1 Кони а.Ф. Приемы и задачи прокуратуры // Собр. Соч. — т.4. — с.124–125. 292

дочка хлюпнула в обличчя матері кислотою, потім “дияволиці” затяг-нули жінку в яр, спорудили вогнище і вилили на неї бензин...

“Панянки”-вбивці подбали про алібі, але зробили це достатньо не-вміло, тому слідство незабаром вийшло на них...

Лена Д. заперечувала свою причетність до вбивства, плуталася в показаннях, на окремі запитання не давала відповідей. Прокурор, ста-ранно вивчивши її життя і психічні особливості, розповів на суді про те, що Лена — не рідна дочка Ольги Олександрівни, що жінка удочери-ла її, коли та була зовсім маленькою, дворічною дівчинкою, саме тому так піклувалася про неї. Після цих слів Лена Д. визнала себе винною і дала правдиві показання¹.

Сутність конструктивної (реконструктивної) сторони діяльності прокурора полягає в аналізі і синтезі тієї інформації, що зібрана в справі під час попереднього судового слідства з погляду створення концепції державного обвинувачення. Необхідно дати пояснення:

•   коли прокурор ознайомлюється з матеріалами попереднього розслідування, то його розумова діяльність спрямована насам-перед на реконструкцію події злочину (відтворення події, що мала місце в минулому, за зібраними слідчими доказами);

•   встановлення істини в справі, планування його судової перспек-тиви є конструктивною стороною діяльності прокурора.

Конструктивна сторона прокурорської діяльності вимагає від прокурора доброї оперативної і довготривалої пам’яті, схильнос-ті до аналітичного мислення й уяви, таких якостей його розуму, як глибина (здатність проникнути в сутність фактів, передбачати результати вчинків і явищ), широта (можливість охопити одноча-сно велике коло питань і фактів), швидкість (уміння швидко оці-нювати обстановку і приймати грамотні рішення), критичність (здатність зважувати факти, відшукувати помилки та ін.), гнуч-кість (здібність до аналізу явищ із різноманітних поглядів, варію-вання засобів дій і т. д.).

Значущими для організаційної сторони діяльності прокурора є йо-го організаторські здібності в роботі з людьми і вольові якості. Що стосується організаторських здібностей в роботі з людьми, то вони виявляються в процесі консультацій з різними спеціалістами, напри-клад, криміналістами, психологами, педагогами, медиками та ін.

1 Див.: Дьяволицы // Мир новостей. — 2001. — 8 мая.— № 19 (385).

Організаторські здібності виражаються й в навичках організації сво-єї роботи: уміння вчасно вивчити матеріали попереднього розсліду-вання, зробити кваліфікований аналіз, одержати додаткову інформа-цію, підготувати відповідні матеріали для виступу в суді і т. д. Во-льові якості прокурора (цілеспрямованість — спрямованість мислення на розв’язання певної задачі і здатність тривалий час за-йматися її вирішенням, самостійність — уміння знаходити вирішення навіть складних завдань без сторонньої допомоги, наполегливість, зі-браність, ініціативність, рішучість та ін.) забезпечують готовність державного обвинувача до складної діяльності для підтримки держа-вного обвинувачення.

Засвідчувальна сторона діяльності прокурора пов’язана з вико-ристанням промови в письмовій формі при оформленні передбачених законом постанов. Уміння передати в письмовій формі свою думку для нього так само важливо, як і уміння виражати її вголос.

У ході судового розгляду прокурор вступає в полеміку з різни-ми учасниками судового процесу (полеміка з адвокатом, допит підсудного або потерпілого і т. п.). В усіх випадках успіх спілку-вання забезпечується досягненням психологічного контакту з уча-сниками полеміки, здатністю не припуститися конфронтації в спі-лкуванні з ними. Оскільки державному обвинувачеві в подібних випадках доводиться переборювати протидію осіб, зацікавлених у тому або іншому завершенні справи, то йому важливо дотримува-тися спокою, коректного тону, шанобливого ставлення до будь-якого опонента. “Сила обвинувача — у доказах, а не в епіте-тах”¹, — писав А. Коні. Як би не був переконаний прокурор у сво-їй правоті, якими б необґрунтованими не здавалися йому заперечення підсудного або захисника, він не повинен показувати своє обурення і роздратування. Якщо, приміром, державний обви-нувач не згоден із позицією адвоката-захисника, він повинен до-вести необґрунтованість його тверджень, спираючись на факти і норми закону.

