- •27. Атмосфера ті її основні функції.
- •29. Як відбувається руйнування озонового шару атмосфери.
- •34. Основні негативні наслідки антропогенного забруднення атмосфери.
- •43. Біологічне забруднення
- •44. Екологічний моніторинг
- •45. Рівні екологічного моніторингу
- •47. Види забруднення поверхневих вод суші.
34. Основні негативні наслідки антропогенного забруднення атмосфери.
До наслідків антропогенного впливу на атмосферу належать:
підвищення концентрації СО та СО2;
надходження до атмосфери сполук сірки;
надходження фреонів, сполук азоту, хлору і фтору;
надходження додаткового тепла в атмосферу.
Наслідки забруднення атмосфери :
коливання прозорості атмосфери;
підвищення температури.
Забруднення атмосферного повітря містить в собі загрозу не тільки здоров’ю людей, але й завдає великого економічного збитку.
Пил, що міститься в повітрі, спричиняє погіршення клімату міст, зменшує прозорість атмосфери, збільшує кількість днів у місті з туманами.
35. ГДК. (ГДК) – така маса шкідливої речовини в одиниці об’єму (в мг на 1 м3 повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини, тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їх функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутніх поколінь. За щорічного масового використання близько тисячі нових хімічних речовин загальна їх кількість, що надходить у середовище проживання людини, перевищила 4 млн. найменувань. Із них понад 40 тис.мають шкідливі для людини властивості. Нормативи ГДК, що затверджуються Міністерством охорони здоров’я України, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі, 200 – у водному та 100 – у ґрунті.
36. Гранично-допустимий викид. ГДВ— екол. нормативи, що визначають гранич. межі викидів в атмосферне повітря і скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, ін. шкідливих впливів на навколишнє природ, середовище. Цей норматив встановлюється для кожного стаціонар, джерела забруднення і диференційований щодо кожної забруднюючої речовини і кожн. фактора фіз. або біол. впливу. Заг. правові засади нормування у даній галузі встановлені Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) і «Про охорону атмосферного повітря» (1992), Водним кодексом України. Крім того, порядок розробки і затвердження ГДВ/ГДС регулюється спец, правилами, які встановлюються М-вом охорони навколишнього природ, середовища та ядер, безпеки України (в частині ГДВ/ГДС забруднюючих речовин у повітрі та воді) і цим м-вом разом з М-вом охорони здоров'я України (в частині гранично допустимих шкідливих впливів фіз. і біол. факторів).
37. Методи боротьби із забруднення атмосфери. Плата, податки, Зменшення кількості ТЕС за рахунок будівництва більш потужних, забезпечених новітніми системами очищення и утилізації (корисного використання) газових і пилових викидів. Очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС від піриту (сірчаного колчедану, FeS2) Заміна вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим паливом - газом. ТЕС, що працюють на природному газі, крім СО2 і окислів азоту (останні теж можна вловити з диму), не викидають в повітря шкідливих газів. Регулювання двигунів внутрішнього згоряння в автомобілях, установка на них спеціальних каталізаторів, що нейтралізують чадний газ до СО2, заміна шкідливого етильованого бензину (який забруднює повітря свинцем) на екологічно менш шкідливий.
Озеленення міст і селищ.
Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. Їх треба розташовувати якомога далі один від одного, а між ними обов'язково створювати зони зелених насаджень, а автомобільні траси з напруженим рухом (особливо вантажівок) планувати за межами житлових районів.
Використання звукопоглинаючих матеріалів при будівництві житлових і промислових будинків.
Проведення ЛЕП за межами сіл і міст.
38. Показники класифікації забруднень навколишнього природного середовища. Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на чотири класи:
I надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);
II – високонебезпечні (сірководень, діоксид азоту);
III – помірно небезпечні (сажа, цемент);
IV – малонебезпечні (бензин, фенол).
Екологічний ризик — це можливість появи непереборних екологічних явищ: розвиток парникового ефекту, руйнування озонового шару, радіоактивне забруднення, кислотні опади. Соціально-економічні фактори — фактори, обумовлені причинами соціального, економічного, психологічного характеру.
Техногенні (або антропогенні) фактори — фактори, обумовлені господарською діяльністю людей.
Військові фактори — фактори, обумовлені роботою воєнної промисловості (транспортуванням військових матеріалів і устаткування, іспитом зразків зброї і його знищенням, функціонуванням військових об’єктів, і всього комплексу військових засобів у випадку воєнних дій).
39. Фізичне забруднення довкілля. Фізичне забруднення пов`язане зі змінами фізичних, температурно-енергетичних, хвильових і радіоційних параметрів зовнішнього середовища. Зокрема, тепловий вплив виявляється в погіршенні режиму земної поверхні та умов життя людей. Джерелами теплового забруднення в межах міських територій є підземні газопроводи промислових підприємств (140-160 0С), теплотраси (50 – 150), збірні колектори і комунікації (35 – 45) тощо. До фізичного забруднення можна віднести вплив шуму й електромагніне випромінювання, джерелами якого є лінії електропередач, електропідстанції, антени радіо- та телекомунікаційних станцій, а останнім часом також деякі побутові електроприбори. Встановлено, що при тривалому впливі електромагнітних полів навіть у здорових людей спостерігається перевтома, головний біль, почутя апатії та їн.
40. Шум. Шум – одна з форм фізичного (хвильового) забруднення природного
середовища. Адаптація до нього практично неможлива.
Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий, імпульсний. Загалом шум — це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Одиницею вимірювання шуму є Бел — відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці — децибел (дБ).
Рівень шуму навколишнього природного середовища складає ЗО—60 дБА. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 дБА. / Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи (табл. 2.8).
Шум шкідливий не лише для людини. Встановлено, що рослини під впливом шуму повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне, що призводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Гинуть листя і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця.
Аналогічно діє шум на тварин. Від шуму реактивного літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах дає тріщини шкаралупа яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі свиней, несучість курей. Хворобливо переносять шум риби, особливо у період нересту.
41. Вібрації. Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс. При вібрації виробничих механізмів передаються їх швидкі коливальні і обертальні рухи контактуючим з ними предметам в тому числі працівникам. Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення;
дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.
Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і
суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна – діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна – на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при
виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч). Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.
Вібрація впливає на
О центральну нервову систему
О шлунково-кишковий тракт
О вестибулярний апарат
О викликає запаморочення, оніміння кінцівок
О захворювання суглобів
Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну хворобу.
42. Хімічне забруднення довкілля.
Хімічне забруднення – збульшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також проникнення (введення) в нього хімічних речовин, не притаманних йому або в концентраціях, що перевищують норму. Найнебезпечнішим для природних біосфери є саме хімічне забруднення, яке отруює навколишнє середовище різними токсинами. За підрахунками спеціалістов у наш час у природному середовищі міститься 7 – 8.6 млн хімічних речовин, причому їх кількість щорічно поповнюється ще на 250 тис. нових сполук.
