2.3.Практичне застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі

Практичне застосування соціально-педагогічних технологій проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі починається з визначення соціальної проблеми та мети проекту, як ідеального образу бажаного результату. Мета може формулюватися на двох рівнях: мета-ідеал (стратегічна мета); мета-очікуваний результат (тактична мета). Їх сутність зосереджується на вирішенні проблем, які виникають в об’єктів.

Технологія проекту повинна мати:

• Чітке формулювання мети;

• Мету слід формулювати стосовно конкретної ситуації;

• Конкретизувати головну мету та визначити менш значимі цілі (можна у вигляді завдань);

• Конкретизувати кінцевий результат;

• Визначити термін досягнення мети та реалізації проекту;

• Конкретизувати обсяг сил, засобів, енергії, часу;

• Мета проекту має бути зрозуміла тим, хто буде працювати над проектом;

• Мета повинна бути реальною, але не легкою;

• Мета повинна фіксуватися у письмовому вигляді.

При побудові проекту соціальному педагогу слід, також зважати на те, що жоден проект не може розглядатися як ідеальний, оскільки під час підготовки та проведення певної форми залежно від обставин можливі модифікації окремих частин проекту, його змістовне доповнення чи спрощення.

Залежно від обраної проблеми соціальний педагог може розробляти проект її вирішення однобічно чи у співпраці з творчою групою. До складу якої можуть входити колеги по роботі, діти та учнівська молодь, представники різних соціальних інститутів та громадські організації.[11, С. 51-52]

Для прикладу практичного застосування проектних технологій у діяльності соціального педагога в загальноосвітній школі, ми визначили проблему здійснення ефективної профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків.

Діти та підлітки, уразливі до ВІЛ-інфікування, – це категорія неповнолітніх, що у силу певних життєвих обставин, впливу суспільства та середовища, належності до певної субкультури або групи, а також відсутності або обмеженості доступу до інформації, послуг та програм, можуть почати практикувати поведінку, ризиковану щодо ВІЛ-інфікування [3].

Необхідно також зауважити, що у підлітків висока схильність до будь-яких форм ризикованої поведінки, низька самооцінка та низька мотивація до будь-якої діяльності, у тому числі – зміни своєї поведінки.

Завдання профілактичної роботи ускладнює той факт, що здоров′я для таких дітей не є цінністю, тому будь-які форми ризикованої поведінки, які мають яскраво негативний вплив на здоров′я та самопочуття, легко приймаються, у разі, якщо така поведінка обирається групою, в якій перебуває підліток. Недостатньо розвинені навички критичного аналізу власних дій та прогнозування майбутнього заважає визначити наслідки своєї ризикованої поведінки (соціальні, психологічні, медичні)[3].

Отже, аналіз існуючої практики загальноосвітніх шкіл показує, що соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді потребують залучення дітей до впровадження та реалізації соціальних проектів, важливо, щоб діти самі працювали над проектом, а не були сторонніми спостерігачами.

Соціально-педагогічні технології соціального проектування, дають змогу науково будувати соціально-педагогічну діяльність; допомагають формувати в учнів відповідальне ставлення до власного життя, толерантне ставлення до людей, які живуть поруч.

Розглянувши низку питань щодо технологій соціального проектування у діяльності соціального педагога ми дійшли висновків, що проектування одна із форм випереджаючого відображення дійсності, конструювання прообразу уявного об’єкта чи процесу, які б відповідали бажаним властивостям чи наслідкам.

Результатом такого конструювання є проект – сукупність скоординованих дій із певними точками відліку та завершення з метою досягнення певних цілей з встановленими строками, витратами та параметрами виконання. Якщо говориться про проект, мають на увазі уявну конструкцію певних змін, яка попередньо запланована та може бути в подальшому впроваджена в реальному житті.

Технологія соціально-педагогічної діяльності – це практична діяльність соціального педагога, яка характеризується раціональною послідовністю використання найрізноманітніших засобів, методів для досягнення результатів. Будь-яка технологія передбачає існування програми або алгоритму дій.

Потреба суспільства у формуванні відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді, ступінь складності цього процесу, необхідність використання під час його здійснення способів, які б забезпечили ефективне досягнення стратегічного завдання для розвитку нашої країни, обумовлюють важливість пошуку, розробки та впровадження соціально-педагогічних технологій, котрі оптимізують процес становлення позиції особистості щодо здоров'я.

На підставі аналізу теорії і практики нами виокремлено соціально-педагогічні умови, створення яких обумовлює успішність технологічного забезпечення процесу формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді, а саме: організація діяльності на концептуальних засадах сприяння покращенню здоров'я; відповідність змісту освітніх/просвітницьких програм сутнісним та структурним характеристикам відповідального ставлення до здоров'я; забезпечення участі учнів в діяльності щодо сприяння покращенню громадського здоров'я; застосування інтерактивних методів навчання; готовність фахівців (концептуальна, технологічна, психологічна) до здійснення діяльності, спрямованої на вироблення та виявлення позиції щодо здоров'я в учнівської молоді.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Здійснивши узагальнюючий аналіз публікацій щодо соціально-педагогічних технологій, ми зробили висновок, що на сьогоднішній день існують два аспекти їх розуміння: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв’язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі освітньо-виховної діяльності.

