Робота командира відділення

Підготовку до бою командир відділення починає ще до одержання бойової задачі. Вона полягає насамперед в організації технічного обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), поповненні запасів матеріальних засобів. При технічному обслуговуванні в першу чергу дозаправлюється пальним і поповнюється боєприпасами бойова машина піхоти (бронетранспортер), потім проводиться перевірка технічного стану й усунення виявлених несправностей.

З одержанням бойової задачі командир відділення приступає до організації бою. Вона, як правило, включає:

— з'ясування задачі;

— оцінку обстановки;

— прийняття рішення;

— віддачу бойового наказу;

— перевірку готовності БМП (БТР) і озброєння;

— доповідь командиру взводу про готовність.

При з'ясуванні отриманої задачі командир відділення повинен зрозуміти:

— задачу взводу і відділення ;

— задачі сусідів;

— час готовності до виконання задачі, порядок і терміни її виконання.

Оцінюючи обстановку, він повинен:

— усвідомити, де противник і що він робить, а також місця розташування його вогневих засобів;

— вивчити місцевість, її захисні і маскувальні властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню.

На основі з'ясування задачі й оцінки обстановки командир відділення визначає задачі особовому складу, що є головним змістом його рішення на бій.

Бойові задачі особовому складу при організації бою командир відділення доводить зазвичай у формі бойового наказу, у якому вказує:

— орієнтири;

— склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

— задачу взводу;

— задачу відділення ;

— задачі сусідів;

— задачі особовому складу: навіднику-оператору (навіднику кулемета, бронетранспортера), кулеметнику, гранатометнику, механіку-водію (водію) і іншому особовому складу;

— сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

— час готовності до виконання задачі і заступника.

Командир відділення при постановці задач особовому складу вказує місце кожного підлеглого в бойовому порядку і визначає порядок спостереження і ведення вогню.

3. Управління взводом (відділенням) в ході ведення бою.

У ході бою при діях на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) командир взводу управляє взводом по радіо, командами і сигналами. При цьому, працюючи на радіозасобах, командири повинні строго дотримуватись правил ведення переговорів. У взводі (відділенні) усі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. При подачі команд командири відділень викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Порядок подачі команд (сигналів) по радіо повинен бути наступним. Позивний радіостанції, яка викликається називається один раз; слово «я» і позивний своєї радіостанції — один раз; зміст команди (сигналу) — один раз; слово «я» і позивний своєї радіостанції — один раз; слово «прийом» — один раз. Наприклад: «Береза-13, я - Ясен-21, наступати в напрямку ор. 4, вигин струмка «Гнилий», я - Ясен-21, прийом». «Береза-13, я — Ясен-21, 222, я — Ясен-21, прийом». На прийняту команду (сигнал) командир відділення негайно дає підтвердження точним повторенням команди (сигналу) або тільки словом «зрозумів» із вказанням свого позивного. Наприклад: «Ясен-21, я — Береза-13, зрозумів, наступати в напрямку ор. 4, вигин струмка «Гнилий», я — Береза-13, прийом». «Ясен-21, я — Береза-13, зрозумів, 222, я — Береза-13, прийом».

При слабкій чутності і сильних перешкодах командир взводу команди (сигнали) може передавати два рази. Наприклад: «Береза-13, я — Ясен-21, зменшити дистанцію, зменшити дистанцію, я — Ясен-21, прийом». «Береза-13, я — Ясен-21, 333, 333, я -Ясен-21, прийом».

Подачу команд (сигналів), що відносяться до всіх бойових машин піхоти, командир взводу здійснює з використанням циркулярного позивного. При цьому зміст команди (сигналу) він повторює два рази. Наприклад: «Гроза, я - Зоря-20, у напрямку ор. 5, гай «Круглий», бойову лінію; направляючий - Зоря-201 - до бою, у напрямку ор. 5, гай «Круглий», у бойову лінію; направляючий - Зоря-201 -до бою, я - Зоря-20, прийом». Підтвердження на команду в цьому випадку командири відділень не дають, а відразу ж приступають до її виконання. При стійкому зв'язку дозволяється працювати скороченими позивними чи без позивних. Наприклад: «10-й, я —20-й, збільшити дистанцію, я — 20-й, прийом» (робота скороченими позивними). «Збільшити дистанцію, прийом». «Зрозумів, прийом» (робота без позивних).

