§2. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот

Активи підприємства представляють собою майнові цінності, що належать йому на праві власності, а також орендовані, які використовуються для отримання доходу.

Активи також поділяються на матеріальні (машини, устаткування, будівлі, споруди, сировина, матеріали, паливо тощо) і нематеріальні (ліцензії, патенти, авторські права, науково-конструкторські розробки, торгові марки та інше). До них також належать набуті підприємством права користування природними ресурсами (землею, водою, корисними копалинами); права на товарні знаки, торгові марки та інші майнові права; брокерські місця, програмне забезпечення; організаційні витрати (плата за державну реєстрацію); висока кваліфікація кадрів, висока конкурентоспроможність, фінансова надійність, позитивний імідж тощо.

Капітал підприємства, який представляє собою вартісну форму інвестиційних ресурсів, здійснює у процесі виробництва свій кругооборот. При цьому він приймає форму грошового, виробничого і товарного капіталу.

Будь-які інвестиції, що вкладаються у виробництво, розпочинають свій рух з грошової форми. На початку кругообороту грошовий капітал підприємства використовується для придбання виробничого капіталу. При цьому грошовий капітал перетворюється у виробничий. У процесі поєднання виробничих ресурсів утворюється товарний капітал. Після реалізації товарного капіталу підприємство одержує грошовий капітал і кругооборот капіталу починає здійснювати свій наступний цикл.

Отже, кругооборот капіталу підприємства охоплює виробничий цикл: авансування грошових засобів, використання виробни­чих ресурсів у виробництві, реалізацію виробленого продукту і по­вернення грошових засобів їх власникові.

Для забезпечення безперервності господарської діяльності підприємства капітал повинен одночасно перебувати в усіх трьох формах: одна частина капіталу повинна бути у грошовій формі, друга – у виробничій формі, ще одна частина – у формі готового продукту.

Водночас із кругооборотом капітал підприємства здійснює свій оборот¹.

Періодично повторювальний процес кругообороту капіталу (інвестиційних ресурсів), в результаті якого вся величина авансованого капіталу повертається інвестору в грошовій формі називається оборотом капіталу.

Кругооборот і оборот капіталу органічно пов’язані між собою, але не тотожні. Оборот поняття ширше, ніж кругооборот, оскільки окремі елементи здійснюють рух з різною швидкістю, а тому їх вартість повертається до своєї вихідної (початкової) форми в різний час: одна частина – після кожного кругообороту (наприклад, вартість спожитої сировини, матеріалів, енергії, придбаних напівфабрикатів), а інша, зокрема, вартість виробничих приміщень, споруд, машин, устаткування, приладів, – після декількох кругооборотів, які складають в сумі один оборот. Таким чином, повернення всієї авансованої вартості засобів виробництва відбувається в результаті здійснення багаточисельних (часом декількох десятків) кругооборотів, які і складають оборот капіталу.

Оборот капіталу пов’язаний з безперервним повторенням його кругообороту.

Капітал здійснює один оборот, коли повертається підприємству у повній грошовій вартості. Оборот капіталу характеризується часом і швидкістю.

Час обороту капіталу – це період, протягом якого капітал, здійснивши кілька кругооборотів, повертається до свого власника у грошовій формі у повному обсязі і бажано з прибутком.

Час обороту капіталу складається з часу виробництва і часу обігу. Час виробництва включає:

• робочий період, під час якого відбувається безпосередній вплив засобів праці на предмети праці і створюється продукт виробництва;

• період дії сил природи на майбутній продукт;

• технологічні перерви і простої у виробництві;

• час перебування продукту у виробничих запасах.

Наприклад, при виробництві вина робочий період порівняно невеликий – це час насадження виноградної лози, обробки виноградних плантацій (обробка землі, внесення добрив, обрізання лози, внесення гербіцидів і пестицидів тощо), збір урожаю, видавлювання соку, його розлив у бочки, згодом, розлив молодого вина у пляшки тощо. Але тривалість дії сил природи на майбутній продукт значна (зростання лози, визрівання винограду, а потім і вина у бочках і пляшках займає багато місяців і навіть років); тривалим є і період перебування вина у товарних запасах.

