Тактична підготовка СК-2 т 12-14

Тема № 12: “Управління підрозділами“.

Вимоги до управління підрозділами.

Керування підрозділами може бути вдалим лише в тому випадку, якщо воно буде стійким, безперервним, оперативним і скритним.

Стійкість управління полягає: в знанні реально сформованої обстановки; швидкому відновленні порушеного управління і відновленні засобів зв'язку; своєчасному зборі даних обстановки; правильному з'ясуванні отриманої задачі; своєчасному прийнятті рішення; доповіді його командиру і своєчасному доведенню до підлеглих командирів; підтриманні надійного зв'язку з підлеглими, приданими підрозділами і старшим командиром, його штабом і сусідами; надійному захисті пунктів управління, вузлів зв'язку, командно-штабних машин від зброї масового ураження, високоточної зброї, ударів авіації і інших вогневих засобів, а також від радіоелектронних перешкод противника.

Безперервність управління полягає в постійному впливі командира на хід бою словом, справою і наявними в його розпорядженні засобами в інтересах успішного виконання підрозділами поставленої задачі. В бою командир зобов'язаний уважно стежити за ходом бою, безперервно вести розвідку і бути в курсі дій і намірів противника. Вчасно ставити або уточнювати задачі підрозділам, а також приданим і підтримуючим підрозділам. Обов'язковою умовою досягнення безперервності керування є постійні знання обстановки, її аналіз і передбачення найбільш суттєвих змін. Це дозволить командиру вміло застосовувати в ході бою всі штатні і придані вогневі засоби й ефективно використовувати результати ядерного і вогневого ураження противника.

З метою досягнення безперервності управління дуже важливо вибрати місце свого командно-спостережного пункту, потай його розташувати і вчасно переміщувати, особливо при веденні бою вночі, у туман, хуртовину і на важкодоступній і не скрізь прохідній місцевості. Командир повинен знаходитися на найбільш важливому в даний момент напрямку і вчасно впливати на хід бою всіма наявними в його розпорядженні силами і вогневими засобами. У важкі моменти бою командир особистим прикладом, проявляючи сміливість, ініціативу і рішучість повинен повести за собою підрозділи і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть загрозу для життя, вселяючи цю рішучість усім підлеглим.

Командир, ще при організації бою повинен призначити собі заступників крім штатних і віддати їх наказом, передбачити резерв сил і засобів зв'язку. Якщо в ході бою керування порушиться, командир і штаб негайно вживають заходів для його відновлення.

Оперативність управління полягає у своєчасному і швидкому здійсненні всіх заходів, зв'язаних з керівництвом підрозділами при підготовці й у ході ведення бою, у постійному знанні обстановки і швидкому реагуванні на її зміни; у своєчасному уточненні прийнятого рішення і поставлених підрозділам завдань; в умінні командира застосувати найбільш доцільний метод роботи і виконати поставлені завдання в терміни, що забезпечують випередження противника в діях; в умінні командирів усіх ступенів працювати на штатних радіозасобах і вести переговори коротко, з використанням формалізованих документів. Особливо висока оперативність у роботі командира необхідна при підготовці бою в короткий термін і під час його ведення. Наприклад, якщо підрозділи будуть наступати з темпом 3—4 км/год, а бойова задача по новій обстановці буде доведена до них через 20 хв, за цей час вони просунуться на 1—1,3 км, а при переслідуванні противника з темпом 8 км/год вони можуть пройти до 2,6 км. Тому при несвоєчасної реакції командира на розвиток подій, його накази (розпорядження) виявляться несвоєчасними і не будуть відповідати реально існуючій обстановці.

Швидке знаходження даних про противника, своєчасність доповідей підлеглих командирів підрозділів, добре налагоджена інформація з боку старшого штабу і сусідів мають вирішальне значення для підтримки оперативності управління.

