1 Кони а. Ф. Собр. Соч. — т. 5. — с. 169. 290

Найбільш ретельно прокурор повинен досліджувати виправдува-льні версії, що висувають у судовому розгляді захисник і підсудний. Така ж ретельність і скрупульозність в аналізі доказів повинні бути у випадках, коли обвинувачення засноване на побічних доказах. Річ у тім, що взаємозв’язок цих доказів опосередкований якимись проміж-ними обставинами і “не лежить на поверхні”. Завдання прокурора в цій ситуації — зробити ці зв’язки очевидними.

Психологічно складним елементом прокурорської діяльності в су-ді є його полеміка із захистом. У своїх висловлюваннях, репліках про-курор не повинен бути голослівним і необ’єктивним. Вияв поваги до адвоката, громадського захисника є нормою його поведінки в поле-міці з ними.

Отже, всебічний аналіз події злочину повинен бути спрямований прокурором на те, щоб довести: подія злочину мала місце, і в його скоєнні винен підсудний. І навіть очевидність справи і визнання провини підсудним не знімає з нього обов’язку доведення обвину-вачення. Внутрішнє переконання прокурора в обґрунтованості і за-конності обвинувачення повинно сформуватися на основі доказів усіх обставин справи. Якщо матеріали судового слідства не підтве-рджують обвинувачення, пред’явленого підсудному, прокурор зобо-в’язаний відмовитися від обвинувачення. Це дуже складний психо-логічний крок з його боку: важко переступити через бар’єр, що ви-ник, тому що він сам підтверджує обвинувальний висновок. Професор М. Єникеєв підтверджує: “Цим, очевидно, і пояснюється майже повна відсутність відмов прокурорів від обвинувачення в су-довій практиці”¹.

Для досягнення успіху у своїй діяльності прокурор повинен мати певні якості. Розглянемо їх, виходячи з особливостей професіограми прокурора.

Пізнавальна (пошукова) діяльність прокурора вимагає розвитку всіх процесів. Оскільки прокурорська діяльність відноситься до кате-горії складної інтелектуально-практичної діяльності, остільки вона припускає наявність у прокурора таких якостей його психіки, як спо-стережливість, допитливість, стійкість уваги, уміння сконцентрувати її на важливій для цього тимчасового періоду діяльності і т. д. Цього потребують, з одного боку, жорсткі рамки закону, що регламентує діяльність державного обвинувача, з другого — характер криміналь-

1 Еникеев м. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. Для вузов. — с. 575.

них справ, що розглядаються (убивства, бандитизм та ін.), а також соціальна атмосфера, в якій відбувається його діяльність.

Пізнавальна (пошукова) діяльність прокурора має особливе зна-чення при веденні допитів у залі судового засідання членів злочинно-го угруповання. Тут у всій повноті виявляються його спостережли-вість, орієнтування в ситуації тощо.

Одна з найважливіших професійних сторін у діяльності прокуро-ра — комунікативна. Спілкування займає в роботі державного обви-нувача одне з головних місць і пов’язане з установленням істини у кримінальній справі. У процесі судового розгляду прокурор спілку-ється з адвокатами, експертами, підсудними, потерпілими, свідками і до кожного з них повинен знайти відповідний підхід, манеру поведі-нки. У зв’язку з цим слід особливо підкреслити необхідність оволо-діння прокурором мистецтвом промови, бо, як відзначав А.Коні, “слово — одне з найбільших знарядь людини. Безсиле саме по собі — воно стає могутнім, коли сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне захоплювати собою того, хто говорить і засліпити його навколиш-нім блиском. Тому моральний обов’язок судового оратора — пово-дитися обережно і помірковано з цією зброєю і робити своє слово ли-ше слугою глибокого переконання, не піддаючись спокусі гарної фо-рми…”¹. Обвинувальна промова прокурора, її майстерність є теж одним із критеріїв його професійної підготовки.

Судова практика показує, що завдяки високому розвитку комуні-кативних навичок і умінь прокурор під час діалогу з підсудним ви-кликає його на відвертість, формує в нього прагнення очиститися від неправди і дати правдиві показання. У створенні такого психічного стану підсудного виявляються майстерність постановки запитань, ведення діалогу, звертання до емоційної сфери підсудного та ін.

Ця історія сталася в маленькому місті Бєлореченську Краснодар-ського краю. Три школярки ні за що убили матір однієї з них. Лена Д., Світлана М. і Світлана А. вчилися добре, жоден шкільний захід не об-ходився без них. Лена Д. росла в сім’ї одна, мама ходила за нею, як кур-ка за непутящим курчам. Зайва опіка 16-річній школярці набридла: че-рез постійне слідкування, обвинувачення і повчання матері своєї дочки і її подруг почалися сварки. Після чергової такої сварки дівчата все об-говорили, а наступного дня скоїли звіряче вбивство. На березі річки