Час обігу капіталу складається із таких періодів:

• час транспортування засобів праці та сировини до місця виробництва і готового продукту на ринок збуту;

• час перебування продукту у товарних запасах у сфері обігу (на гуртових базах, у магазинах тощо);

• час купівлі-продажу товару.

Швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю його оборотів на рік і обчислюється за формулою:

Цифра 12 у чисельнику означає кількість місяців у році. Згідно з формулою, якщо капітал повертає свою повну вартість у грошовій формі за 6 місяців, то швидкість його обороту складатиме 2 рази на рік (12:6); якщо ж час обороту досягне 24 місяці, то швидкість його обороту дорівнюватиме 0,5 рази на рік (12:24).

З метою прискорення обороту капіталу, а це принесе додаткові прибутки, – підприємство намагається скоротити робочий період (за рахунок зростання продуктивності праці, технічного і організаційного вдосконалення виробництва, поглиблення поділу праці, збільшення кількості змін та інтенсифікації виробництва, впровадження новітніх технологій тощо), а також технологічні простої і перерви, час дії природних сил (зокрема, із застосуванням хімічних каталізаторів “визрівання” вина значно прискорюється), час обігу (чим більший час обігу, тим повільніше обертається капітал, адже чим більше капіталу в обігу, тим менше його у виробництві, що сповільнює випуск продукту).

В процесі обороту капітал підприємства (виробничі активи) розпадаються на основний і оборотний.

Основний виробничий капітал, (основний капітал) – це ті елементи виробничого капіталу, котрі повністю беруть участь у виробництві, але довго зберігають свою фізичну форму, переносячи свою вартість на продукт частинами (порціями).

Вартість основного капіталу переноситься на вартість продукту в процесі кожного ви­робничого циклу частково і, відповідно, повертається після його реалізації продукту частинами. Уся вартість основних виробничих активів може повернутись після низки актів виробництва і обігу.

Оборотний виробничий капітал (оборотний капітал) – це ті елементи виробничих активів, які беруть участь у виробництві, цілком змінюючи свою форму. Його вартість повністю поступає в оборот і повертається після кожного кругообороту. При цьому оборотний капітал складає матеріальну основу виробленого продукту.

До основного капіталу підприємства відносять:

• виробничі будівлі і споруди, комунікації (шляхи сполучення, продуктопроводи, електричні мережі тощо);

• машини, обладнання, механізми, інші активні засоби праці;

• інструменти, засоби контролю і охорони тощо.

У складі основного виробничого капіталу підприємства виділяють активний (машини, механізми, обладнання, інстру­менти – ті, що безпосередньо впливають на предмети праці) і пасивний (виробничі будинки і споруди, шляхи та інші засоби комунікації) капітал.

До оборотного капіталу підприємства належать:

• сировина, матеріали, напівфабрикати, що купуються підприємством та інші предмети праці;

• паливо і електроенергія;

• вартість робочої сили (праці);

• гроші на банківських рахунках і в касі підприємства.

Відтак, до основного капіталу відносяться усі засоби праці (окрім, палива і енергії), а до оборотного, насамперед, – предмети праці і деякі засоби праці (паливо і енергія).

Особливе місце в поділі капіталу підприємства на основний і оборотний займає орендований капітал (будівлі, споруди, машини, устаткування, інструмент, діагностичне і випробувальне обладнання, комп’ютерна техніка, засоби телекомунікації, конторське обладнання тощо). Хоча за характером своєї участі у створенні продукту він відноситься до основного капіталу, але спосіб перенесення ціни його оренди на вартість створеного продукту є ознакою для його класифікації як оборотного. При цьому і терміни погашення орендних платежів, які встановлюються договорами оренди, не перевищують одного року.

Цілком очевидно, що швидкість обороту оборотного капіталу повин­на бути значно вища, ніж швидкість обороту основного капіталу. При цьому різні частини основного капіталу підприємства мають неоднакову швидкість обороту: оборот виробничих споруд дуже повільний, його час складає десятки, а іноді й сотні років; оборот машин і устаткування – кілька років, а інструмен­тів – ще менше. Тому оборот капіталу поділяють на загальний і реальний.

Оборот капіталу за вартістю – це загальний оборот, а за натуральною формою – реальний.

