- •Соціально-педагогічні технології у діяльності соціального педагога
- •1.1.Зміст та завдання технологій соціально-педагогічної діяльності
- •2.Специфіка технологій соціально-педагогічної діяльності
- •3. Класифікація технологій соціально-педагогічної роботи
- •2.1.Технологія розробки та впровадження соціальних проектів
- •2.2.Соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді
- •2.3.Практичне застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі
2.Специфіка технологій соціально-педагогічної діяльності
Розробка та впровадження соціально-педагогічних технологій у роботу соціального педагога ґрунтується на наступних принципах:
Індивідуально-особистісний підхід до клієнта;
Опора на позитивні сторони особистості;
Конфіденційність;
Командна робота різних фахівців у ході вирішення проблеми[13,С.155].
Соціально-педагогічні технології містять навчання насамперед новим професіям, засобам забезпечення власного існування і життя своєї сім'ї за допомогою засобів, адекватних умовам, що змінилися. Це бізнес-інкубатори, школи лідерів, виборців тощо.
Рядовою функцією соціальної педагогіки є сприяння сім'ям у подоланні шкільних труднощів їхніх дітей. Це здійснюється за допомогою особистісної діагностики й аналізу шкільних труднощів, а також організації груп і класів вирівнювання із застосуваннями інноваційних авторських навчальних методик, що уможливлюють переборювання ускладнення.
Важливі складові такої роботи — супервізорство, професіональне наставництво досвідчених спеціалістів соціальної роботи і соціальної педагогіки над колегами, що тільки починають працювати.
Іншою важливою частиною такої роботи є взаємодія із сім'єю важкої дитини, виявлення її проблем, надання допомоги дитині та її близьким. Можливо, дорослі члени сім'ї не мають потрібної компетенції, щоб зауважити й оцінити негативні процеси, що відбуваються з дитиною, вони не знають, як поводитися в такій ситуації, чим допомогти дитині. Іноді причина кризової ситуації в сімейних стосунках полягає в малозабезпеченності або бідності. Такі сім'ї потребують матеріальної допомоги. Крім того, сім'ї дуже мало поінформовані про свої права у взаємовідносинах із освітньою системою, про джерела соціальних ресурсів, спроможні їх підтримати. Нарешті, члени сім'ї можуть бути асоціальними суб'єктами, які нехтують виконання своїх батьківських обов'язків. Якщо соціально-виховна робота з ними не дає результатів або неможлива, необхідно порушувати питання про вилучення дитини (дітей) із сім'ї і про подальший устрій її долі[14].
Аналіз літератури з теорії і практики соціальної педагогіки дозволяє виділити наступні етапи використання соціальних технологій:
1) теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виділення складових компонентів соціального процесу та з’ясування зв’язків між ними;
2) методичний, який пов’язаний з підбором методів та засобів впливу, збором та аналізом інформації, визначенням принципів перетворення результатів аналізу у висновки та рекомендації;
3) процедурний, що пов’язаний з практичною діяльністю по апробації розробленого алгоритму використання методів і засобів.
Таким чином, структура будь-якої технології в соціально-педагогічній роботі визначається наявністю:
а) науково-обгрунтованої програми, згідно якої розв’язується дана проблема;
б) заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;
в) певного стандарту діяльності як критерію успішності.
Соціально-педагогічні технології є дуже різноманітними, оскільки різноманітним є увесь світ, життя і стосунки між людьми та людиною і її оточенням (навколишнім середовищем) [15, С.423]
Варто зазначити, що технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій:
– діагностична, яка полягає в аналізі соціальних проблем, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів;
– прогностична, що передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін;
– системно-моделююча, яка сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях;
– організаційна, що полягає в розробці, ресурсному забезпеченні, реалізації і оцінці соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомозі певній категорії клієнтів;
– активаційна, що передбачає активізацію потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї, групи а також організацію само- і взаємодопомоги;
– практична, яка полягає у наданні різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організації консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми, сприянні в оформленні документів та інше;
– розпорядчо-управлінська, що передбачає координацію діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підборі у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління;
– евристична, яка сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації [1,С.22].