2. Організація й обслуговування робочих місць.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприє­мства, яка може функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його пла­нування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в пев­ному порядку, обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устатку­вання, технологічного та організаційного оснащення, а також робіт­ника.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ре­монтного характеру тощо.

Для приведення в дію наявних резервів у використанні виробничого потенціалу застосовується механізм атестації й раціоналізації робочих місць, а також атестація технологічних процесів, виробництв, дільниць, цехів. В ході атестації робочих місць комплексно оцінюються їх технічний, організаційний стан, умови праці й техніка безпеки. В результаті атестації по кожному робочому місцю приймається одне з наступних рішень: продовжити експлуатацію без змін, довантажити раціоналізувати або ж ліквідувати.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повнова­ження якої визначаються наказом по підприємству, організації в стро­ки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Атестація робочих місць передбачає:

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого сере­довища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового про­цесу на робочому місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і харак­теру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

• обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідли­вими (особливо шкідливими) умовами праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пен­сійне забезпечення;

• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямова­них на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

3. Режими праці й відпочинку.

Режим праці й відпочинку - це порядок чергування роботи і перерв на відпочинок та їх тривалість. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими праці й відпочинку.

Режим формують з урахуванням працездатності людини, яка змінюється протягом доби.

Задача встановлення раціонального режиму полягає в тому, щоб забезпечити швидке впрацювання людей, максимально збільшити період високої працездатності і скоротити фазу втомленості.

Протягом зміни індивідуальна працездатність має вигляд наведений на рис. 1

Як можна бачити на рис. в середині зміни у працівників наступає втома яка потребує певного відпочинку з метою відновлення сил.

Загальні правила для встановлення перерв:

- для більш важких і більш напружених робіт регламентовані перерви встановлюються раніше, ніж для менш важких і напружених;

- кількість перерв у другій половині робочого дня повинна бути більшою, ніж у першій. Оптимальна тривалість однієї перерви 5-10 хвилин.

Перерву на обід слід робити в середині робочого дня, як правило через 4 години після початку роботи. Нормальна тривалість обідньої перерви становить 40-60 хвилин. В неї входить час прийняття їжі (в середньому 20 хвилин), час санітарно-гігієнічних процедур, час на переміщення та на післяобідній відпочинок.

Графіки роботи - порядок чергування змін. Що обумовлюється певними закономірностями зміни працездатності не тільки протягом зміни, але і протягом тижня.

В практиці виокремлюють такі режими праці:

Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість зміни, час її початку і закінчення, тривалість й частоту загальних регламентованих перерв у роботі.

Добовий режим включає число змін на добу. Число змін повинно бути кратним 24. Отже, робота може бути організована в 1,2,3,4 або в 6 змін.

Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, число вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні й святкові дні.

Місячний режим визначає число робочих і неробочих днів в даному місяці, число працівників, які йдуть у відпуску, та тривалість чергових і додаткових відпусток.

КЗпП України визначено нормальну тривалість робочого часу (40 годин на тиждень), кількість вихідних днів на тиждень, роботу у понаднормовий час, тривалість перерв для відпочинку й харчування (близько 2 годин), загальні вихідні (неділя) й святкові дні, порядок надання відпусток.