Загальний оборот капіталу здійснюється швидше, ніж реальний. За час загального обороту повертається повна вартість інвестованого капіталу (у грошовому виразі), але при цьому різні частини капіталу здійснюють різну кількість оборотів – одні уже обернулись кілька разів, а інші – ще не здійснили й одного обороту (див. табл. 8.1.). Реальний оборот завершиться тоді, коли відбудеться загальний оборот усіх складових капіталу під­приємства. Щоб здійснити один реальний оборот, капітал повинен зробити кілька загальних оборотів.

Таблиця 8.1. Загальний і реальний оборот капіталу

(гіпотетичні дані)

Капітал підприємства	Вартість капіталу, тис. дол.	Швидкість обороту капіталу, разів на рік	Загальна сума обороту капіталу, тис. дол.
Основний капітал	300	0,1	30
Оборотний капітал	90	4	360
Весь інвестований капітал	390	1	390

З таблиці 8.1 видно, що хоча основний капітал здійснив лише 0,1 свого повного обороту, за рахунок вищої швидкості оборотного капіталу усі активи підприємства разом зробили один загальний оборот на рік. Реальний оборот завершиться лише за 10 років, коли здійсниться повний оборот у натуральній формі усіх елементів основного капіталу.

У виробництві речові елементи основного капіталу фізично зношую­ться. Чим довше вони функціонують, тим більша їх зношеність. Навіть тоді, коли засоби праці не використовуються, вони зношуються під дією сил природи (вітру, дощу, сонячного світла, тепла чи холоду). Щоб завадити прискореному зношенню основного капіталу, проводять його поточний ремонт (усунення дрібних пошкоджень, заміна деяких деталей). Після тривалої експлуатації основного капіталу зношуються базові вузли і деталі машин і механізмів, що вимагає їх капітального ремонту. Останній полягає у заміні важливих елементів, відновленні технічних можливостей і, відповідно, вартості основного капіталу. Вартість капітального ремонту, таким чином, приєднується до початкової вартості основного капіталу і переноситься на продукт так само, як і його первісна вартість. Тому вартість капітального ремонту включається у вартість основного капіталу.

Вартість поточного ремонту і технічного обслуговування повертається разом із вартістю оборотного капіталу, тому вона й включається у вартість останнього.

Отже, фізичне зношування основного капіталу зумовлює зменшення його вартості в результаті її перенесен­ня на вироблений продукт.

Поряд з фізичним часто відбувається і моральне зношування основного капіталу. При цьому його знецінювання відбувається незалежно від фізичного зношування. Відбувається зменшення вартості навіть капіталу, який ще ніколи не функціонував, тобто зовсім нового.

Моральне зношування основного капіталу відбувається у двох випадках:

1. коли в результаті зростання продуктивності праці в інвестиційних галузях аналогічні ма­шини і механізми виробляються з меншими витратами, тобто стають дешевшими;

2. коли створюється техніка аналогічного призначення, але більш продуктивна, а тому дешевша в розрахунку на одиницю виробничої потужності.

Моральне зношування основного капіталу – це його знецінювання в результаті морального старіння, яке пов’язане з появою більш продуктивної і дешевшої техніки.

Загроза знецінення основного капіталу внаслідок морального зношування змушує підприємства приймати заходи для того, щоб його вартість повернулась (окупилась) задовго до фізичного зношення. Для цього підприємства прагнуть ефективно і раціонально використовувати усі елементи основного капіталу, зменшувати простої і технологічні перерви, збільшувати кількість змін для безперервної експлуатації техніки тощо. Це дозволяє зменшити час обороту основного капіталу, відповідно підвищити його віддачу і на цій основі компенсувати втрати від його недоамортизації.

Отже, перенесення вартості основного капіталу на новостворений продукт називають амортизацією капіталу.

Перенесена за рік в результаті амортизації вартість основного капіталу, яка повертається на підприємство після реалізації продукту, складає амортизаційні відрахування. Ці відрахування накопичуються у амортизаційному фонді підприємства і використовуються для заміни основного капіталу після його повного зношування, а також для його капітального ремонту.

Процес амортизації капіталу, визначення розміру амортизаційних відрахуваннь і утворення амортизаційного фонду відображено в таблиці 8.2.

