§ 7. Формування системи підприємництва в Україні

За радянських часів поняттям “підприємництво”, “підприємець” надавався осудливо-негативний відтінок. Вони асоціювалися із незаконними угодами, “тіньовою” економікою, оманою і спритництвом у влаштуванні власних справ. Лише з утворенням України як самостійної держави відношення до підприємництва почало змінюватися у позитивну сторону і розпочалася вже власна історія відродження і розвитку підприємництва.

Умови для підприємництва в Україні створювалися поступово, водночас повільно і з певними відступами. Деякі риси підприємництва почали формуватися ще в останні роки СРСР, в період так званої перебудови. Цьому сприяли прийняті закони про кооперацію, спільні підприємства, які, по суті, легалізували приватне підприємництво на території СРСР.

Уже в перші роки незалежності в Україні було прийнято низку законів, які були спрямовані на створення умов для розвитку підприємництва, як невід’ємної складової становлення ринкової системи господарювання зокрема, стосовно:

• роздержавлення і приватизації приватної власності;

• забезпечення рівноправності всіх форм власності;

• надання економічної свободи і самостійності господарюючим суб’єктам;

• подолання державного монополізму в економіці;

• формування ринкової інфраструктури;

• державної підтримки підприємництва.

Правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності в Україні визначав Закон “Про підприємництво”, прийнятий 7 лютого 1991 року. Він встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Згідно Закону України підприємництво розглядається як ініціативна, систематична, на власний ризик здійснювана діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності визначаються приватні особи-громадяни України та інших держав, які не обмежені законом правоздатності чи дієздатності, і юридичні особи усіх форм власності. Вони мають право без обмежень приймати рішення і самостійно здійснювати будь-яку економічну діяльність, яка не суперечить чинному законодавству. Водночас, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність представникам влади, охоронних структур і військовослужбовцям. Підприємництво у галузях озброєнь, випуску цінних паперів і грошей, виробництва наркотичних засобів може здійснюватися лише державними підприємствами. Без спеціальних ліцензій забороняється виготовлення медикаментів, хімічних речовин, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пошук і розробка корисних копалин, здійснення юридичної практики, концертна діяльність, створення і утримання гральних закладів (казино) та інше.

Підприємництво в Україні здійснюється у будь-яких організаційних формах на вибір підприємця: одноосібно чи колективно, із найманою працею чи без неї, із утворенням юридичної особи чи без неї.

Підприємці отримують свій статус лише шляхом державної реєстрації. У випадках, коли підприємницька діяльність здійснюється без застосування найманої праці, вона реєструється як індивідуальна трудова діяльність, а із залученням найманої праці – як підприємство.

Незалежно від організаційних форм, підприємницька діяльність в Україні здійснюється на свій страх і ризик та під власну майнову відповідальність підприємців. В той же час, держава гарантує усім підприємцям рівні права і можливості для доступу до ресурсів, захист споживачів від проявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов’язки, як і громадяни України, якщо інше не випливає із Конституції України та законодавчих актів.

Отже, в Україні створено організаційно-правову базу, яка регламентує всю сукупність підприємницьких відносин і створює умови для розвитку підприємництва й надає необхідні гарантії підприємцям. В результаті проведених радикальних реформ з роздержавлення і приватизації державної власності, в Україні створено плюралістичну систему форм власності, приватні підприємства, акціонерні товариства, біржову справу, банківський і страховий бізнес.

Однак, наявність умов, прав і гарантій підприємництва потрібно вміти реалізувати і використати. Для цього необхідний прошарок енергійних і ділових людей, які здатні практично реалізувати господарські ідеї, а також об’єднати зусилля уряду України та підприємницьких кіл як довготермінових союзників для досягнення поставлених цілей.

Кадрове забезпечення підприємництва здійснюється державою шляхом підготовки спеціалістів в державних навчальних закладах, організації відповідних курсів підвищення кваліфікації, розробки планів, програм, випуску спеціальної літератури з основ підприємницької діяльності, стажування за кордоном тощо. Підготовка підприємницьких кадрів у вузах здійснюється у співробітництві з діючими підприємствами, запозиченням передового зарубіжного досвіду. Особлива увага звертається на виховання цивілізованого бізнесмена, який у своїй діяльності зобов’язаний дотримуватися правил морально-етичного кодексу підприємництва: поважати закон і не переходити межу дозволеного; бути чесним і правдивим, оскільки це фундамент підприємництва і гармонійних відносин у справах; поважати право приватної власності і працювати на благо України; бути вірним слову, так як воно у підприємницьких колах вартує більше казенних паперів з печаткою; мати перед собою ясну ціль і вибирати справу згідно своїх можливостей.

Для підвищення ділової культури та етики підприємництва в Україні слід вивчати традиції національного підприємництва з давніх часів; навчати нинішніх підприємців досконалих форм і методів ведення переговорів, вирішення трудових конфліктів на підприємстві, досвіду досягнення компромісів з партнерами; у засобах масової інформації формувати у громадськості позитивну думку щодо підприємництва і підприємців. Все це сприяє формуванню нової економічної культури і нового позитивного портрета українського підприємця на відміну від періоду первісного нагромадження капіталу і початкового етапу становлення ринкових відносин.

Проте становлення ефективної системи підприємництва в Україні наштовхується ще на ряд перешкод, переважно суб’єктивного характеру. Реальним гальмом подальшого розвитку підприємництва в Україні є:

• брак єдиної державної стратегії щодо розвитку підприємництва;

• нестабільність і суперечність чинної нормативно-правової бази підприємництва, насамперед, у сфері оподаткування;

• багато правових актів не виконуються і тому складно дотримуватися нормативних положень;

• недостатня обгрунтованість багатьох положень і вимог до здійснення підприємницької діяльності;

• часті і необгрунтовані перевірки суб’єктів підприємництва державними установами, що породжує бюрократичне свавілля і корупцію;

• нестабільна політична ситуація в державі, часті зміни урядів і їх політики, що позбавляє підприємців впевненості в тому, що вони не стануть жертвами їх чергових кон’юнктурних рішень;

• недостатня державна фінансова підтримка малого бізнесу;

• недостатній розвиток ринкової інфраструктури: товарних і фондових бірж, посередницьких фірм, мережі лізингових і інформаційних послуг, консалтингових центрів, установ фінансування, кредитування та страхування підприємницької діяльності.

Вирішення вказаних проблем становлення привабливої моделі підприємництва в Україні вимагає подальшого вдосконалення правового регулювання відносин між державою та суб’єктами підприємницької діяльності.