним засобом, судном або літаком.
Стаття 44. Обов’язок давати свідчення. 1. Працівники консульської установи можуть викликатися як свідки при веденні судових або адміністративних справ. Консульський службовець або працівник обслуговуючого персоналу, за винятком випадків, згаданих у пункті 3 цієї статті, не може відмовлятися давати свідчення. Якщо консульська посадова особа відмовляється давати свідчення, до неї не можуть застосовуватися жодні заходи примусу або покарання.
2. Орган, якому потрібні свідчення консульської посадової особи, не повинен створювати перешкод для виконання цією особою своїх функцій. Він може, коли це можливо, заслуховувати такі свідчення вдома у цієї особи чи в консульській установі або приймати від неї письмові свідчення.
3. Працівники консульської установи не зобов’язані давати свідчення у питаннях, пов’язаних із виконанням своїх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію і документи, що стосуються а функцій. Вони також не зобов’язані давати свідчення щодо роз’яснення законодавства акредитуючої держави.
Стаття 45. Відмова від привілеїв та імунітетів. 1. Акредитуюча держава може відмовитися від будь-яких привілеїв та імунітетів працівника консульської установи, передбачених у статтях 41, 43 і 44.
2. За винятком випадку, передбаченого в пункті 3 цієї статті, така відмова завжди повинна бути відповідно висловленою і про неї має бути повідомлено державі перебування у письмовій формі.
3. Порушення консульською посадовою особою або консульським службовцем справи у тому випадку, коли вона могла б скористатись імунітетом від юрисдикції згідно із статтею 43, позбавляє її права посилатись на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов’язаного з основним позовом.
4. Відмова від імунітету від юрисдикції щодо цивільної або адміністративної справи не означає відмови від імунітету від виконавчих дій, які є результатом судового рішення; відносно таких дій потрібна окрема відмова.
<…>
Стаття 49. Податкові стягнення. 1. Консульські посадові особи і консульські службовці, а також члени їх сімей, які проживають разом із ними, звільняються від податків, зборів та мита, особистих, державних, районних та муніципальних, за винятком:
а) непрямих податків, що звичайно включаються у вартість товарів або обслуговування;
b) зборів і податків на приватне нерухоме майно на території держави перебування, за винятками, передбаченими положеннями статті 32;
c) податків на спадкове майно або мита на успадкування, або податків на перехід майна, що стягуються державою перебування, за винятками, передбаченими у положеннях пункту «b» статті 51;
d) податків і зборів на приватні доходи, включаючи доходи з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, та податків на капіталовкладення у комерційні або фінансові підприємства в державі перебування;
e) зборів, що стягуються за конкретні види обслуговування;
f) реєстраційного, судового і реєстрового мита, іпотечних та гербових зборів, за винятками, передбаченими в положеннях статті 32.
2. Працівники обслуговуючого персоналу звільняються від податків, зборів та мита на заробітну плату, яку вони отримують за свою роботу.
3. Працівники консульської установи, які наймають осіб, заробітна плата яких не звільнена від прибуткового податку в державі перебування, виконують зобов’язання, що покладаються законами і правилами цієї держави на наймачів у тому, що стосується стягнення прибуткового податку.
Стаття 50. Звільнення від митного збору та огляду. 1. Держава перебування, згідно з прийнятими в ній законами і правилами, дозволяє ввезення і звільняє від усього мита, податків і пов’язаних із цим зборів, за винятком зборів за зберігання, перевезення і подібні послуги;
а) предмети, призначені для офіційного використання консульською установою;
b) предмети, призначені для особистого використання консульською посадовою особою або членами її сім’ї, що проживають разом з нею, включаючи предмети, призначені для її облаштування. Кількість споживчих товарів не повинна перевищувати кількості, необхідної для безпосереднього споживання відповідними особами.
2. Консульські службовці користуються привілеями та звільненнями, передбаченими в пункті 1 цієї статті, щодо предметів, ввезених під час їх початкового облаштування.
3. Особистий багаж, який везуть з собою консульські посадові особи та члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняється від огляду. Він може бути оглянутий лише в тому випадку, якщо є серйозні підстави вважати, що в ньому містяться предмети інші, ніж це вказано в підпункті «b» пункту 1 цієї статті, або ж предмети, ввезення яких заборонено законами і правилами держави перебування, або які підпадають під її карантинні зони і правила. Такий огляд має проводитись у присутності відповідної консульської посадової особи або члена її сім’ї.
<…>
Стаття 53. Початок і кінець консульських привілеїв та імунітетів. 1. Кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетами, передбаченими в цій Конвенції, з моменту його в’їзду на територію держави перебування при слідуванні до місця свого призначення або, якщо він уже перебуває на цій території, з моменту, коли він приступив до виконання своїх обов’язків у консульській установі. <...>
Стаття 55. Повага до законів і правил держави перебування. 1. Всі особи, які користуються привілеями та імунітетами, зобов’язані, без шкоди для їх привілеїв та імунітетів, поважати закони і правила держави перебування. Вони також зобов’язані не втручатися у внутрішні справи цієї держави.
2. Консульські приміщення не повинні використовуватися в цілях, не сумісних з виконанням консульських функцій.
3. Положення пункту 2 цієї статті не виключають можливості розміщення канцелярій та інших органів або установ у частині будівлі, де знаходяться консульські приміщення, за умови, що приміщення, відведені таким канцеляріям, будуть відокремлені від приміщень, якими користується консульська установа. В цьому випадку вказані канцелярії не є частиною консульських приміщень відповідно до цієї Конвенції.
<…>
Стаття 57. Окремі положення щодо приватної діяльності з метою отримання доходів. 1. Штатні консульські посадові особи не повинні займатися в державі перебування будь-якою професійною або комерційною діяльністю з метою отримання особистих доходів.
2. Привілеї та імунітети, про які йдеться в цій главі, не надаються:
a) консульським службовцям або працівникам обслуговуючого персоналу, які в державі перебування займаються приватною діяльністю з метою отримання доходів;
b) членам сім’ї особи, про яку йде мова в підпункті «а» або її приватним домашнім працівникам;
c) членам сім’ї працівника консульської установи, які самі займаються в державі перебування приватною діяльністю з метою отримання доходів.