Таблиця 8.2. Процес амортизації і утворення амортизаційного фонду (гіпотетичний приклад, у тис.грн.)

Період використання основного капіталу	Вартість основного капіталу	Річна амортизація	Амортизаційний фонд
До початку виробництва	300	-	-
В кінці 1-го року	270	30	30
- 2-го року	240	30	60
- 3-го року	210	30	90
- 4-го року	180	30	120
- 5-го року	150	30	150
- 6-го року	120	30	180
- 7-го року	90	30	210
- 8-го року	60	30	240
- 9-го року	30	30	270
- 10-го року	-	30	300

Із таблиці видно, що з року в рік зменшується залишкова вартість основного капіталу (на суму річної амортизації) і за 10 років він повністю амортизувався, тобто його першопочаткова вартість була повністю перенесена на виготовлений продукт. Після цього засобів амортизаційного фонду стало достатньо, щоб придбати нові машини і устаткування та розпочати їх експлуатацію.

Співвідношення річної суми амортизації і початкової вартості основного капіталу називають нормою амортизації:

Амортизаційні відрахування включаються у вартість продукту і повертаються на підприємство після його реалізації. При цьому, чим більше продукції вироблено на одиницю основного капіталу, тим швидше він зношується. Процес амортизації постійно зменшує залишкову вартість основного капіталу, сума якого утворює балансову вар­тість основного капіталу підприємства.

Враховуючи те, що амортизаційні відрахування внаслідок їх включення в ціну товару впливають на величину прибутку і, відповідно, на розмір сплачуваних підприємством податків, норми амортизації диференціюються в залежності від виду основного капіталу і нормативних термінів його експлуатації та встановлюються державою централізовано. Вони є обов’язковими для використання усіма підприємствами, незалежно від форм власності.

Норма амортизації показує, яка частина основного капіталу має заміщуватись щорічно. Якщо норма амортизації занижена, то це сповільнює відтворення (реновацію) основного капіталу і, відповідно, оновлення виробничого апарату підприємства. Завищення норм амортизації зумовлює необгрунтоване зростання витрат виробництва, що занижує розмір оподаткованого прибутку і, відповідно, призводить до його зменшення та негативно впливає на економіку країни в цілому. А тому встановлення норм амортизації є прорегативою державних органів управління.

В сучасних умовах господарювання відбувається швидке моральне старіння такої активної частини основного капіталу як обчислювальна техніка, прилади, засоби автоматизації. Це породжує проблему недостатності амортизаційних коштів на їх реновацію, що вимагає встановлення вищих норм їх амортизації у порівнянні з традиційними видами техніки.

Різні частини основного капіталу підприємства амортизуються з різною швидкістю внаслідок різного часу їх обороту. Загальний час обороту основного капіталу розраховується за такою формулою:

Розглянемо це на прикладі. Припустимо, що у складі основного капіталу підприємства є три частини: перша – вартістю 80 тис. грн. – здійснює один оборот за 40 років (виробничі споруди, будівлі тощо), сума їх річної амортизації 2 тис, грн., друга – вартістю 180 тис. грн. – амортизується 10 років (машини, механізми), її річна амортизація складає 18 тис. грн., третя – вартістю 40 тис. грн. – здійснює один оборот за 4 роки (інструменти, устаткування), річна амортизація становить 10 тис. грн. Тоді:

Речовими носіями оборотного виробничого капіталу підприємства є предмети праці, робоча сила, а також деяка частина засобів праці (паливо і енергія). Їх особливість в тому, що в процесі використання вартість сировини, матеріалів, палива і енергії цілком переноситься на продукт і повністю повертається підприємству після його реалізації в грошовій формі в кожному циклі кругообороту капіталу. Тому для того, щоб не припинилось виробництво, оборотний капітал має постійно поновлюватись у своїй натуральній формі. На відміну від основного капіталу, який зберігає свою корисність протягом багатьох виробничих циклів, оборотний капітал зникає в одному виробничому циклі. Час його обороту порівняно нетривалий (близько 50-75 днів, в залежності від галузі). Цей час визначається за такою формулою:

Сума річного обороту оборотного капіталу дорівнює добуткові вартості елементів оборотного капіталу та кількості їх оборотів на рік. Якщо вартість оборотного капіталу складає 90 тис. грн., а він здійснює 4 обороти на рік, тоді сума річного обороту складе 360 тис. грн. ( ), а час обороту дорівнюватиме 1/4 року (90:365) або 3 місяці.