Усередині бойової машини піхоти (бронетранспортера) командир взводу (відділення) здійснює керування діями підлеглих командами, що подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами.

При веденні бою в пішому порядку командир механізованого взводу керує підлеглими шляхом подачі команд голосом, сигналами і через зв'язкових. Наявну при ньому радіостанцію він застосовує для керування діями бойових машин піхоти (бронетранспортерів). Подачу команд і постановку бойових задач на відкриття вогню з озброєння БМП (БТР) він здійснює через свого заступника і навідників-операторів, що залишаються в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах).

При керуванні одиночними військовослужбовцями, що діють у пішому порядку, у команді звичайно вказуються: звання і прізвище, яку дію зробити, виконавча частина команди. Наприклад: «Рядовий Петренко — до бою». «Рядовому Іванціву, перебігти до окремого дерева - вперед». «Єфрейтору Сидорчуку, переповзти до окремого куща - вперед».

Взвод, що діє в пішому порядку без бойових машин піхоти (бронетранспортерів), з похідного порядку в передбойовий розгортається по команді (сигналу) «Взвод, у напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж), у лінію відділень - марш». Перше відділення висувається в зазначеному напрямку. Інші відділення незалежно від порядку проходження в колоні взводу по командах своїх командирів висуваються: друге — вправо, третє — уліво; витримуючи рівняння по першому відділенню, з інтервалом у 100 м між відділеннями вони продовжують рух.

У залежності від обстановки і рішення командира взводу місця відділень у передбойовому порядку взводу можуть змінюватись. У цьому випадку місця відділень командир взводу визначає командою, наприклад: «Взвод, у напрямку групи беріз, на рубіж виступ лісу, ставай; направляюче — друге відділення; перше відділення, вправо; третє відділення, вліво — руш». Відділення по командах своїх командирів висуваються на свої напрямки і дотримуючись рівняння по направляючому відділенню, продовжують рух. З початком розгортання в передбойовий порядок командири відділень встановлюють спостереження за сигналами командира взводу.

Взвод, що діє в пішому порядку, з передбойового порядку або з колони, минаючи передбойовий порядок, розгортається в цеп по команді, наприклад: «Взвод, у напрямку сухого дерева, на рубіж бугор, руїни, направляюче - друге відділення - до бою, вперед» чи «Взвод, за мною - до бою, вперед». При розгортанні в бойовий порядок з передбойового кожне відділення по команді свого командира розгортається в цеп і дотримуючись, рівняння по направляючому відділенню, продовжує рух у зазначеному напрямку з максимальною швидкістю (прискореним кроком або бігом), яка забезпечує ефективне ведення вогню зі своєї зброї.

Відділення, що діє в пішому порядку, розгортається в цеп по команді (сигналу), наприклад: «Відділення, у напрямку широкого куща, на рубіж курган, яма, направляючий — рядовий Семеген — до бою, вперед» чи «Відділення, за мною — до бою, вперед». Відділення розгортається в цеп вправо і вліво від командира відділення або направляючого і відповідно до поставленої задачі продовжує рух у зазначеному напрямку.

Для відбиття противника вогнем з місця командир взводу (відділення) подає команду: «Взвод (відділення) - стій», по якій взвод (відділення) залягає, пристосовуючись до місцевості, і ізготавлюється для ведення вогню. Для відновлення руху командир взводу (відділення) подає команду: «Взвод (відділення)— в атаку, вперед» і додає (якщо потрібно): «Бігом».

