2. Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення) з організації бою. Робота командира взводу (відділення) по організації бою

Командир взводу (відділення) свою роботу з організації бою здійснює, як правило, на місцевості. Це дозволяє йому більш ретельно вивчити обстановку, прийняти доцільне в даних умовах рішення, поставити підлеглим конкретні бойові задачі, організувати взаємодію і всебічне забезпечення бою.

Рішення на наступ з ходу командир механізованого підрозділу приймає як правило в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром. При підготовці наступу з ходу, а також маршу, тобто коли противник знаходиться на значної відстані від взводу або обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті або на макеті місцевості. В цьому випадку, як тільки дозволить обстановка, командир виїжджає на місцевість і уточнює своє рішення й інші питання організації бою. При відсутності такої можливості, задачі підлеглим командир уточнює на місцевості, в період висування їх до рубежу переходу в атаку, а при діях у розвідці й охороні — з виявленням противника.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вся робота з організації бою проводиться на місцевості.

Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення)по організації бою.

Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, отриманої задачі і наявності часу. В усіх випадках командир взводу, не чекаючи вказівок старших командирів, повинен організувати підготовку озброєння і бойової техніки до бойового застосування.

Конкретна робота з організації бою командиром взводу починається з одержання бойової задачі. Як правило вона здійснюється в такій послідовності:

— з'ясування отриманої задачі;

— оцінка обстановки;

— прийняття рішення;

— проведення рекогносцировки;

— віддання бойового наказу;

— організація взаємодії, бойового забезпечення і управління;

— перевірка підготовки особового складу, озброєння і бойової техніки до бою;

— доповідь командиру роти (взводу) про готовність взводу до виконання бойової задачі.

З’ясовуючи отриману задачу, командир взводу повинен зрозуміти:

— задачу роти і взводу;

— які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу(відділення) уражаються засобами старших командирів;

— задачі сусідніх підрозділів і порядок взаємодії з ними;

• час готовності до виконання задачі.

На основі з'ясування задачі командир взводу зазвичай визначає:

— місце і роль взводу у бойовому порядку роти;

— які об'єкти (цілі) необхідно уразити засобами взводу(відділення);

— на якому етапі бою і з ким з сусідніх підрозділів необхідно підтримувати найбільш тісну взаємодію, як побудувати бойовий порядок;

— скільки часу відводиться на організацію бою і як його краще розподілити.

При оцінці обстановки командир взводу вивчає;

• склад, розташування і можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

• стан, забезпеченість і можливості взводу і приданих підрозділів;

— склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

— місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

— найбільш ймовірні напрямки дій літаків, вертольотів і інших повітряних цілей противника на малих і гранично малих висотах;

— час року, доби і стан погоди.

У результаті оцінки обстановки командир взводу визначає:

• якої сили противник очікується перед фронтом дій взводу (відділення) , його сильні і слабкі сторони, можливе співвідношення сил і засобів;

• бойовий порядок взводу (відділення), бойові задачі відділенням, розподіл сил і засобів;

— на якому етапі бою і з ким із сусідів підтримувати найбільш тісну взаємодію;

— порядок маскування і використання захисних властивостей місцевості.

У рішенні командир взводу зазвичай визначає:

— порядок виконання отриманої задачі;

— задачі відділенням , приданим підрозділам і вогневим засобам;

— порядок взаємодії.

Визначаючи порядок виконання отриманої задачі, командир взводу повинен враховувати, що цей пункт виражає головну, керівну ідею рішення, будучи нібито його задумом на бій. Тому в ньому повинні знайти відображення послідовність знищення противника, порядок поразки його вогнем штатних і приданих засобів, бойовий порядок.

Бойові задачі відділенням визначаються у суворій відповідності до порядку виконання поставленої взводу бойової задачі. Так, у наступі бойова задача відділення полягає в знищенні живої сили і вогневих засобів противника на напрямку його наступу. В обороні завдання відділення полягає в стійкому утриманні визначеної позиції і недопущенні прориву через неї танків і піхоти противника в глибину оборони.

