43. Біологічне забруднення

Біологічне забруднення – випадкове або пов`язане з діяльністю людини проникнення в екосистеми не притаманних їм рослин, тварин і мікроорганизмів; часто має негативний вплив при масовому розмноженні нових видів.

Особливо забруднюють біосферу підприємства, які виробляють антибіотики, ферменти, вакцини, сироватки, кормовий білок, біоконцентрати, тобто біотехнологічні підприємства, у викидах яких наявні живі клітини мікроорганизмів. До біологічного забруднення можна віднести надмірну експансію живих организмів.

Забруднювач – будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид, який потрапляє в навколишне середовище або винкає в ньому у кількості, більшій за звичайну, і викликає забруднення. Забруднювачі бувають природні й антропогенні, а також первинні (беспосередньо з джерела забруднення) і вторинні (внаслідок розкладу первинних або хімічних реакцій). Ще виділяють забруднювачі стійкі (ті, що не розкладаються), які акумулюються в трофічних ланцюгах.

Проникнення різних забруднювачів у біосферу може мати небажані наслідки, зокрема: завдання шкоди рослинності і тваринному світу (зниження продуктивності лісів і культурних рослин, вимирання тварин), порушення стійкості природних біогеноцинозів, завдання шкоди здоров`ю людин тощо.

44. Екологічний моніторинг

Моніторинг – це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни; розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Основними завданнями екологічного моніторингу є:

- організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;

- налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);

- оцінка природно-ресурсного потенціалу та можливого рівня використання ресурсів;

- інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня антропогенного впливу на компоненти природного середовища;

- моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;

- розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і розвиток регіону.

45. Рівні екологічного моніторингу

Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях:

локальному - на території окремих об’єктів (підприємств), міст, ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах із населенням до 100 тис. осіб контрольних станцій доцільно мати принаймні три; від 100 тис.до 300 тис. осіб – не менше п’яти, від 300 тис. до 500 тис. – сім, тоді як у населеному пункті з населенням понад 1 млн. чоловік – 11-24 пункти. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів;

регіональному – в межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів. Здебільшого він отримує дані про забруднення атмосфери і водойм від міських і промислових контрольних станцій;

національному – на території країни в цілому моніторинг означає статистичну обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників землі та космічних орбітальних станцій. Вони функціонують разом зі службою погоди Держкомгідромету України і здійснюють прогноз якості навколишнього середовища на великих територіях країни;

глобальному. Глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Ряд країн має мережу надземних станцій, на яких здійснюються безперервний відбір та аналіз проб на наявність в атмосфері забруднюючих речовин, СО2, СО, пилу, свинцю, радіонуклідів.

46. Гідросфера. Водні ресурси. Основні функції води.

Гідросфера – це водна сфера нашої планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодовиковів покривів. Во́дні ресу́рси — це всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водоймищ,морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярнихльодовиків, водяні пари атмосфери. Вода викону 4 дуже важливі екологічні функції:

а) вона є найважливішою мінеральною сировиною, головним природним ресурсом споживання (людство використовує її в тисячу разів більше, ніж вугілля чи нафту);

б) вона є основним механізмом здійснення взаємоз`язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепло, ріст біомаси);

в) вона є основним агентом-перенощиком глобальних біоенергетичних екологічних циклів;

г) вона є основною складовою частиною всіх живих енергетичних прцесів.