Узагальнюючи матеріали щодо теоретичних аспектів дослідження технологій соціально-педагогічній діяльності в загальноосвітній школі, зазначимо, що соціально-педагогічні технології виконують ряд функцій: діагностичну, прогностичну, системно-моделюючу, організаційну, практичну, розпорядчо-управлінську, евристичну.

Цілком очевидно, що ці функції реалізуються повністю лише під час комплексного застосування.

Виходячи з того, що предметом нашого дослідження є соціально-педагогічні технології, які використовуються у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи можна сказати, що визначення соціально-педагогічних технологій за ознакою спорідненості із суміжними науками має універсальний характер і значною мірою вбирає в себе критерії визначення за суб’єктивно-об’єктивною ознакою, оскільки як для групової, так і для індивідуальної роботи можуть використовуватись ті чи інші поєднання теоретичних підходів.

У практичному застосуванні соціально-педагогічні технології у нашому дослідженні ґрунтуються на ідеї допомоги шляхом виховного впливу на процес соціалізації дитини або соціалізації групи, який здійснюється через систему соціального інституту освіти. Використовуючи соціально-педагогічні технології, соціальний педагог має коригувати формування соціальних якостей особистості відповідно до суспільно значущих цінностей, обмежувати або активізувати вплив тих чи інших факторів.

Дослідники цих технологій спираються на те, що виховання – це частина процесу соціального становлення людини, свідомий цілеспрямований вплив на дитину, соціальну групу з боку суб’єктів виховної діяльності, які ставлять собі за мету набуття вихованцями певних соціальних якостей.

Завершуючи аналіз дослідження технологій соціально-педагогічної діяльності у загальноосвітній школі, можна сказати, що комплексне використання технологій, базуються на засадах гуманізації, демократизації та професійної активності соціального педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєнко Т. Ф. Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді / Т. Ф. Алєксєєнко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 2. – С. 19–24.

2. Антология социальной работы. В 5 т. / Сост. М.В.Фирсов. – М.: Сварогь – НВФ СПТ, 1995.

3. Журавель Т.В. Проблеми здійснення профілактики ВІЛ-інфекції серед дітей та підлітків груп найвищого ризику. [Електронний ресурс]. Категорія: Матеріали конференції Актуальні питання соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах – Режим доступу:http://www.psyh.kiev.ua/Проблеми_здійснення_профілактики_ ВІЛ-інфекції_серед_дітей_та_підлітків_груп_найвищого_ризику.

4. Заверико Н. В. Теоретичні засади соціально-педагогічної технології роботи з підлітками / Н. В. Заверико // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова : зб.наук. пр. – К. :НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – № 2. – Серія 11. Соціологія. Соціальна робота. Управління. – С. 80–86.

5. Зимівець Н.В. Сутність, принципи та структура соціально-педагогічних технологій формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді. [Електронний ресурс]. Категорія: Матеріали конференції Актуальні питання соціально-педагогічної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/

6. Загрекова Л. В. Теория и технология обучения : учеб. пособ. для студ. пед вузов / Л. В. Загрекова, В. В. Николина. – М. : Высш. шк., 2004. – 157 с.

7. Комітет з протидії ВІЛ-інфекції та іншим соціально небезпечним хворобам [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://stop-aids.org.ua/

8. Липский И. А. Технологический потенциал социально – педагогической деятельности / И. А. Липский // Педагогика. – 2004. – № 9. – С. 34–42.

9. Лукашевич М. П., Мигович I. I. ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ /М.П.Лукашевич, І.І.Мигович.Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр.— К.: МАУП, 2003. — 168 с.

10. Лютий В. П. Технологія соціальної роботи : конспект лекцій / Лютий В. П. – К.: Академія праці та соціальних відносин ФПУ, 2003. – 75 с.

11. Методи та технології роботи соціального педагога / [автори-укладачі: С.П.Архипова, Г.Я.Майборода, О.В.Тютюнник]. – Черкаси , 2008. – 456с.

12. Никитин В. А. Социальная работа: проблемы теории и подготовки специалистов : учеб. пособ. / Никитин В. А. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2002. – 236 с.

13. Соціальна педагогіка: теорія і технології : підручник / [за ред. І. Д. Звєрєвої]. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 147–160.

14. Теория и методика социальной работы (в вопросах и ответах). Отв.ред. А.М.Панов, Е.И.Холостова. – М., 1997. – 163с.

15. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч.посібник /за заг.ред.проф. А.Й.Капської. – К., 2000.

16. Харченко С. Я. Соціально-педагогічні технології : навч.-метод. посіб / С. Я. Харченко, Н. П. Краснова, Л. П. Харченко. – Луганськ : Альма – матер, 2005. – 552 с.