Зміна напряму руху взводу (відділення), що діє в пішому, передбойовому чи бойовому порядку, командир взводу (відділення) здійснює за командою, наприклад: «Взвод (відділення), вправо, у напрямку виступу лісу (на рубіж яма, вис. з відм. 137,0), напрямне — перше відділення— руш». Напрямне відділення (направляючий) змінює напрямок руху на зазначений предмет, інші відділення (солдати) висуваються на новий напрямок і продовжують рух, дотримуючись рівняння по напрямному відділенню (направляючому).

При повороті взводу кругом в передбойовому порядку відділення по команді своїх командирів «Відділення, за мною - руш» чи «Відділення, кругом - руш» рухаються за своїми командирами чи одночасно повертаються кругом і продовжують рух у новому напрямку. При повороті взводу кругом у бойовому порядку - всі машини в бойовій лінії, а при діях у пішому порядку відділення в цепу одночасно повертаються кругом і продовжують рух у новому напрямку.

При необхідності зміна напрямку руху взводу в бойовому чи в передбойовому порядку і відділення в бойовому порядку проводиться по команді (сигналу) «Увага, роби, що я». У цьому випадку командир взводу (відділення) вказує новий напрямок руху взводу рухом своєї машини, а при діях у пішому порядку — установленим сигналом.

Командир взводу перешиковує взвод з бойової лінії в колону по команді (сигналу), наприклад: «Взвод, у напрямку ор. 2 (за мною), у колону - руш». При цьому машина командира взводу продовжує рух, інші машини виходять на напрямок руху машини командира взводу, займають свої місця в колоні і продовжують рух, дотримуючись встановлених дистанцій.

Взвод з цепу в лінію відділень перебудовується по команді (сигналу), наприклад: «Взвод, у напрямку окремої будівлі, у лінію відділень — марш». Кожне відділення перебудовується в колону по одному і, дотримуючи інтервалів, продовжує рух у зазначеному напрямку.

Взвод з лінії відділень чи з цепу в колону перешиковується по команді, наприклад: «Взвод, у напрямку сараю, у колону по одному (по - три), напрямне - перше відділення - руш» або «Взвод, за мною, у колону по одному (по три) - руш». Відділення на ходу займають місця в колоні взводу і продовжують рух у визначеному напрямку або одночасно перебудовуються в колони по одному і займають свої місця в колоні взводу.

Відділення з цепу в колону перебудовується по команді (сигналу) «Відділення, за мною, у колону по одному — руш». Командир відділення продовжує рух, а солдати на ходу змикаються і займають свої місця в колоні.

Найважливішим обов'язком командира взводу (відділення) в бою є управління вогнем. Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, виду вогню і способу його ведення; цілевказівки, подачу команд на відкриття вогню або постановку вогневих задач; спостереження за результатами вогню і його коректування; маневр вогнем; контроль за витратою боєприпасів.

Спостереження і розвідка, організовані командиром взводу (відділення) ще під час організації бою, безперервно продовжуються у ході його ведення.

При оцінці важливості і визначенні черговості ураження цілі командир взводу (відділення) повинен виходити з того, які втрати ця ціль, по своїх вогневих можливостях здатна нанести взводу (відділенню) в бою. Важливими цілями вважаються і такі, ураження яких у даних умовах обстановки може полегшити і прискорити виконання бойової задачі.

Важливими цілями звичайно є вогневі засоби противника, танки, бронетранспортери, самохідно-артилерійські установки, протитанкові керовані ракети, кулемети, протитанкові гранатомети, а також спостережні пункти, радіолокаційні станції і т.д.

У тому випадку, коли дані цілі знаходяться від підрозділів взводу в межах дальності дійсного вогню, вони називаються небезпечними.

Особливо небезпечними цілями у всіх випадках є засоби ядерного нападу противника — пускові установки і зброя, в яких застосовують ядерні боєприпаси.

Ті важливі цілі, що знаходяться від взводу (відділення) на відстанях, що перевищують дальність їх дійсного вогню, вважаються безпечними в даний момент бою.