Отже, прокурор, виступаючи в суді у кримінальній справі, обви-нувачує від імені держави, що вимагає від нього виняткової скрупу-льозності аналізу доказів, бездоганно зроблених висновків і високої мовної майстерності. Розглянуті сторони прокурорської діяльності в його обвинувальній промові виступають у комплексі, але кожна ви-

¹ Кони А. Ф. Собр соч. — Т. 4. — С. 124. 294

рішує при цьому свої завдання. І чим більш гармонійна професійна структура особистості прокурора, тим вище рівень компетентності, навичок і умінь, професіоналізму в цілому в його діяльності держав-ного обвинувача.

6. Психологічні особливості діяльності адвоката

Діяльність захисника в кримінальному судочинстві спрямована на спростування обвинувачення (підозри), на пошук обставин, які ви-правдовують або пом’якшують провину. Відповідно до Криміналь-но-процесуального законодавства України участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді криміналь-них справ у суді є обов’язковою, крім випадків відмови підозрюва-ного, обвинуваченого і підсудного від захисника у встановленому за-коном порядку.

Відмова від захисника не може бути прийнята:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєн-ні злочину до вісімнадцяти років;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та ін.) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочин-ство;

4) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру.

Захист у кримінальних справах — один із найбільш складних і ва-жливих інститутів захисту прав та інтересів громадян. Окрім профе-сіоналізму, він вимагає високої принциповості, самовіддачі, мужнос-ті, а часом і сміливості.

Процес проходив у Московському обласному суді. Марко Йосипо-вич Кочан захищав неповнолітнього, обвинувачуваного у скоєнні на-вмисного вбивства, і той визнавав свою провину. Але досвідчений адво-кат, побачивши підлітка, вивчивши його особистісні властивості у справі й в бесідах з ним, його батьками, друзями, знайомими, зрозумів, що дитина не винна. Довести це було дуже складно. Головне в цій конк-ретній ситуації — ціна принципового захисту була дуже високою. Річ у тім, якщо його підзахисний не вбивав, що відповідало дійсності, то

ставало ясно — вбивство вчинив син генерал-лейтенанта міліції. Кину-ти відкритий виклик владі в роки брежнєвського “застою” означало поставити на карту власну свободу. І проте адвокат зважився на захист і… виграв процес¹.

Серед структурних компонентів діяльності щодо здійснення пра-восуддя (пізнавальний, комунікативний, конструктивний, організа-торський, засвідчувальний і виховний) роботі адвоката притаманні всі перелічені, крім засвідчувальної діяльності. Розглянемо психоло-гічні особливості кожного із зазначених компонентів захисної діяль-ності.

Захист інтересів обвинуваченого вимагає вивчення безлічі різно-манітних фактів і обставин, що відносяться до розглядуваної кри-мінальної справи. Адвокатові доводиться аналізувати наявні в справі докази, пізнавати інформацію й інтерпретувати її з погляду можливості використання для виправдання підзахисного або пом’я-кшення його провини. Пізнавальний компонент діяльності адвока-та спрямований на розв’язання складного завдання — встановлен-ня істини з метою виправдання особи, яка притягається до відпові-дальності, або пом’якшення її покарання. Успішне вирішення цього завдання потребує пошуку необхідних доказів, з’ясовування тих об-ставин справи, що можуть представити обвинуваченого з позитив-ного боку. Уміння знаходити серед багатьох фактів такі, що спрос-товують обвинувачення або дають можливість пом’якшити відпо-відальність, передбачає глибину розуму, спостережливість, проникливість, самостійність і гнучкість мислення, міцну пам’ять. У пізнавальному компоненті діяльності адвоката виявляються та-кож його активність і критичність, в основі яких лежить точна й об’єктивна оцінка наявних фактів.

Комунікативний компонент у діяльності адвоката дає змогу глиб-ше вивчити психологічні причини скоєння злочину, дати повнішу ха-рактеристику особистості обвинувачуваного, правильно будувати стосунки з іншими учасниками кримінального процесу, уникнути де-структивних конфліктних ситуацій. Уміння спілкуватися з людьми в роботі адвоката означає:

• уміння будувати стосунки з підзахисним;