Знаючи обсяг річного обороту оборотного капіталу, річну амортизацію основного капіталу і вартість капіталу в цілому можна визначити загальний час обороту виробничого капіталу підприємства за формулою: Повертаючись до нашого прикладу, визначимо загальний час обороту виробничого капіталу.

= 1 (рік)

Отже, якщо час обороту основного капіталу дорівнює 10 років, час обороту оборотного капіталу 0,25 року, то загальний час їх обороту – 1 рік.

У складі основного і оборотного капіталу підприємства виділяють капітал обігу. До цього капіталу відносяться грошові ресурси і товари, призначені для реалізації. Фонди (капітал) обігу і оборотний капітал відновлюються після кожного кругообороту. Між ними існує тісний зв’язок – оборотний капітал в процесі виробництва перетворюється в капітал обігу (в готову продукцію, а потім в грошові засоби), і навпаки, грошові засоби, отримані від реалізації продукції, перетворюються в елементи оборотного капіталу – сировину, паливо тощо. У зв’язку з цим грошові ресурси, вкладені в оборотний капітал і капітал обігу, об’єднуються в оборотні засоби.

Оборотні засоби – це ресурси, що використовуються підприємством для створення виробничих запасів, авансування витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Структура оборотних засобів подана на рис. 8.1.

Оборотні засоби

Капітал обігу

Оборотний капітал

Виробничі запаси

Незавершене виробництво

Готова продукція на складі

Продукція відвантажена споживачем

Інші

Готівка в банку і в касі

Дебіторська заборгованість

Рис. 8.1. Структура оборотних засобів підприємства

Ефективність використання обігових засобів характеризується швидкістю їх обороту, яка вимірюється кількістю оборотів обігових засобів на рік і визначається за формулою:

Якщо обсяг реалізованої продукції підприємства за рік складає 240 тис.грн., а середньорічний залишок обігових засобів дорівнює 60 тис.грн., це означає, що обігові засоби здійснили 4 обороти на рік (240:60).

Використовується також показник часу обороту обігових засобів підприємства, який вимірюється в днях. У нашому прикладі він дорівнює близько 90 днів (365:4).

Суттєвий вплив на час обороту основного і оборотного капіталу має науково-технічний прогрес, використання результатів якого породжує дві протилежні тенденції в економіці. З одного боку, використання нових машин і матеріалів зумовлює інтенсифікацію виробництва і веде до зменшення тривалості виробничого циклу (часу виробництва) і, відповідно, до зменшення часу обороту капіталу та підвищення ефективності його використання. З іншого, удосконалення виробничого аппарату підприємства (на базі використання нових прогресивних машин) вимагає збільшення часу на їх освоєння і, відповідно, тривалості виробничого циклу, що зумовлює адекватне збільшення часу обороту капіталу.

Значного зменшення часу обороту капіталу можна досягти завдяки скороченню часу обігу капіталу шляхом впровадження результатів науково-технічного і науково-організаційного прогресу в сферу обігу. Виконанню цього завдання сприяють використання комп’ютерної техніки в сфері розрахунків (електронні гроші), використання інтернет-магазинів, маркетингової діяльності, створення маркетингових служб на підприємствах тощо.

Прискорення швидкості обороту капіталу за своїм економічним значенням рівноцінне економії грошового капіталу і робочого часу на створення і освоєння нового капіталу, що збільшує прибуток підприємства. Окрім того, позитивний вплив зменшення часу обороту капіталу на величину прибутку зумовлений тим, що вона залежить не тільки від величини доданої вартості товару, створеної у виробництві, але й від часу її створення і повернення до інвестора, тобто величина прибутку знаходиться у прямій залежності від швидкості обороту капіталу підприємства.

Використання інвестиційних ресурсів на залучення у господарську діяльність основного і оборотного капіталу (виробничих ресурсів) визначає витрати підприємства.