Під час організації взаємодії, командир взводу визначає основні заходи щодо узгодження дій відділень між собою, з сусідніми підрозділами, засобами підсилення, а також з вогневими ударами, що наносяться засобами старших командирів і начальників на різних етапах бою.

Важливим етапом у роботі командира взводу є рекогносцировка, що проводиться з метою уточнення прийнятого рішення на місцевості. До участі в ній можуть бути притягнуті не тільки командири відділень, але в окремих випадках і механіки-водії (водії).

При проведенні рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника (напрямок його дій), місця розташування його вогневих засобів, уточнює задачі відділенням і вказує місця спішування механізованих підрозділів (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів і інших вогневих засобів).

Прийняття командиром взводу вірного рішення на бій саме по собі ще не забезпечує успішного виконання отриманої бойової задачі. Рішення стає основою управління відділеннями і законом для підлеглих з одержанням кожним з них конкретної бойової задачі. Тому доведення до виконавців бойових задач — один з найважливіших обов'язків командира взводу.

При організації бою бойові задачі до підлеглих доводяться, як правило, у формі бойового наказу. Командир взводу повинен доводити його коротко, чітко і так, щоб підлеглі ясно зрозуміли свою задачу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

— склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

— задачу роти і взводу;

— об'єкти і цілі на напрямку дій взводу, що уражаються засобами старших командирів, а також задачі сусідів;

— бойові задачі відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого підрозділу, крім того — снайперу і стрільцю-санітару;

— час готовності до виконання задачі;

— своє місце і заступника,

Після постановки бойових задач командир взводу віддає вказівки по взаємодії, які є конкретизацією визначеного ним у рішенні порядку взаємодії. При цьому він повинен погодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленої задачі, домогтися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойової задачі і способів її виконання, а також вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Поряд зі вказівками по взаємодії командир взводу організує і бойове забезпечення. У залежності від обстановки і характеру майбутнього бою командир взводу звертає увагу підлеглих на виконанні необхідних заходів бойового забезпечення насамперед по організації розвідки, захисту від зброї масового ураження, запалювальної і високоточної зброї, інженерного обладнання позицій, маскування й охорони . Організація бойового забезпечення здійснюється у формі віддачі окремих вказівок у міру необхідності.

При організації управління командир взводу доводить (уточнює) до командирів відділень радіодані і порядок користування радіозасобами. При діях механізованого підрозділу в пішому порядку, а також у випадках, коли робота на радіостанціях заборонена, командир взводу повинен передбачити варіант керування з використанням зв'язкових і сигналів.

Командир взводу (відділення) несе повну відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення), зброї, бойової техніки до бою і успішне виконання бойової задачі у встановлений термін, а також за виховання, військову дисципліну, психологічну підготовку і політико-моральний стан особового складу.

Керування підрозділом в бою ґрунтується на твердій впевненості командира в тому, що підлеглі здатні успішно виконати поставлену задачу. Така впевненість виходить з рівня підготовки, ініціативи і творчості кожного солдата, сержанта, прапорщика, офіцера окремо і їх високої особистої відповідальності за виконання бойової задачі. Довіряючи командирам відділень, командир взводу в той же час, володіючи знаннями і досвідом, постійно стежить (здійснює контроль) за ходом підготовки підрозділів до бою і при необхідності в будь-який момент може надати їм допомогу.

Мета контролю з боку командира взводу зводиться до перевірки готовності підлеглих до бою з одночасним наданням їм практичної допомоги. Як правило, командир взводу здійснює контроль шляхом заслуховування підлеглих, а також спостереженням за ходом проведення підготовчих заходів до бою. При цьому він звертає увагу на технічний стан бойових машин піхоти (бронетранспортерів), заправки їх пальним, мастильними матеріалами і поповнення боєприпасів, підготовку озброєння до стрільби і приведення боєприпасів в остаточно споряджений вид, знання підлеглими своїх бойових задач, а також сигналів оповіщення управління і взаємодії і порядку дій по них.

Про готовність до бою командир взводу (відділення) у встановлений час доповідає командиру роти (взводу).