Такий розподіл цілей на важливі і менш важливі, небезпечні і безпечні дозволяє командиру взводу (відділення) швидко і правильно приймати рішення по черговості їх ураження; у першу чергу повинні знищуватися небезпечні цілі, у другу чергу - важливі цілі, а потім - всі інші.

Від уміння командира взводу (відділення) навіть у важких умовах бою чітко і впевнено подати команду багато в чому залежить успіх ведення бою. Команди на відкриття вогню і постановка бойових задач повинні крім прямого призначення бути дисциплінуючим і організуючим засобом.

Послідовність подачі команди на відкриття вогню командиром взводу (відділення) може бути наступною:

1. Кому відкрити вогонь. Наприклад: «Другому відділенню», «Розрахунку кулемета», «Гранатометнику».

2. Цілевказівка. Наприклад: «Ор. 3, вліво 40, кулемет в окопі».

3. Встановлення прицілу. Наприклад: «Постійний», «Сім», «П'ять».

4. Встановлення цілика чи величина виносу точки прицілювання у фігурах цілі. Наприклад: «Цілік вліво два», «Вліво дві фігури».

5. Точка прицілювання. Наприклад: «Під ціль», «В пояс», «В голову».

6. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими», «Безперервним».

7. Момент відкриття вогню — указується словом «вогонь».

Для ведення вогню з бойової машини піхоти команда подається в такій послідовності:

1. Яким снарядом (гранатою) вести вогонь. Наприклад: «Бронебійним», «Осколковою»; для відкриття вогню з кулемета на початку команди вказується: «Кулемет». По цих командах проводиться заряджання зброї (спареного кулемета).

2. Цілевказівки.

3. Дальність до цілі в метрах. Наприклад: «1600», «800», «1200».

4. Спосіб стрільби. Наприклад: «З ходу», «З місця», з короткої зупинки — «Коротка»,

5. Момент відкриття вогню — вказується словом «Вогонь». У командах на відкриття вогню з автоматичного гранатомета командир взводу (відділення) вказує:

1. Кому вести вогонь. Наприклад: «Взводу», «Першому відділенню».

2. Ціль. Наприклад: «По мінометній батареї», «По ПТРК».

3. Приціл, кутомір. Наприклад: «Приціл 10 -15, кутомір 30-00», «Сім по сітці».

4. Точка прицілювання (наведення) кожному відділенню. Наприклад: «Першому, наводити в міномет біля куща; другому, правіше 0-50; третьому, лівіше 0-50»; «Наводити в кут траншеї».

5. Спосіб стрільби, темп стрільби. Наприклад: «З розсіюванням по фронту цілі, темп максимальний».

6. Кількість пострілів (витрата боєприпасів). Наприклад: «Витрата - 15», «Витрата - 10».

7. Довжина черги. Наприклад: «Короткими», «Довгими».

8. Момент відкриття вогню — указується словом «Вогонь».

Іноді командир взводу керує вогнем штатних і приданих підрозділів шляхом постановки вогневих задач; при цьому він вказує:

1. Якому підрозділу (кому) ставиться вогнева задача.

2. Найменування і місце розташування цілі (цілівказівка).

3. Вид вогню на поразку цілі («знищити», «придушити», «заборонити»).

Вибір виду зброї, яким найбільш ефективно може бути виконана вогнева задача (з найменшою витратою боєприпасів і в найкоротший термін), залежить насамперед від важливості цілі, її характеру, віддаленості і уразливості.

Вогонь танкових гармат(гармат БМП) застосовується для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими броньованими цілями, для руйнування оборонних споруджень, придушення і знищення артилерії і живої сили противника.

Стрілецька зброя взводу (відділення), автомати і ручні кулемети використовуються для знищення живої сили противника зосередженим вогнем на відстанях до 800 м, окремими автоматами - до 400 м, ручними кулеметами - до 800 м. Кулемети ПК і ПКТ застосовуються для знищення живої сили й ураження вогневих засобів противника на відстанях до 1000 м. Великокаліберні кулемети, встановлені на бронетранспортерах КПВТ, можуть вражати живу силу і вогневі засоби противника на відстанях до 2000 м.

