§5. Форми і види підприємництва. Бізнес-діяльність.

Підприємництво в різних галузях економіки має свої особливості і відрізняється за змістом і технологією ведення підприємницької діяльності. Навіть вид товарів і послуг та способи їх отримання впливають на характер підприємництва.

Форми підприємництва залежать від того, чи діє підприємець самостійно, чи у кооперації з іншими підприємцями, використовує для підприємництва своє майно чи майно інших осіб, використовує власну працю чи залучає найманих працівників.

У випадках, коли підприємець діє як фізична особа за умови реєстрації власного діла, але без оформлення статуту підприємства – це найпростіша індивідуальна форма підприємництва.

Колективна форма підприємництва формується на основі об’єднання кількох капіталів і створення юридичної особи у вигляді господарського товариства.

Об’єднані, інтеграційні форми підприємництва оформляються як господарські асоціації і союзи.

Види підприємництва. В залежності від змісту конкретної діяльності і факторів, що використовуються, розрізняють такі види підприємництва: виробниче, комерційне, фінансове, страхове і посередницьке.

Основною функцією виробничого підприємництва є організація виробництва будь-якого спрямування: матеріального, інтелектуального, творчого.

Підприємець використовує власні або залучені ресурси і організує виробництво продукції, послуг, інформації, духовних цінностей для продажу споживачам. Воно відноситься до числа найбільш суспільно необхідних і значимих, але, водночас, і найскладніших. Виробниче підприємництво не приносить швидкого прибутку, як інші види підприємництва, і тому не є таким привабливим, зокрема, для постсоціалістичних підприємців-початківців. До цього виду підприємництва відносяться промислове і сільськогосподарське виробництво, будівництво, транспорт, послуги зв’язку і побутові послуги, виробництво інформації тощо.

Суть комерційного підприємництва складають товарно-грошові відносини і торговельно-обмінні операції.

В основі цього виду діяльності лежать угоди про купівлю-продаж (перепродаж) товарів і послуг. На відміну від виробничого підприємництва, тут немає потреби в забезпеченні виробничими ресурсами, що пов’язані з випуском продукції. Зміст комерційної діяльності полягає у виборі – що купувати, що перепродувати.

У зв’язку з цим, комерційна діяльність вимагає аналізу ринку збуту, на основі чого визначається ціна і обсяг товару, що закуповується та очікуваний прибуток від перепродажу. Підприємець виходить із сподівання, що ціна реалізації буде вища від закупівельної, а попит на пропонований товар буде достатнім, щоб реалізувати його. Щоб бути впевненим у виконанні цих умов, застосовується маркетинг – діяльність по вивченню ринку, за результатами якого розробляється прогнозна оцінка кон’юнктури ринку і конкретний бізнес-план. На основі бізнес-плану проводяться кошторисні розрахунки, які дають уяву про вигоду або збитки від угоди.

Грошові витрати комерційного підприємництва складаються із витрат на закупівлю товарів, оплати працівникам, оренду торгових приміщень, виплат стороннім організаціям, повернення кредиту. Грошові надходження комерційного підприємництва складаються із виручки за реалізований товар і банківського кредиту.

Фінансовий результат комерційного підприємництва виражає валовий прибуток (різниця між виручкою і витратами) та чистий прибуток (валовий прибуток за мінусом податків та інших нормативних відрахувань). Комерційне підприємництво вважається рентабельним, якщо чистий прибуток складає 20-30% грошової виручки.

Фінансове підприємництво розглядається як особливий різновид комерційного підприємництва.

Об’єктом купівлі-продажу виступають фінансові активи: гроші, валюта, акції, облігації, ваучери, векселі і таке інше. Учасниками ринку грошей, валюти і цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, організації та фізичні особи.

Виявивши фінансовий товар, підприємець встановлює джерела його отримання. Якщо підприємець заздалегідь нагромадив гроші, валюту, цінні папери, він сам може виступати в ролі продавця фінансового товару або лихваря, який дає його в борг за повну плату.

Іншою формою фінансового підприємництва є емісія (випуск в обіг) цінних паперів – власних акцій, облігацій, векселів. Цю роботу ведуть підприємства, банки, але не окремі підприємці.

Найбільш розповсюдженою формою цього виду підприємництва є купівля цінних паперів, грошей і валюти самими підприємцями з метою перепродажу за вищими цінами.

Вважається, що фінансове підприємництво вигідне, якщо чистий прибуток в короткостроковому періоді (менше року) становить 5%, а у довгостроковому (більше року) – 15%.

Страхове підприємництво полягає в тому, що підприємець гарантує страхователю за певну плату компенсацію можливої втрати майна, цінностей, життя в результаті непередбаченого випадку.

Страхове підприємництво є особливою формою і різновидом фінансово-кредитного підприємництва. Підприємець отримує страховий внесок, який повертає лише за наявності страхового випадку. Різниця між страховими внесками і сумами виплат по страхових випадках утворюють дохід страхового підприємця.

Страхове підприємництво реалізується у формах майнового страхування, особистого страхування життя і здоров’я, страхування ризиків і відповідальності. Соціальне страхування не відноситься до підприємницької діяльності.

Посередницьке страхування є інформаційною послугою.

Підприємець-посередник не виробляє продукцію, не торгує товарами, не надає кредити, а тільки надає інформаційні послуги – перепродує інформацію про продаж і купівлю товарів продавцям і покупцям за певну плату. Посередництво має місце у виробничій, комерційній та фінансово-кредитній сферах. Посередник-підприємець отримує свою частку прибутку за рахунок того, що відшукав і звів потрібних суб’єктів угоди і є її координатором.

Поняття бізнес-діяльності. Підприємницька діяльність являє собою сукупність послідовних дій підприємця протягом всього періоду, від початку інвестування засобів до отримання кінцевого результату.

Завершений цикл підприємницької діяльності від початку і до отримання кінцевого результату прийнято називати бізнес-діяльністью або бізнес-операцією. Вона включає такі послідовні елементи: ідея – формування замислу – планування – заключення контракту – ресурсне забезпечення – отримання готової продукції – реалізація продукції.

Кожна бізнес-операція вимагає плану, програми її проведення з виділенням окремих етапів, ресурсного забезпечення, складання балансу доходів і витрат. План здійснення підприємницького проекту прийнято називати бізнес-планом.

Бізнес-план – це система розрахунків і техніко-економічного обгрунтування, сукупність економічних показників і відповідних заходів, спрямованих на досягнення мети: отримання максимального прибутку шляхом здійснення конкретної підприємницької операції.

Бізнес-план покликаний наперед сконструювати схему підприємницьких дій, які практично забезпечать отримання бажаного результату в даній і майбутній бізнес-операціях. Він є власністю підприємця і його комерційною таємницею. На ознайомлення і вивчення бізнес-плану завжди повинен бути дозвіл його власника.

План підприємницької діяльності здебільшого складається з таких розділів:

1. Відомості про компанію і її бізнес.

2. Мета і завдання підприємницької операції, основні параметри бізнес-плану.

3. Опис продукту даної операції.

4. Аналіз ринку збуту, попиту, динаміки продажів.

5. Програма маркетингу об’єкту бізнес-плану.

6. Схема організації робіт.

7. Ресурсне, насамперед фінансове, забезпечення бізнес-операції.

8. Оцінка ефективності бізнес-операції.

9. План, схема наступного розвитку даної операції.