Таємність управління в минулому мала важливе значення в керуванні підрозділами. У сучасному бою вона набуває ще більше значення в зв'язку зі зростанням ролі раптовості дій, збільшенням можливостей розвідки противника, а також застосуванням ядерної і високоточної зброї. Цілком зрозуміло, якщо противнику вдасться розкрити задум дій, то ударами ядерного, хімічного, високоточного й інших видів зброї він зможе зірвати здійснення намірів командира. Тому збереження в найсуворішій таємниці всіх заходів, зв'язаних з підготовкою і веденням бою, є найважливішою умовою скритности управління. Воно досягається суворим дотриманням встановленого режиму переговорів по технічних засобах зв'язку, застосуванням різних шифрів і кодів; використанням таблиць, позивних і сигналів, переговорних таблиць і кодування карт, забороною відкритих переговорів; надійним маскуванням командно-спостережних пунктів і збереженням у таємниці всіх переговорів, що стосується підготовки і ведення бою.

Обов’язки командира взводу (відділення) по управлінню взводом (відділенням)

При підготовці до бою й у ході його ведення командир взводу (відділення) зобов'язаний:

— підтримувати постійну бойову готовність і високу злагодженість підрозділу в бою,

— знати обстановку на поле бою і вчасно приймати рішення, ставити задачі підлеглим і добиватися неухильного їх виконання,

— постійно спостерігати за ходом бою,

— вести розвідку противника перед фронтом наступу взводу (відділення) і на флангах,

— вміло використовувати усі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника;

— бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості, ініціативности особливо у важкі хвилини бою,

— вчасно організовувати технічне обслуговування бойової техніки й озброєння, а у випадку їх ушкодження докласти командиру роти (взводу) і організувати ремонт;

— стежити за витратою боєприпасів і пального, вживати заходів до їх поповнення; непорушний запас матеріальних засобів витрачати тільки з дозволу командира роти (взводу); при витраченні 0,5 і 0,75 запасу боєприпасів і пального доповідати командиру роти (взводу).

РОБОТА КОМАНДИРА ВЗВОДУ (ВІДДІЛЕННЯ) ПО ОРГАНІЗАЦІЇ БОЮ

Командир взводу (відділення) свою роботу з організації бою здійснює, як правило, на місцевості. Це дозволяє йому більш ретельно вивчити обстановку, прийняти доцільне в даних умовах рішення, поставити підлеглим конкретні бойові задачі, організувати взаємодію і всебічне забезпечення бою.

Рішення на наступ з ходу командир механізованого підрозділу приймає як правило в ході рекогносцировки, яка проводиться старшим командиром. При підготовці наступу з ходу, а також маршу, тобто коли противник знаходиться на значної відстані від взводу або обстановка не дозволяє організувати бій на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті або на макеті місцевості. В цьому випадку, як тільки дозволить обстановка, командир виїжджає на місцевість і уточнює своє рішення й інші питання організації бою. При відсутності такої можливості, задачі підлеглим командир уточнює на місцевості, в період висування їх до рубежу переходу в атаку, а при діях у розвідці й охороні — з виявленням противника.

При наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником вся робота з організації бою проводиться на місцевості.

Послідовність і зміст роботи командира взводу (відділення)по організації бою.

Порядок роботи командира взводу залежить від конкретної обстановки, отриманої задачі і наявності часу. В усіх випадках командир взводу, не чекаючи вказівок старших командирів, повинен організувати підготовку озброєння і бойової техніки до бойового застосування.

Конкретна робота з організації бою командиром взводу починається з одержання бойової задачі. Як правило вона здійснюється в такій послідовності:

— з'ясування отриманої задачі;

— оцінка обстановки;

— прийняття рішення;

— проведення рекогносцировки;

— віддання бойового наказу;

— організація взаємодії, бойового забезпечення і управління;

— перевірка підготовки особового складу, озброєння і бойової техніки до бою;

— доповідь командиру роти (взводу) про готовність взводу до виконання бойової задачі.