По повітряних цілях вогонь стрілецької зброї взводу (відділення) застосовується по вертольотах і низько літаючих літаках на відстані до 500 м.

Вміле цілівказання в бою є однією з найважливіших умов своєчасного управління вогнем командиром взводу (відділення). У механізованому взводі (відділенні) воно здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів і сигнальних засобів, а також наведенням приладів у ціль.

Цілевказання між бойовими машинами піхоти і танками, а також між взводами (відділеннями) здійснюється головним чином від орієнтирів (місцевих предметів) трасуючими кулями і снарядами.

Усередині бойової машини піхоти (бронетранспортера) і танка цілевказівка між членами десанту (екіпажа) звичайно здійснюється від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням зброї в ціль чи від напрямку руху.

При цілевказівці зазвичай дотримується така послідовність:

— вказується положення цілі (від орієнтира чи від напрямку руху);

— даються найменування цілі, характерні ознаки цілі чи місцевості;

— ставиться задача — уточнити дії цілі, спостерігати і т.д. Наприклад: «Ор. 2, вправо 50, ближче 100, ПТУР біля зеленого бугра» чи «Кут гаю, вправо 10, далі 150 — чорний кущ, уліво 20 — кулемет».

Вогонь по повітряних цілях взводу ведеться двома способами: загороджувальним і супроводжувальним вогнем.

У команді для ведення вогню командир взводу (відділення) вказує:

— кому вести вогонь (підрозділ);

— над яким місцевим предметом (орієнтиром) вести вогонь;

— яким способом вести вогонь;

— момент відкриття вогню.

Наприклад: «Відділенню, над мостом, загороджувальним — вогонь», «Відділенню, по вертольоту над гаєм, три, п'ять фігур уліво, довгими — вогонь».

Управління вогнем не закінчується подачею команди на відкриття вогню. Помилки під час підготовки вихідних даних часто приводять до необхідності коректування вогню з боку командира взводу (відділення), тобто внесення виправлень у вихідні установки для забезпечення ефективної стрільби на ураження цілі. Тому стріляючі, командири і розрахунки вогневих засобів (екіпажі бойових машин піхоти, танків) повинні вести спостереження за результатами стрільби для коректування вогню і визначення ступеню ураження цілі.

Ураження цілі оцінюється за видимими результатами: ціль припинила рух чи ДЗВС зруйнована, гармата знищена, ціль запалена.

Маневр вогнем є найважливішою складовою частиною керування вогнем; за допомогою маневру вогнем досягається вогнева перевага по обраній цілі в даний момент бою.

Розрізняють три форми маневру вогнем: зосередження, перенос, розподіл (розосередження).

Зосереджений вогонь застосовується по важливій цілі (групі цілей) для ураження її вогнем високої щільності в короткий проміжок часу; він готується по ділянках місцевості на шляхах ймовірного руху противника.

Перенос вогню застосовується в тих випадках, коли ціль уражена і необхідно вразити іншу ціль чи необхідно вразити більш важливу ціль.

Розподілом (розосередженням) вогню називається така форма маневру вогнем, коли взвод (відділення) одночасно веде вогонь по декількох окремих цілях.

Одним з обов'язків командира взводу (відділення, танка) по забезпеченню організованого і дійсного вогню в бою є контроль за витратою боєприпасів. Командири повинні постійно стежити за наявністю боєприпасів у підрозділах і вживати заходів до їхнього поповнення.

Заключна частина.

Управління підрозділами включає підтримання постійної бойової готовності до виконання бойових задач; безперервне вивчення противника і інших елементів обстановки; своєчасне прийняття рішення і доведення задач до підлеглих; організацію і підтримання безперервної взаємодії; підготовку підрозділів до бойових дій і їх всебічне забезпечення; контроль за виконанням поставлених завдань та надання допомоги підлеглим.