2.1.Технологія розробки та впровадження соціальних проектів

У соціально-педагогічні практиці багато проблем вирішується шляхом створення та впровадження інновацій, які є процесом і результатом проектної діяльності.

Проект дозволяє рухатись від ідеї до ідеї, певним чином структуруючи етапи цього процесу. Він завжди реалізується в певному соціальному, територіальному та часовому просторах, тому сприяє змінам у соціальному середовищі як результату колективної діяльності [13, С.216].

Тому, ми з впевненістю можемо сказати, що проект має кілька характерних особливостей:

1. Проект завжди має мету (оскільки чітко визначені цілі є запорукою отримання конкретних результатів);

2. Проект завжди обмежений у часі та просторі (оскільки у проекту завжди є початок і кінець);

3. Проект завжди реалізується в певному місці (соціальному інституті, громаді, регіоні тощо);

4. Кожен проект є по-своєму унікальний (оскільки виникає з нових ідей, які мають на меті специфічне вирішення проблеми на певному рівні).

Будь-який соціальний проект чи програма повинні також передбачати формування різних груп навичок: емоційні навички, пізнавальні навички, поведінкові навички.

Щоб забезпечити створення та реалізацію соціального проекту, необхідно виконати комплекс робіт: інформаційних, аналітичних, організаційних, правових, фінансових, кадрових, матеріально-технічних, експертних, прогнозних тощо.

Життєвий цикл проекту можна розділити на цикли:

1. Аналіз ситуації (здійснення оцінки потреб);

2. Розробка концепції проекту;

3. Планування проекту;

4. Реалізація;

5. Корекція проекту;

6. Оцінка результатів та проведення підсумків[11, С.155-156].

Аналіз ситуації проводиться з метою виявлення проблем як протиріччя між та таким, що має бути, чи бажаним, але викликає напруження. Це дає можливість безпосередньо перейти до процесу проектування, а саме до розробки соціального проекту – основних положень, поданих у певній системі сукупності кінцевих цілей проекту та можливих шляхів їх досягнення.

У концепції проекту обґрунтовується його актуальність, мета і завдання. Тому необхідно визначити:

• Чия це проблема;

• Які її масштаби;

• Які ризики існують, якщо проблему не буде розв’язано найближчим часом.

При визначенні мети слід уникати слів, які спонукають процес діяльності (посилити, підтримати, сприяти). Мета і завдання є базисом для опису змісту наміченої діяльності [13, С.218].

Своєї конкретизації мета набуває в завданнях, оскільки в них визначаються практичні дії, які потрібно реалізувати, щоб вирішити проблему.

Планування - це встановлення переліку та порядку заходів з реалізації проекту. При плануванні слід розглядати кілька аспектів:

1. Хто саме його впроваджуватиме?

2. Чиї потреби він задовольнятиме?

3. Чи пробував хтось застосувати подібний підхід і якими були результати

4. Наскільки великі шанси, що проект буде успішним?

5. Яких ресурсів він потребує?

6. Де можна отримати підтримку?

Кожен проект має відповідне текстове оформлення, в якому здебільшого відображається: проблема, на вирішення якої спрямовано проект; мета та завдання проекту; опис видів діяльності, які будуть виконуватись у межах проекту; термін виконання; прогнозовані результати; кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення проекту; кошторис витрат [11, С.159-160].

Впровадження програми – це не просто її виконання, це і створення умов, які дозволяють програмі просуватися вперед. Виконання програми – це організований процес, що розвивається.

Протягом всього процесу впровадження програми слід здійснювати моніторинг і координацію діяльності в рамках соціального проекту для мінімізації впливу негативних наслідків та непередбачуваних ризиків у ході реалізації проекту. [12, С.118].

Моніторинг не є єдиною процедурою, яка дає уявлення про особливості реалізації проекту. Крім нього на окремих етапах здійснення проекту також проводиться оцінка – процес детального аналізу результатів діяльності та їх співвіднесення з певними запланованими критеріями. За підсумками оцінки визначається рівень ефективності проекту для вирішення конкретної соціальної проблеми.

Вхідна оцінка здійснюється на початковому етапі розробки проекту, поточна застосовується коли проект вже впроваджується, підсумкова оцінка – це оцінка результатів, яких було досягнуто на завершальній стадії реалізації проекту.

Оцінка може бути як внутрішньою, так і зовнішньою. Внутрішню оцінку, як правило, здійснюють люди, що реалізують проект. Для зовнішньої оцінки запрошують незалежних експертів[13, С.221-223].

Отже, можна вказати, що підготовка та реалізація соціальних проектів є одним із багатьох напрямків соціально-педагогічної діяльності, який набуває все більшої активності та поширення в практичній роботі соціального педагога загальноосвітньої школи.